Рішення № 100332083, 24.09.2021, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/1421/20

Провадження № 2/602/65/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2021 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Радосюка А. В.

при секретарі Яблонській М. М.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Покотила Ю. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданніі в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19.10.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-480-07, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 250000,00 грн.

Загальними зборами акціонерів 09.03.2010 року було прийнято рішення про зміну акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування на ПАТ «УКРСОЦБАНК», а з 10.08.2018 року ПАТ «УКРСОЦБАНК» змінило найменування на АТ «УКРСОЦБАНК».

Згідно рішення № 5/2019 АТ «УКРСОЦБАНК» від 15.10.2019 року, було прийнято рішення щодо припинення АТ «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 23.11.2020 року має заборгованість в сумі 276813 грн. 10 коп., тому позивач просить суд стягнути в його користь з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати понесені ним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що ОСОБА_2 отримала кредит 19.10.2007 року, однак останню проплату по кредиту вона здійснювала 05.10.2017 року, отже позовна давність ще не сплинула, крім того позовна давність продовжилася на період карантину. У зв`язку з цим просить суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Покотило Ю.В. позовних вимог не визнав, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити у задоволені позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши здобуті під час судового засідання докази,, суд встановив наступні факти:

19 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-480-07, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кошти у розмірі 250000,00 грн., з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 05 жовтня 2022 року.

Загальними зборами акціонерів 09.03.2010 року було прийнято рішення про зміну акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування на ПАТ «УКРСОЦБАНК», а з 10.08.2018 року ПАТ «УКРСОЦБАНК» змінило найменування на АТ «УКРСОЦБАНК».

Згідно рішення № 5/2019 АТ «УКРСОЦБАНК» від 15.10.2019 року, було прийнято рішення щодо припинення АТ «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, перерахованих в ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання та надав відповідачу вищевказаний кредит.

У позовній заяві позивач вказує, що станом на 23.11.2020 року заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Альфа-Банк» складає 276813,10 грн., а саме 168143,35 грн. – сума заборгованості за кредитом, 103180,55 грн. – сума заборгованості за відсотками, 1983,45 грн. – розмір інфляційних витрат за кредитом, 3505,75 грн. – розмір інфляційних витрат за відсотками.

Заборгованість за кредитом 168143,35 грн. підтверджена розрахунком заборгованості (а.с.10). Вказані кошти відповідач фактично отримала та не повернула.

Суд не погоджується із доводами позивача про наявність підстав нараховувати відсотки з огляду на наступне.

За змістомст.526, ч.1 ст.530, ст.610, ч.1 ст.612 ЦК України, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки(терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже припис, абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.1,2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведені висновки про правильне застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

13 червня 2017 року ПАТ «УКРСОЦБАНК» було направлено на адресу відповідача вимогу про дострокове повернення всієї заборгованості за кредитом, яка станом на 02 червня 2017 року складала 199001,85 грн., з яких 146189,45 – строкова заборгованість, 21953,90 грн. – прострочена заборгованість, 1450,23 – строкова заборгованість по нарахованих відсотках, 29408,27 грн. – прострочена заборгованість по нарахованих відсотках (а.с.51).

31 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис № 17736 на іпотечному договорі № 770/76-52-07, посвідченому 19 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р. за реєстровим № 2373. Вказаним виконавчим написом запропоновано звернути стягнення на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , для погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-480-07 від 19жовтня 2007 року в загальній сумі 199001,85 грн. (а.с.52).

З врахуванням вказаних обставин, а також висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, позивач з 13 червня 2017 року втратив право на нарахування відсотків та штрафних санкцій, які були передбачені умовами договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-480-07 від 19 жовтня 2007 року.

При цьому відповідачем ОСОБА_2 26 червня 2017 року було здійснено погашення заборгованості по кредиту в сумі 20000,00 грн., 05 жовтня 2017 року – в сумі 10000,00 грн.(а.с.53-54).

Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 607/10647/18 виконавчий напис, вчинений 31 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., зареєстрованим в реєстрі за № 17736, про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , для задоволення вимог ПАТ «УКРСОЦБАНК» в розмірі 199001,85 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню.

З врахуванням наведеного, сума заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-480-07 від 19 жовтня 2007 року не може перевищувати 169001,85 грн. (199001,85 грн. – 20000,00 грн. – 10000,00 грн.).

Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положеннястатті 267 ЦК Україниі вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену нормуЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що «можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті15,16,20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суди дійшли правильного висновку, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спорутих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше».

За змістом частини 1 статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту:коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи те, що відповідачем було здійснено останню проплату 05.10.2017 року, тому строк позовної давності закінчується 05.10.2020 року, а позивач звернувся до суду з позовом 09.12.2020 року, тобто через два місяці після закінчення строку позовної давності.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача як на підставу продовження строків позовної давності тривання карантину на території України, оскільки строки позовної давності розпочалися задовго до введення карантину і позивач, як юридична особа, не був обмежений в можливостях надіслати до суду позовну заяву в межах строку позовної давності через поштове відділення чи підсистему «Електронний суд».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що АТ «Альфа-Банк» звернувся до суду зі спливом позовної давності, а тому відповідно до положень ст. 267 ЦК України в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 263-268 ЦПК України,суд-

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ( місце знаходження: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_2 (місце проживання: с.Грибова Лановецької ОТГ Кременецького району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – відмовити.

Повне судове рішення буде складено 04 жовтня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. В. Радосюк