Рішення № 100337657, 05.10.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1938/21

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув матеріали

за позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до Гаражного кооперативу "Прогрес-1"

08400, Київська обл., м. Переяслав, вул. Трубайлівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 20598442

про визнання незаконним рішення чергових зборів ГБК "Прогрес-1" від 26.01.2019

за участі представників сторін:

позивача: Литвиненко І.П., паспорт серія НОМЕР_2 від 11.04.1996;

відповідача: Євсєєв С.Б., паспорт серія НОМЕР_3 від 10.06.1996; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №б/н від 10.09.2019;

Романенко Г.П., посвідчення №3023/10 від 22.12.2005.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1944/21 від 05.07.2021) ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу "Прогрес-1" про визнання незаконним рішення чергових зборів ГБК "Прогрес-1" від 26.01.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення чергових зборів ГБК "Прогрес-1" прийнято з порушенням процедури, що встановлена статутом Гаражного кооперативу "Прогрес-1".

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2021 судом прийнято позовну заяву (вх. №1944/21 від 05.07.2021) до розгляду, відкрито провадження у справі №911/1938/20 за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання суду на 29.07.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18010/21 від 29.07.2021).

У судове засідання 29.07.2021 з`явились представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2021 судом відкладено підготовче засідання у справі №911/1938/21 на 17.08.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №19066/21 від 10.08.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення (вх. №19565/21 від 17.08.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №19626/21 від 17.08.2021).

У судовому засіданні 17.08.2021 судом оголошено перерву до 31.08.2021, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про долучення додаткових доказів до матеріалів справи (вх. №20368/21 від 31.08.2021).

У судове засідання 31.08.2021 з`явився представник відповідача та надав усні пояснення по справі, позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

У судовому засіданні 31.08.2021 судом оголошено перерву до 07.09.2021, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засіданя 07.09.2021 з`явились представники обох сторін та надали усні пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 07.09.2021 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 07.09.2021 судом оголошено перерву до 09.09.2021, з метою погодження між сторонами дати судового засідання з розгляду справи по суті.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про призначення наступного судового засідання у справі на 05.10.2021 (вх. №21023/21 від 08.09.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх. №21095/21 від 09.09.2021).

У судове засідання 09.09.2021 з`явився представник відповідача та надав усні пояснення по справі, позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.10.2021.

У судове засідання 05.10.2021 з`явились представники обох сторін та надали усні пояснення у справі.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.10.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення чергових зборів ГБК "Прогрес-1" прийнято з порушенням процедури, що встановлена статутом Гаражного кооперативу "Прогрес-1".

Аргументи ОСОБА_1

Відповідно до пункту 34. Статуту, загальні збори вважаються правомочними при умові участі в них не менше 2/3 членів, а також на вимогу ревізійної комісії або ж виконкому міської ради.

За даними державного реєстру кооператив налічує 369 членів, проте, участь у голосуванні взяла лише 51 особа, що свідчить про відсутність кворуму.

Крім того, голосування відбувалось таємним шляхом, що суперечить вимогами пункту 3. Статуту.

Також, до протоколу спірних загальних зборів внесені питання, що не були включені до порядку денного, а саме: внесення змін до статуту кооперативу.

Аргументи відповідача про відсутність у позивача повноважень на звернення до суду, оскільки він не є членом кооперативу, задоволенню не підлягають, з огляду на те, що до матеріалів справи не долучено жодного рішення загальних зборів про виключення позивача зі складу членів кооперативу.

Аргументи Гаражного кооперативу "Прогрес-1"

ОСОБА_1 є неналежним позивачем, з огляду на те, що після проведення загальних зборів 26.01.2019, він добровільно вийшов з членів кооперативу та переоформив свій гараж на дочку, що підтверджується долученою до матеріалів справи заявою.

Аргументи позивача відносно фактичної кількості членів кооперативу – 369 не підтверджуються жодним документом.

Крім того, у зв`язку з відсутністю належної документації, проведено інвентаризацію кількості гаражних боксів та членів кооперативу та встановлено, що є 377 бокси, власники цих боксів – 351 особа, членів кооперативу 143 особи, отже, з огляду на фактичну кількість присутніх членів кооперативу на загальних зборах – 72 особи, очевидно, що рішення прийнято за наявності кворуму.

