Рішення № 100331201, 08.10.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

08 жовтня 2021 рокуСправа №451/1256/20 Провадження № 2-а/451/10/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Радехові адміністративну справу №451/1256/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАМ №2908021 від 01.08.2020 року, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі подана в порядку ст. 286 КАС України,-

в с т а н о в и в:

11 серпня 2020 року представник позивача – Фрей А.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до поліцейського, сержанта поліції 2 батальйону 3 рота Управління патрульної поліції у Львівській області Федини Віталія Романовича, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови серії ЕАМ №2908021 від 01.08.2020 року, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі подана в порядку ст. 286 КАС України.

В позовній заяві зазначає, що постановою серія ЕАМ №2908021 від 01.08.2020 року, складеної поліцейським Фединою Віталієм Романовичем, сержантом поліції 2 батальйону, 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП за те, що 01.08.2020 року о 06:17 годині в с. Угерсько, дорога М-06 Київ - Чоп 608 км, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz 211, номерний знак НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив вимоги п. 9.9.а. ПДР України - Порушення ввімкнення аварійного світлового сигналу при зупинці на дорозі. Вважає, що постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав. Після зупинки автомобіля позивача, відповідачем було повідомлено, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки і буде за це притягнений до адміністративної відповідальності. Оскільки місце автодороги, яке зазначене в постанові позначена переривчастою дорожньою розміткою для можливості здійснення маневру у крайню ліву смугу та навпаки і не погоджуючись з відповідачем щодо перетину суцільної дорожньої розмітки, позивач запропонував переглянути відео зі стаціонарного відео реєстратора службового автомобіля (державний номер 4546). Після тривалого пошуку зазначеного фрагменту відео (більше 30 хв.) позивачу все-таки було продемонстровано зазначений відеозапис, в якому не було зафіксовано перетин суцільної дорожньої розмітки автомобілем позивача, а його дії відповідали вимогам Правил дорожнього руху. Після наголошення на даному факті відповідачеві, останній повідомив позивачу, що у випадку незгоди з зазначеним порушенням в даному випадку він буде мати штраф за невключену аварійну світлову сигналізацію. Розуміючи протиправність дій відповідача, позивач завчасно частково здійснив відео зйомку на власний мобільний телефон, і з таких відеозаписів чітко вбачається, що автомобіль позивача має ввімкнену аварійну світлову сигналізацію. Автомобіль позивача був зупинений (як і зазначено в графі «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» Постанови) за порушення, суть якого полягала в перетині суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1., а порушення кваліфіковано не за порушення п.8.5.1 ПДР (порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки), а за п.9.9.а. ПДР (порушення ввімкнення аварійного світлового сигналу при зупинці на дорозі). Таким чином відповідач не виконав вимоги закону щодо збирання доказів, фіксування доказами адміністративного правопорушення, доведення складу та події адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п. 8.5.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно КУпАП та невірно кваліфікував дії позивача, у зв`язку з чим за відсутності підстав і доказів позивача притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП., а не за ч.1 ст. 122 КУпАП (за яке його фактично було зупинено), що є прямим порушенням ст. 7 КУпАП. Просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову поліцейського Федини Віталія Романовича, сержанта поліції 2 батальйону, 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області, серія ЕАМ №2908021 від 01.08.2020 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження 79007, м. Львів, пл. Григоренка, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) судові витрати понесені позивачем (а.с.2-5).

В судовому засіданні 27 серпня 2021 року за клопотанням представника позивача замінено відповідача у справі Головне управління Національної поліції у Львівській області – на належного відповідача - Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (а.с.65-66).

Позивач в судове засідання не з`явився.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити (а.с.72).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про місце, час розгляду судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Проте від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує та просить позовну заяву залишити без задоволення (а.с.26-29).

Окрім цього, представник відповідача подав до суду клопотання, в якому виклав свою позицію щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Так, із заявленою сумою витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1300 гривень, представник відповідача не погоджується та просить повністю відмовити в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу (а.с.31-34).

Представник відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, хоча про місце, час розгляду судового засідання були повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надходив (а.с.71).

Із врахуванням наведеного, на підставі ст.205 та ч.4 ст.229 КАС України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суд встановив, що 01 серпня 2020 року поліцейським Фединою Віталієм Романовичем, сержантом поліції 2 батальйону, 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області, винесено постанову серії ЕАМ №2908021 від 01.08.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень (а.с.6).

Так, в постанові серії ЕАМ №2908021 від 01.08.2020 року, зазначається, що водій керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz 211, номерний знак НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив вимоги п. 9.9.а. ПДР України - Порушення ввімкнення аварійного світлового сигналу при зупинці на дорозі.

Відповідно до ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 8.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.5. ПДР дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Згідно із п. 8.5.1. ПДР горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Згідно Правил дорожнього руху України дорожня горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Пунктом 9.9. Правил дорожнього руху визначено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: а) у разі вимушеної зупинки на дорозі; б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар; в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами; г) на механічному транспортному засобі, що буксирується; ґ) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком "Діти", що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки; д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі; е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Поряд з цим, частина 2 статті 122 КУпАП встановлює, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, в постанові поліцейського Управління патрульної поліції у Львівській області, сержанта поліції Федини Віталія Романовича, серії ЕАМ №2908021 від 01.08.2020 року не зазначено жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також доказів, які б доводили наявність складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Окрім цього, поліцейський невірно кваліфікував дії позивача, у зв`язку з чим за відсутності підстав і доказів позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог ч.2 ст. 122 КУпАП, а не за порушення ч.1 ст. 122 КУпАП, за яке його фактично було зупинено.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував порушення позивачем вимог ч.2 ст. 122 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, а відтак в розумінні п.3 ч.3 ст.286 КАС України постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Як вбачається з позовної заяви представник позивача просить вирішити питання про розподіл судових витрат та до таких витрат відносить: витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 420,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу – 1300 гривень (а.с.2-5).

За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, окрім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 420 гривень 40 копійок.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 1300 гривень представником позивача долучено до матеріалів справи наступні документи: копію договору №1/1008 про надання правової допомоги від 10 серпня 2020 року; копією ордера на надання правничої (правової) допомоги; копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №217 від 31 серпня 2020 року; копію звіту про виконану роботу до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №217 від 31 серпня 2020 року до договору №1/1008 від 10.08.2020 року; копію квитанції №0.0.1795972170.1 від 10.08.2020 на суму 1300 гривень (а.с.9-12,14,74-76).

За наявності доказів здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд має можливість здійснити розподіл судових витрат в цій частині, відтак є підстави для задоволення вимоги про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1300 гривень.

Керуючись статтями 9, 72, 77,132,139,205,229,241,286 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову поліцейського Федини Віталія Романовича, сержанта поліції 2 батальйону, 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області, серії ЕАМ №2908021 від 01.08.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (79053, місто Львів, вул. Перфецького, будинок 19, ЄДРПОУ 40108646) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (79053, місто Львів, вул. Перфецького, будинок 19, ЄДРПОУ 40108646) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1300 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 8 жовтня 2021 року.