Ухвала суду № 100334576, 08.10.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/11943/21

Провадження № 4-с/263/51/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2021 року суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Томілін О.М., при секретарі Астаховій О.В., розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Маріуполі в залі суду скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центральний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ТОВ «АНСУ», на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся з вищевказаною скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.

В обґрунтування скарги зазначає, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27.12.2010 по справі №2-1134/10 з нього стягнуто на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором в сумі 12716,34 доларів США, судові витрати в сумі 127,16 доларів США та 120 грн. На даний час виконавчий лист знаходиться на виконанні в Центральному ВДВС м.Маріуполь, виконавче провадження №45745240 та стягнення проводиться на користь ТОВ «АНСУ». При здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем проведено оцінку майна, що підтверджується висновком про вартість, величина вартості майна, отримана в результаті оцінки становить 759000,00 грн. ОСОБА_1 вважає дії державного виконавця неправомірними, при проведенні оцінювання оцінювач не ознайомлювався з предметом оцінки – нежитловим приміщенням, через що не враховано стан приміщення. Крім цього, так як було здійснено прибудову до приміщення його площа збільшилася та, відповідно, вартість має бути значно більша, ніж визначена оцінювачем. Державний виконавець не надав ОСОБА_1 повний звіт про оцінку майна, а тільки першу сторінку, чим порушив його права на ознайомлення з оцінкою та вирішення питання про призначення рецензування оцінки. Просить визнати протиправними дії державного виконавця з проведення оцінки майна та ознайомлення його з оцінкою; скасувати оцінку майна нежитлової будівлі загальною площею 222,2 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , проведену ПП «Центр незалежності оцінки та експертизи»; до розгляду судом витребувати з Центрального ВДВС м. Маріуполь висновок про вартість майна нежитлової будівлі загальною площею 222,2 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , проведену ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи»; викликати та допитати в якості свідка оцінювача ОСОБА_2 ; зупинити виконання за виконавчим листом № 2-1134/10 Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором в сумі 12 716,34 доларів США, судових витрат у сумі 127,16 доларів США і 120 грн.; до розгляду скарги зупинити передачу майна – нежитлової будівлі загальною площею 222,2 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , на реалізацію.

Також від представника скаржника ОСОБА_3 суду надано додаткові письмові пояснення, у яких зазначено, що згідно з копією технічного паспорту, на підставі якого проводилася оцінка майна та будівля передавалася на реалізацію - одне приміщення А-1 розмірами 12,18х18,54, площею 222,2 кв.м. Згідно з витягом з реєстру права власності та характеристики лоту на сайті seam.net.ua будівля складається вже з трьох приміщень: загальне приміщення - А1, прибудова – А1-1, навіс – а-1. Отже при передачі майна на реалізацію державному виконавцю вже було відомо, що існують нові приміщення – прибудова А1-1 та навіс – а-1. Відповідно площа будівлі збільшилася до 500,3 кв.м., що також відомо державному виконавцю. Таким чином, звіт оцінювача є завідомо неправдивим, а дії державного виконавця з проведення оцінки майна – неправомірними.

Представник скаржника ОСОБА_3 у судовому засіданні скаргу підтримав з підстав, викладених у ній, зазначив, що ОСОБА_1 не згоден із оцінкою будівлі загальною площею 222,2 кв.м. Площа будівлі вказана невірно. З витягу з реєстру речових прав від 13.09.2017 вбачається, що площа нежитлового приміщення становить 500,3 кв.м. Невідомо чи взагалі оглядалася будівля для проведення оцінки.

Представник Центрального ВДВС Хараджа О.С. у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 повідомлявся про проведення оцінки майна, приходив на особистий прийом, однак від підпису відмовився. По технічним документам БТІ площа вказаного приміщення зазначена 222,2 кв.м. Приміщення було оглянуте експертом. Також повідомив, що виконавче провадження стосовно ОСОБА_1 є зведеним та окрім ТОВ «АНСУ» у цьому зведеному провадженні є й інші стягувачі – Адміністративна комісія ВК ММР, ГУ ДПС у Донецькій області, ГУ ДФС у Донецькій області. Просив відмовити у задоволенні скарги.

Представник заінтересованої особи «ТОВ «АНСУ» у судове засідання не з`явився за невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідно до них правовідносини.

Відповідно до роздруківки з автоматизованої системи виконавчих проваджень АСВП:57159969, виконавчий лист №805/2752/17-а від 27.07.2018 переданий до виконання 06.09.2018. Стягувачем є ГУ ДФС у Донецькій області, боржник ОСОБА_1 , категорія стягнення – майнове – 17 000 грн.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2018 старшим державним виконавцем Центрального ВДВС міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Хараджею О.С. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №805/2752/17-а від 27.07.2018, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованість у розмірі 17 000 грн.

Відповідно до постанови про об`єднання виконавчих проваджень від 28.08.2019 старшим державним виконавцем Центрального ВДВС міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Хараджею О.С. по ВП №45754240 постановлено об`єднати виконавчі провадження №45745240, №53573617, №57159969, №57163606 у зведене виконавче провадження №59911318.

Відповідно до постанови від 16.09.2021 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження старшим державним виконавцем Центрального ВДВС міста Маріуполь Хараджею О.С. постановлено приєднати виконавче провадження №61265511 з примусового виконання за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1880-23у, виданої 10.05.2019 ГУ ДПС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованості у розмірі 50638,93 грн., до зведеного виконавчого провадження №59911318, яке веде Центральний ВДВС у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного МРУ МЮ (м.Харків).

Відповідно до постанови від 16.09.2021 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження старшим державним виконавцем Центрального ВДВС міста Маріуполь Хараджею О.С. постановлено приєднати виконавче провадження №61441512 з примусового виконання постанови №2319 від 12.12.2018, виданої адміністративною комісією ВК ММР про порушення ОСОБА_1 статті 155 КУпАП, до зведеного виконавчого провадження №59911318, яке веде Центральний ВДВС у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного МРУ МЮ (м.Харків).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У частині 1 статті 447 та частині 1 статті 448 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Зазначеними нормами ЦПК України і Закону України "Про виконавче провадження" не урегульовано порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень при вчиненні дій у зведеному виконавчому провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Отже, при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких указані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження вимагається наявність підстав для завершення виконавчого провадження, а таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову.

Водночас цим законом не передбачено порядку розгляду скарг щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Разом з тим за зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження не визначено, а тому учасники виконавчого провадження оскаржують одні й ті самі рішення, дії чи бездіяльність державної виконавчої служби в судах різних юрисдикцій.

У статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця.

Так, згідно з частиною 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У частині 5 статті 287 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Тобто частина 5 статті 287 КАС України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об`єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, у такому випадку застосовується частина перша статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 74 Закону України “Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Суд зауважує, що наведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц, від 06.06.2018 у справі №921/16/14-г/15 та від 06.06.2018 у справі №127/9870/16-ц, у постанові по справі №906/530/17 від 19.04.2019.

Відповідно до п. 6 постанови №6 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У п.9 вищевказаної постанови зазначено, що скарги стосовно рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів.

У зв`язку з вищевикладеним у разі подання такої скарги в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження за скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 186 ЦПК, а, помилково прийнявши скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК.

Керуючись Пленумом Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ст.74 Закону України “Про виконавче провадження», ст.ст. 255 ч.1, 258-261, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центральний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ТОВ «АНСУ», на дії державного виконавця.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду безпосередньо протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М.Томілін