Рішення № 100336006, 12.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12329/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючої судді - Данко В.Й.

з участю секретаря судового засідання - Павлюх Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи її тим, що 30.09.2008 року між АКТБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11399932000, згідно якого відповідачеві було надано кредит в іноземній валюті в розмірі 50000,00 дол. США, зі сплатою 16 % річних.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №1139993200 посвідчений 30 вересня 2008 року, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу - Балаж В.В., та зареєстрований в реєстрі за № 2552, Предметом іпотеки є нерухоме майно – квартира, загальною площею №43,7 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0817 га, за кадастровим номером 2110100000:50:001:0024, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

11 липня 2018 року між ПАТ «Дельта банк», (який був правонаступником АКТБ «УкрСиббанк») та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір №667/К купівлі-продажу майнових прав, посвідченого приватним нотаріусом, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором та за Договором іпотеки відступлено до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

На підставі зазначеного Договору, внесено зміни про Іпотекодержателя до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно. Таким чином ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» є єдиним власником всіх прав вимоги за вищевказаним Кредитним договором, у тому числі прав на отримання всіх платежів, передбачених цим Договором.

Оскільки ОСОБА_1 в повному обсязі не погасила заборгованість за Кредитним договором від 31.09.2008 року в розмірі 1 587 429 грн. 10 коп., з яких: борг за кредитом в розмірі 623 921, 61 грн. та інфляційні втрати в розмірі 874 842, 49 коп., просить суд в рахунок погашення вищевказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №1139993200 посвідченого 30.09.2008 року, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу - Балаж В.В., а саме нерухоме майно – квартиру загальною площею 43,7 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загально площею 0,0817 за кадастровим номером 2110100000:50:001:0024, шляхом надання ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» права на продаж предмета іпотеки будь - якій особі покупцеві, за ціною 373 063,00 грн. та стягнути судові витрати.

Згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.12.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Згідно даної ухвали відповідачу встановлений строк не менше п`ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали для подання відзиву на позов.

У судове засідання позивач - представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не з`явився, однак надав суду заяву, згідно якої просить розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася повторно, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлений своєчасно та належним чином. Відзив у визначений судом строк відповідач не подала. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч.3 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 30.09.2008 року між АКТБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого був ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11399932000, згідно якого відповідачу було надано кредитні кошти, в іноземній валюті в сумі 50000,00 дол. США, зі сплатою 16,0 % річних. (а.с.10)

В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором, 30.09.2009 року між АКТБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого був ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки №1139993200 посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу - Балаж В.В. в реєстрі за № 2552, Предметом договору іпотеки є нерухоме майно – квартира, загальною площею №43,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.(а.с.26).

11 липня 2018 року між ПАТ «Дельта банк», (який був правонаступником АКТБ «УкрСиббанк») та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №667/К, посвідченого приватним нотаріусом, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором та за Договором іпотеки відступлено до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», а ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» прийнято права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 11399932000

Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06.05.2015 року, з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ТОВ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №11399932000 від 30.09.2008 року у розмірі 633921, 61 грн. та судовий збір в розмірі 3654,00 грн.(а.с.34-36).

Однак судом встановлено, що сума заборгованості за кредитним договором не погашена, станом на 30.10.2018 р. заборгованість відповідача за кредитним договором №11399932000 від 30.09.2008 року становить 1 587 429,10 грн., з яких заборгованість кредиту – 623921,61 грн., інфляційні втрати 874842,49 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_1 (а.с.39-43).

Відповідно до п. 2.1 договору про надання споживчого кредиту, сторони наступним прийшли до згоди, що з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника, банком приймається застава нерухості, а саме: квартира, загальною площею 43,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1049 ч. 1 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Згідно ст. 612 ч. 1 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця. Згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, а також витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки, збитків, завданих внаслідок порушення умов цього договору та умов кредитного договору, витрати на здійснення оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, які поніс іпотекодержатель.

Ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку» реалізація майна за рішенням суду може проводитися шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону.

Отже, Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 1 ст. 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

В свою чергу ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Наведені положення Закону України «Про іпотеку» встановлюють право іпотекодержателем звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів, незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні).

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р. передбачено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Що стосується вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку загальною площею 0,0817 га, за кадастровим номером 2110100000:50:001:0024, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, слід відмовити, оскільки в Договорі іпотеки №1139993200 посвідченого 30 вересня 2008 року приватним нотаріусом, вказана земельна ділянка не зазначена.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та надані докази, здійснивши аналіз норм матеріального та процесуального права, виходячи з фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконала зобов`язання, передбачені укладеним в установленному законом порядку договором про надання споживчого кредиту. Такі дії відповідача є неправомірними, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають до часткового задоволення, так, як законодавчо передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотеко держателем права власності на предмет застави за рішенням суду.

Відповідно до вимог статті141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача потрібно стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 16, 509, 525, 526, 530, 575, 589, 610-612, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 7, 33-35, 38, 39, 41, 43 Закону України «Про іпотеку» суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , (за договором про надання споживчого кредиту №11399932000 від 30.09.2008 року, у розмірі 1 587 429 грн. 10 коп., яка складається: з боргу кредиту в розмірі 623 921,61 грн.; інфляційних втрат - 874842,49 грн. та 3% річних – 88665,00 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, загальною площею 43,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за Договором іпотеки №1139993200 посвідченого 30 вересня 2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округ – Балаж В.В., зареєстрованого в реєстрі за №2552, шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112, м.Київ, вул. Авіоконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, поверх 6 офіс 32) права на продаж предмета іпотеки будь - якій особі покупцеві, за ціною 373063, 00 грн. (триста сімдесят три тисячі шістдесят три гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112, м.Київ, вул. Авіоконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, поверх 6 офіс 32) витрати по сплаті судового збору у сумі 1762 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

Міскьрайонного суду Данко В.Й.