Постанова № 10033595, 14.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.06.10Справа №2а-4528/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л. , при секретарі Налбандян Р.В. за участю: представника позивача - Лєпілова В.Ю.,

представника відповідача Маслюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Енергетичні системи України» до

Державної податкової інспекції в м. сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання відмови протиправною та спонукання до виконання певних дій,

Суть спору: Товариства з обмеженої відповідальністю «Енергетичні системи України» (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим (далі - відповідач) про визнання відмови ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в реєстрації платником податку на додану вартість ТОВ «Енергетичні системи України» протиправною, зобовязані ДПІ в м. Сімферополі АР Крим зареєструвати ТОВ «Енергетичні системи України» платником податку на додану вартість та видати свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.04.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбивалося 14.06.2010 року, уточнив позовні вимоги, а саме: пункт 2 позовної заяви, та просив визнати дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, повязані з відмовою в реєстрації Товариства з обмеженої відповідальністю «Енергетичні системи України» платником податку на додану вартість, незаконними.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відмова в реєстрації платника податку на додану вартість є законною та обґрунтованою, відповідає нормам діючого законодавства, у звязку з порушенням позивачем Приказу ДПА України №79 від 01.03.2000 року «Про затвердження положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» та вимог Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктом 9.1. Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що Центральний податковий орган веде реєстр платників податку.

Заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви (п. 9.5 Закону).

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень та уповноважена приймати рішення щодо реєстрацій платника податку на додану вартість та видавати відповідне свідоцтво.

Судом встановлено, що 16.02.2010 року ТОВ «Енергетичні системи України» як юридична особа зареєстрована виконавчім комітетом Сімферопольської міської Радої АР Крим відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №146447. Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного Управління статистики в Автономній Республіці Крим №232721 від 17.02.2010 року ТОВ «Енергетичні системи України» (ЄДРПОУ 36973352) є юридичною особою, організаційно-правовою формою за КОПФГ: товариство з обмеженою відповідальністю.

Згідно довідки від 17.02.2010 року №807/29-0 про взяття на облік платника податків платник податків ТОВ «Енергетичні системи України» взятий на облік в органах державної податкової служби 17.02.2010 року за №69619, перебуває на обліку у ДПІ в м. Сімферополі.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Енергетичні системи України» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі під час реєстрації платників податку на додану вартість на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання дій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, повязаних з відмовою в реєстрації Товариства з обмеженої відповідальністю «Енергетичні системи України» платником податку на додану вартість незаконними, зобовязані ДПІ в м. Сімферополі АР Крим зареєструвати ТОВ «Енергетичні системи України» платником податку на додану вартість та видати свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ, суд повинен перевірити, чи вчинені дії Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі в АР Крим на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України.

Судом встановлено, що 04.03.2010 року позивач подав заяву до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про реєстрацію ТОВ «Енергетичні системи України» платником податку на додану вартість, що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні.

Листом від 13.03.2010 року №11865/10/15-2 ДПІ в м. Сімферополі в АР Крим про відмову у реєстрації платника податку на додану вартість у звязку з незнаходженням Товариства за юридичною адресою.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 3 квітня 1997 року (далі Закон).

Відповідно до ст. 2 Закону платником податку є:

- будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

- будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку (підпункт 2.2. статті 2 Закону).

Відповідно до пункту 2.3. статті 2 Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі:

- коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість);

- особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України.

- особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 цієї статті, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Порядок та підстави реєстрації платника податку на додану вартість регулюються статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР.

Відповідно до пункту 9.4. Закону, якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Таким чином, судом встановлено що ТОВ «Енергетичні системи України» підлягає реєстрації платником податку на додану вартість, оскільки на позивача поширюються положення підпункту 2.2. пункту статті 2 Закону.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови ТОВ «Енергетичні системи України» у реєстрації платника податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Підстави для реєстрації платника податку на додану вартість та відмови реєстрації встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» та нормами Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року (далі Положення), яки більш детально визначають порядок реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 13 Положення реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону .

Згідно п. 9.1 положення при реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб - платників податків (засновники, місцезнаходження, види діяльності, підпорядкованість, форма власності, організаційно-правова форма).

