Рішення № 100332374, 22.09.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2021 Справа №607/13524/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

позивача ОСОБА_1 ,

його представника, адвоката Бартків-Краєвської І. Б.,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Перша тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Перша тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно заповіту від 13 грудня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Береш О.М., ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіла позивачу належну їй на праві власності частину квартири АДРЕСА_1 . Матеріалами спадкової справи № 56/2012, заведеної Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою 27 січня 2012 року, зокрема встановлено що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом померлої громадянки ОСОБА_3 , спадщину прийняв в шестимісячний термін. Разом з тим, свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 не може бути йому видане з наступних підстав, що у спадкоємця на підтвердження права власності ОСОБА_3 на вказане спадкове майно не було належних правовстановлюючих документів. Відтак, з зазначених підстав позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Хоча постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії датована 27 липня 2012 року, він отримував її з матеріалів спадкової справи 01 липня 2021 року в нотаріальному архіві Тернопільської області.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 03 серпня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Перша тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно. Постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Бартків–Краєвська І. Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задоволити позов з підстав, викладених у ньому.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, не заперечила щодо їх задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь–якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, а також у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Представник третьої особи Першої тернопільської державної нотаріальної контори не з`явився в судове засідання, подав суду заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності.

Суд, розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

14 квітня 2006 року ОСОБА_4 , державний нотаріус Першої Тернопільської державної нотаріальної контори посвідчила, що спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дружина ОСОБА_3 , яка мешкає в АДРЕСА_2 . Спадкове майно складається з: 1/2 (однієї другої) частини трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , яке належало померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 21 серпня 1993 року і записано у реєстрову книгу за № 3759.

13 грудня 2006 року ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Вільхове, Ярославського району, Вишнівської області Польща, що проживає в АДРЕСА_2 заповіла належну їй частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 13 грудня 2006 року цей заповіт посвідчено ОСОБА_6 , державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 2 – 3631.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 20 січня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

Як вбачається із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 29460590 від 27 січня 2012 року після смерті ОСОБА_3 заведено у Першій Тернопільській державній нотаріальній конторі спадкову справу № 56/2012.

Постановою від 24 липня 2012 року ОСОБА_6 , державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори встановлено, що спадкоємцем за заповітом померлої ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , який спадщину прийняв в шестимісячний термін. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 не може бути видане з наступних підстав: при встановленні належності майна, що підлягає успадкуванню, було встановлено, що у спадкоємця на підтвердження права власності ОСОБА_3 на вказане спадкове майно не було належних правовстановлювальних документів. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 .

Як вбачається із звіту про оцінку майна, виготовленого ТОВ «Тріумф 2020», 12 липня 2021 року ринкова вартість без ПДВ квартири за адресою АДРЕСА_2 становить 705 516 грн.

Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що до виниклих правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

13 грудня 2006 року ОСОБА_3 , заповіла належну їй частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У постанові державного нотаріуса Першої тернопільської державної нотаріальної контори Береш О. М. від 24 липня 2012 року зазначено, що ОСОБА_1 спадщину прийняв в шестимісячний термін, однак через відсутність належного правовстановлюючого документу йому було відмовлено в оформленні спадкових прав. 01 липня 2021 року в нотаріальному архіві Тернопільської області позивач отримав копію вказаної постанови та звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала позовні вимоги.

Зі змісту ст. 328 ЦК України слідує, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» – з урахуванням положень ч. 1 ст.15 та ст. 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Суд, дослідивши докази та з`ясувавши обставини справи дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не порушують прав інших осіб та підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому за ОСОБА_1 слід визнати право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

У позовній заяві позивач не просив суд стягнути судові витрати з відповідача, тому суд не здійснює розподіл судових витрати на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76–78, 83, 206, 258–268, 273, 352–355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 . 46022.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 . 46003.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Перша тернопільська державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження: вул. Коперніка, буд. 1, м. Тернопіль, 46001.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2021 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська