Рішення № 100334780, 13.10.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 415/1712/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

при секретарі Теліціній О.О.,

за участі

представника позивачки Лисянського П.Л.,

представника відповідача Салманова О.В.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лисянський Павло Леонідович до третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Лисянського П.Л. звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила, що 02 березня 2021 року начальником групи ІПК віпс (тип А) Відділу прикордонної служби «Мілове» ім.В.Банних лейтенантом Коломієць В.В. її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-2 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень 00 копійок за те, що 02 березня 2021 року о 17 годині 15 хвилин під час прикордонного контролю був встановлений факт незаконного перетину нею Державного кордону України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації 01 березня 2021 року о 10 годині 00 хвилин через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через Державний кордон України «Успенка» Донецької області. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності від 02 березня 2021 року є незаконною, оскільки її не було ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; в порушення ст.268 КУпАП не було надано можливості скористатись правовою допомогою адвоката, не зважаючи на заявлене клопотання про надання безоплатної правової допомоги та відкладення розгляду справи до прибуття адвоката. Зазначене свідчить про формальний підхід відповідача до розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 виїхала з тимчасово окупованої території Донецької області у зв`язку з поганим самопочуттям та необхідністю отримання медичної допомоги. З огляду на те, що на тимчасово окупованій території наразі неможливо пройти медичне обстеження, ОСОБА_1 вимушена була виїхати на підконтрольну Україні територію з порушенням порядку. Іншої можливості потрапити на підконтрольну Україні територію позивачка по справі не мала.

Позивачка ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Лисянського П.Л. просить скасувати постанову начальника групи ІПК віпс (тип А) Відділу прикордонної служби «Мілове» ім.В.Банних лейтенанта Коломієць В.В. № 145928 від 02 березня 2021 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-2 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 1700 гривень.

Представник позивачки – адвокат Лисянський П.Л. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Салманов О.В. заперечував проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що ОСОБА_1 не була позбавлена можливості в законний спосіб потрапити на підконтрольну Україні територію. З тимчасово окупованої території України до Російської Федерації позивачка виїхала 28 лютого 2021 року, а не 03 березня 2020 року, як помилково зазначено в оскаржуваній постанові. ОСОБА_1 роз`яснювалось право на безоплатну правову допомогу, але вона відмовилась. Розбіжності щодо ставлення позивачки до інкримінованого адміністративного правопорушення, які містяться в оскаржуваній постанові (визнання вини та щире каяття) та в письмових поясненнях (оспорювала факт вчинення правопорушення) пояснити не зміг.

Відповідачем по справі подано відзив на позовну заяву (а.с.102-103), зі змісту якого вбачається, що третій прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби позовні вимоги не визнає у зв`язку з їх безпідставністю. В обґрунтування заперечень проти позову послався на наступні обставини:

-позивачкою порушено передбачений ч.3 ст.288 КУпАП порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення;

-в`їзд/виїзд осіб на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти. 02 березня 2021 року на ділянці проведення операції об`єднаних сил в межах Донецької та Луганської областей функціонували визначені КПВВ, про що наявна інформація в інтернет виданнях. 01 та 05 березня 2021 року окупаційною владою ТОТ України здійснювався пропуск громадян через КПВВ «Новотроїцьке» та «Станиця Луганська», про роботу яких та кількість осіб, що здійснили виїзд з ТОТ України у Донецькій та Луганській областях і в`їзд до таких територій у визначеному КПВВ постійно інформують у інтернет виданнях, отже ОСОБА_1 мала фізичну можливість в законний спосіб здійснити виїзд з ТОТ;

-у власноруч написаних письмових поясненнях позивачка підтвердила наведені у постанові про накладення адміністративного стягнення дані по суті правопорушення, заперечень або зауважень не висловлювала.

-в матеріалах справи наявна пам`ятка про роз`яснення позивачці прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та заява останньої про відмову від надання їй безоплатної правової допомоги.

З`ясувавши позицію представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні ї м правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , зареєстрованим місцем проживання позивачки по справі є АДРЕСА_1 (а.с.35,47,85).

02 березня 2021 року начальник групи ІПК віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім.В.Банних лейтенант Коломієць В.В. виніс постанову № 145928 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-2 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 1700 гривень 00 копійок (а.с.33-34,44-45, 83-84).

Відповідачем до матеріалів справи долучено пам`ятку (а.с.107), зі змісту якої вбачається, що 02 березня 2021 року ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, про що свідчить її підпис, з огляду на що заперечення позивачки з цього приводу суд відхиляє як неспроможні.

Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення № 145928 вбачається, що 02 березня 2021 року о 17 годині 15 хвилин під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через державний кордон України «Мілове» було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що 03 березня 2020 року о 10 годині 00 хвилин перетнула державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації в районі н.п. Успенка ТОТ напрямку п.Успенка (ТОТ) – н.п.Матвєєв Курган (РФ), таким чином порушила пункт 3 Порядку в`їзду, виїзду осіб та переміщення товарів, який затверджено постановою КМУ № 815 від 17.07.2019 року «Про затвердження порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на ТОТ у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», тобто скоїла правопорушення, передбачене ч.1ст. 204-2 КУпАП (а.с.33-34, 44-45,83-84).