Пунктом 14 Положення встановлено, що протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки. Податковий орган відмовляє в реєстрації платником податку на додану вартість та видачі Свідоцтва, якщо заявник не підпадає під означення платника податку згідно з пунктом 2 цього Положення або за наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації та визначені пунктом 25 цього Положення.

Згідно з п. 25 Положення реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону, якщо: а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як було зазначене вище, фактичною підставою для відмови у реєстрації позивача як платника податку на додану вартість став факт незнаходження позивача за юридичною адресою, вказаною в свідоцтві про державну реєстрацію. На підставі п. 9.1. Положення податковим органом була здійснена перевірка, за підсумками якої складень акт № 1371/15-2 від 12.03.2010 року.

Згідно акту № 1371/15-2 від 12.03.2010 року посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі АР Крим: головним державним податковим інспектором Проніним А.С., старшим державним податковим інспектором Шевченко Е.С. відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в м. Сімферополі проведена перевірка достовірності юридичної адреси підприємства ТОВ «Енергетичні системи України». Перевіркою встановлено відсутність Товариства за юридичною адресою.

В ході судового розгляду справи судом була перевірена достовірність факту, встановленого актом, наявність підстав для відмови в реєстрації платника податку на додану вартість та встановлено наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №146447 позивач зареєстрованій за юридичною адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вулиця Карла Лібкнехта, будинок 30. Офіс 1.

Фактичне знаходження за цією адресою позивача підтверджується копією договору про оренду майна від 16.02.2010 року, копією платіжного доручення №2 від 27 травня 2010 року, відповідно до якого позивач сплатив орендну плату за 4 місяця, копією поштового конверта, відповідно до якого лист від 13.03.2010 року №11865/10/15-2 ДПІ в м. Сімферополі в АР Крим про відмову у реєстрації платника податку на додану вартість у звязку з незнаходженням товариства за юридичною адресою отриманій позивачем.

Аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, про невідповідність даних, зазначених в акті № 1371/15-2 від 12.03.2010 року, фактичним обставинам, встановленим судом. Тому дії відповідача щодо відмови у реєстрації позивача платником податку на додану вартість та видачі свідоцтва з підстав, зазначених в акті, є протиправними.

Крім того, суд зазначає, що згідно п.п. 11.2. п. 11 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПАУ від 19.02.1998 р. № 80 (далі Порядок), … при призначенні чи проведенні документальної перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних та афілійованих осіб.

Відповідно до п.п. 11.4. п. 11 Порядку щодо кожного платника податків, за яким виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб вносяться дані про подання запиту.

Згідно п.п. 11.5. п. 11 Порядку, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 17) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Доказів здійснення перевірки органами податкової міліції, прийняття рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП та направлення такого повідомлення відповідачем не надано.

Згідно п. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно п. 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців», п.п. «г» п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган може відмовити в реєстрації платника податку на додану вартість лише після внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу або про відсутність юридичної особи за його місцезнаходженням.

Судом встановлено, що запис в Єдиний державний реєстр про відсутність підтвердження реєстраційних відомостей, а також про відсутність юридичної особи за його місцезнаходженням державним реєстратором не вносилася, про що свідчитьвитяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців Серії АД № 270500 від 17.05.2010 року

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим неправомірно, необґрунтовано, тобто без зясування дійсних обставин було відмовлено в реєстрації ТОВ «Енергетичні системи України» як платника податку на додану вартість, у звязку з чим уточнені позивні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання дій незаконними, а не про протиправними, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі та визнати дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, повязані з відмовою в реєстрації Товариства з обмеженої відповідальністю «Енергетичні системи України» платником податку на додану вартість протиправними .

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У звязку зі складністю справи судом 14.06.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 18.06. 2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, повязані з відмовою в реєстрації Товариства з обмеженої відповідальністю «Енергетичні системи України» платником податку на додану вартість, протиправними.

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим зареєструвати Товариство з обмеженої відповідальністю «Енергетичні системи України» платником податку на додану вартість та видати Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Енергетичні системи України» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Тоскіна Г.Л.