Рішення № 10033095, 21.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.10 р.                     Справа № 15/166                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Азовська продовольча компанія” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30776349)

до відповідача-1 дочірнього підприємства “Торговий дім “Вінніфрут” відкритого акціонерного товариства “Вінніфрут” м. Калинівка (код ЄДРПОУ 30807827)

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-Техноінвест” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31770767)

про стягнення з відповідача-1 боргу в сумі 427323,46 грн., пені у розмірі 67013,34 грн., 3% річних у розмірі 9447,94 грн., інфляції в сумі 71792,71 грн. та з відповідача-2 заборгованості за договором поруки б/н від 20.06.2007 р. в сумі 2000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Овсянников О.О. за довіреністю № 161 від 10.06.2009 р.

від відповідача-1: Шматов С.С. за довіреністю б/н від 01.07.2009 р.

від відповідача-2: не з’явився

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.06.2010 р. до 21.06.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Азовська продовольча компанія” м. Донецьк до дочірнього підприємства “Торговий дім “Вінніфрут” відкритого акціонерного товариства “Вінніфрут” м. Калинівка та до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Квінта” м. Донецьк про стягнення з відповідача-1 боргу в сумі 427323,46 грн., пені у розмірі 67013,34 грн., 3% річних у розмірі 9447,94 грн., інфляції в сумі 71792,71 грн. та з відповідача-2 заборгованості за договором поруки б/н від 20.06.2007 р. в сумі 2000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/166, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

11.08.2009 р. до суду надійшло клопотання “Укр-Техноінвест” від 07.08.2009 р., в якому повідомляється про зміну найменування з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Квінта” (ідентифікаційний код 31770767) на товариство з обмеженою відповідальністю “Укр-Техноінвест” (ідентифікаційний код 31770767).

До клопотання додані завірені копії свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 744255, довідки Управління статистики у Донецькій області серії АБ № 036534, статуту в новій редакції.

Ухвалою від 12.08.2009 року відповідачем-2 у справі № 15/166 визнано товариство з обмеженою відповідальністю “Укр-Техноінвест”, код ЄДРПОУ 31770767.

Від відповідача-2 надійшло клопотання від 07.08.2009 року, в якому він просить суд розглянути справу без участі представника. Таке клопотання суд задовольнив, оскільки неявка представника відповідача–2 не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.

Ухвалою суду від 12.08.2009 року строк вирішення спору продовжений до 01.11.2009 року.

Ухвалою від 13.10.2009 р. по справі № 15/166 призначена судова економічна експертиза, проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалою від 13.10.2009 року провадження у справі № 15/166 зупинено.

Листом № 5446/24/148 від 03.03.2010 р. від 03.03.2010 р. Донецький НДІСЕ повернув справу № 15/166 до суду без виконання.

Ухвалою від 05.03.2010 року проведення судової економічної експертизи доручено Харківському науково–дослідному інституту судових експертиз.

14.05.2010 року Харківський НДІСЕ повернув матеріали справи № 15/166 без виконання у зв’язку неоплатою сторонами вартості експертизи згідно виставленого рахунку.

Ухвалою від 19.05.2010 р. провадження у справі № 15/166 поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 02.06.2010 року строк вирішення спору продовжений до 07.07.2010 року.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача–1, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2007 р. позивач та відповідач–1 уклали дистриб’юторський договір поставки № 04/05–01, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався на умовах договору передати товар дистриб’ютору, а покупець (дистриб’ютор, відповідач–1) зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити вказаний товар.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що асортимент, кількість товару визначаються в письмовому замовленні дистриб’ютора, яке узгоджується з постачальником (заявка) та відображаються в накладних на передачу товару. В заявці дистриб’ютор обов’язково зазначає особу (осіб), які уповноважені на прийом товару в місці передачі.

Згідно п. 4.1 договору суму договору складає сума всіх товарних накладних (або інших погоджених сторонами первісних документів), на підставі яких здійснювалося постачання на виконання даного договору.