Позивачем пропущено строк позовної давності, визначений статтею 258 Цивільного кодексу України.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках .

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 Господарського кодексу України).

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 2 Закону України "Про кооперацію").

Основними принципами кооперації згідно із статтею 4 Закону України "Про кооперацію" є, зокрема, безпосередня участь членів кооперативної організації у її діяльності, рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос), соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про кооперацію" для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу (стаття 2 Закону України "Про кооперацію").

Відповідно до статті 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду корпоративних спорів» встановлено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. У пунктах 2.12. - 2.14. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» та у частинах 2, 3 пункту 17., пункті 21. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 зазначено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку із порушенням прямих вказівок закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію").

Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію". Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Неповідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключили з учасників товариства, є безумовним порушенням прав, передбачених статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" (постанова Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 3-39гс14).

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку із цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21845/16).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Закон дійсно не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, відтак, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Водночас, до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Визначаючи поважною причину пропуску позовної давності, суд у своєму рішенні повинен послатися на відповідні докази. За законодавством поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов`язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій. До поважних причин також слід віднести причини, за якими кредитор проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не міг своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежать та не знаходилися під його контролем.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Предмет позову: визнання незаконним рішення чергових зборів ГБК "Прогрес-1" від 26.01.2019.

Підстави позову: відсутність кворуму.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку із порушенням прямих вказівок закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію").

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах (стаття 15 Закону України «Про кооперацію»).

Відповідно до пункту 34. Статуту, загальні збори вважаються правомочними, при умові участі в них не менше, чим 2/3 загальної кількості членів, а також по вимозі ревізійної комісії або ж виконкому міської ради народних депутатів.

За результатами перевірки долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.06.2020 № 25326305 відносно гаражного кооперативу «Прогрес-1», судом встановлена кількість членів кооперативу – 369 осіб.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, винесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відтак, з урахуванням фактичної кількості членів - 369 осіб та вимог пункту 34. Статуту, суд зазначає, що кворум складає 246 осіб (369*2:3), проте, за долученим до матеріалів справи протоколом загальних зборів ГБК "Прогрес-1" від 26.01.2019, у спірних загальних зборах брали участь 72 особи, що свідчить про відсутність кворуму на спірних загальних зборах, що, у свою чергу, є безумовною підставою для визнання їх недійсними.

Аргументи відповідача відносно того, що фактична кількість членів складає 143 особи не спростовують вищевикладених висновків суду про відсутність кворуму у 2/3 від загальної кількості: 143*2:3=95,3 (брали участь у загальних зборах 72 особи) та відхиляються судом, як необґрунтовані, з огляду на вимоги статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Аргументи відповідача про те, що позивач не є членом товариства спростовуються тим, що під час судового розгляду, у судовому засіданні, судом, за участі представників обох сторін, досліджувався оригінал членської книжки позивача, жодних рішень про його виключення з членів кооперативу до матеріалів справи не долучено.

Відносно строків позовної давності суд зазначає таке.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цc18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18, пункт 61), № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18, пункт 62) та № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18, пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19, пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-27-цс19, пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс-19, пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19, пункт 28).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні загальні збори відбулись 26.01.2019, позивач звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Киїської області у листопаді 2019 року, 13.05.2020 провадження у справі закрито, з огляду на те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред`явлення позову до суду — це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства, суддя відкриває провадження у справі не інакше, як на підставі заяви, поданої та оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За змістом викладеного, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Закриття провадження у справі не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №908/828/17).

Крім того, судом під час розгляду питання про застосування строків позовної давності враховано постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19.

Отже, з урахуванням дати проведення загальних зборів – 26.01.2019, дати закриття провадження у справі № 373/1990/19 – 13.05.2020 та дати звернення з позовом до Господарського суду Київської області - 05.07.2021, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності, визначений частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Результати розгляду справи

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на пропуск строку позовної давності.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову (вх. №1944/21 від 05.07.2021) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Гаражного кооперативу "Прогрес-1" (08400, Київська обл., м. Переяслав, вул. Трубайлівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 20598442) про визнання незаконним рішення чергових зборів ГБК "Прогрес-1" від 26.01.2019 відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.10.2021.

Суддя С.О. Саванчук