В основу оскаржуваної постанови, як вбачається з її змісту, посадовою особою суб`єкта владних повноважень було покладено визнання провини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, що має ознаки складу, передбаченого ч.1 ст. 204-2 КУпАП.

Проте, сам факт визнання особою вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про накладення на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб`єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2020 року по справі № 177/525/17.

З пояснень ОСОБА_1 на ім`я начальника відділу прикордонної служби «Мілове» ім.В.Банних майора В.Волобуєва вбачається, що позивачка оспорювала правопорушення та адміністративне стягнення, що на неї накладається, зазначивши що неодноразово зверталась до органів державної влади України з питань надання допомоги щодо виїзду з ТОТ у визначений Порядком спосіб (а.с.104-105), що не узгоджується із наведеними у відзиві твердженнями представника відповідача та відомостями, наведеними в оскаржуваній постанові.

Суд звертає увагу на той факт, що в оскаржуваній постанові (а.с.83) містяться дані про визнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення та щире каяття, в той час як в письмових поясненнях зазначено, що позивачка оспорює факт вчинення правопорушення (а.с.104-105).

Крім того, суд звертає увагу на розбіжність у даті перетину державного кордону ОСОБА_1 , зазначеній в оскаржуваній постанові (03 березня 2020 року о 10 годині 00 хвилин) та у рапорті від 02 березня 2021 року (28 лютого 2021 року о 08 годині 00 хвилин).

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача Салманов О.В., вірною датою перетину ОСОБА_1 державного кордону є 28 лютого 2021 року, а дата зазначена в оскаржуваній постанові є технічною помилкою.

На підтвердження викладених у відзиві доводів про відмову ОСОБА_1 від безоплатної правової допомоги відповідач жодних доказів суду не надав та не спростував посилань позивачки про те, що було порушено її право на захист з огляду на відмову в задоволенні заявленого нею клопотання про відкладення розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності до прибуття адвоката.

Суд зауважує, що додатком до відзиву, направленого на адресу суду зазначено копію заяви позивачки про доведення їй права на отримання безоплатної правової допомоги на 1 аркуші, проте як вбачається із акту, складеного 16 серпня 2021 року працівниками Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, додаток у вигляді копії вказаної заяви був відсутній.

Правом надати додаткові докази, в тому числі, і на підтвердження вказаної вище обставини представник відповідача не скористався.

Частиною 1 ст. 204-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Статтею 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» передбачено, що в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затверджений постановою КМ України від 17 липня 2019 року № 815, пунктом 3 якого передбачено, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в`їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку.

Відповідно до ч.1,2 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року Конституційний Суд зазначає, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Суд вважає за необхідне зазначити, що на день розгляду справи набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» щодо тимчасових підстав незастосування адміністративних стягнень та заходів впливу за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї» (дата набрання чинності - 24 липня 2021 року), яким Розділ II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» було доповнено пунктом 4-1 такого змісту: «4-1 Установити, що до громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, на період дії карантину або на час блокування діяльності контрольних пунктів в`їзду-виїзду не застосовуються адміністративні стягнення та заходи впливу за адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, якщо такі порушення настали з підстав гуманітарного характеру, визначених Кабінетом Міністрів України».

З врахуванням вищевикладеного, до громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, на період дії карантину або на час блокування діяльності контрольних пунктів в`їзду-виїзду не застосовуються адміністративні стягнення та заходи впливу за адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, якщо такі порушення настали з підстав гуманітарного характеру, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 22-2 Розділу «Особливості в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї на період тимчасового припинення роботи контрольних пунктів в`їзду-виїзду» Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 р. № 815, у разі тимчасового припинення роботи режимної зони контрольних пунктів в`їзду-виїзду пропуск осіб, транспортних засобів здійснюється невідкладно за наявності таких підстав гуманітарного характеру, зокрема : 3) у разі необхідності проходження лікування.

З позовної заяви вбачається, що в обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 послалась на те, що вимушено порушила порядок в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території у зв`язку необхідністю проходження курсу лікування, що на переконання суду, є підставою гуманітарного характеру.

Відповідно до ст.72 КУпАП доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.ст.75,76 КАС України достовірними та достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст.268 КУпАП зокрема, передбачено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornev and Karpenko v. Ukraine).

Відповідачем не спростовано викладених в позовній заяві доводів позивачки про порушення її права на захист під час розгляду 02 березня 2021 року справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимог діючого законодавства, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростували тверджень позивачки щодо недотримання процедури розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, щодо дотримання її права на отримання правової допомоги.

Порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,що відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року в адміністративній справі № 524/9827/16-а, у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17-а.

Відповідно до п.3) ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Приймаючи до уваги вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 - скасування постанови про накладення на неї адміністративного стягнення № 145928 від 02 березня 2021 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, відповідно до ст.139 КАС України судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору в розмірі 454 гривні 00 копійок слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 77, 139, 243, 244, 245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до

третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби (Луганська область, м.Лисичанськ, пр.Перемоги,58; ідентифікаційний код 14321736) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову № 145928 від 02 березня 2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-2 КУпАП, винесену начальником групи ІПК віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім.В.Банних лейтенантом Коломієць Владиславом Вікторовичем.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складений 13 жовтня 2021 року.

Суддя