Відповідно до п. 6.2 договору (з урахуванням додаткової угоди від 04.05.2007 р.) оплата за кожну отриману партію товару здійснюється дистриб’ютором постачальнику в безготівковій формі протягом 35 календарних днів з моменту отримання товару дистриб’ютором. Дата отримання товару зазначається в накладній.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що у випадку, якщо дистриб’ютор у термін, зазначений у п. 6.2 договору, не оплатив отриманий товар, він зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний календарний день прострочення оплати.

Згідно п. 13.2 договору всі зміни і доповнення до даного договору дійсні лише у випадку, якщо вони зроблені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 13.8 договору він набрав сили з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2007 р. включно або до моменту його припинення в частині постачання, а в частині розрахунків – до повного виконання зобов’язань за даним договором. У випадку, якщо жодна зі сторін до закінчення зазначеного терміну не заявить про розірвання даного договору, він вважається продовженим на тих самих умовах на один рік.

Спірний договір підписаний із застереженням „з додатковою угодою”. До договору сторони уклали додаткову угоду від 04.05.2007 р., якою конкретизували п. 6.2 договору, інші умови договору залишилися без змін. Завірені копії договору та додаткової угоди додані до позову.

З метою забезпечення виконання зобов’язання покупцем в повному обсязі між позивачем та відповідачем–2 був укладений договір поруки б\н від 20.06.2007 р. до договору поставки № 04/05–01 від 04.05.2007 р., згідно якого поручитель (відповідач–2) поручається перед кредитором (постачальником (позивачем) за виконання боржником (покупцем, відповідачем–1) всіх його зобов’язань по договору поставки № 04/05–01 від 04.05.2007 р.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки порука припиняється у випадку виконання боржником зобов’язань по договору, вказаному в розділі 1 даного договору. Завірена копія договору поруки додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві вказує, що на виконання договору поставки № 04/05–01 від 04.05.2007 р. ним у період з моменту укладення вказаного договору до 27.07.2007 р. було поставлено відповідачу–1 товар за видатковими накладними, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Факт отримання відповідачем–1 товару за вказаними накладними підтверджується підписами уповноважених представників відповідача–1 на накладних в графі „Прийняв” та відбитками печатки, а також податковими накладними та рахунками–фактурами. Завірені копії вказаних документів додані до справи.

Відповідач–1 частково оплатив отриманий товар згідно банківських виписок, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач в позовній заяві вказував, що станом на 30.06.2008 р. заборгованість відповідача–1 на користь позивача складала 427323,46 грн., у зв’язку з чим просив суд саме цю суму основного боргу стягнути з відповідача–1.

10.09.2009 року від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог. В даній заяві заявлено до стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 400323,46 грн., інфляції в сумі 177585,37 грн., 3% річних у розмірі 24100,14 грн.; з відповідача-2 до стягнення заявлено 2000,00 грн.

02.10.2009 року від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог. В даній заяві заявлено до стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 390323,46 грн., інфляції в сумі 177585,37 грн., 3% річних у розмірі 33137,79 грн.; з відповідача-2 до стягнення заявлено 2000,00 грн. При цьому заяви про відмову від стягнення з відповідача–1 пені не надходило, тому суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача–1 заборгованості на загальну суму 668059,96 грн. (в тому числі пені на суму 67013,34 грн.); стягнення з відповідача–2 заборгованості за договором поруки б/н від 20.06.2007 р. в сумі 2000,00 грн. Заяву про зміну позовних вимог суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Відповідач–2 надав до суду заяву від 07.08.2009 р., яка по суті є відзивом на позовну заяву, та якою позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Згідно частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно п. 2.1 договору поруки поручитель зобов’язується нести солідарну відповідальність разом з боржником (покупцем) перед кредитором (постачальником) за виконання зобов’язань боржника (покупця) за договором поставки № 04/05–01 від 04.05.2007 р. в сумі 2000,00 грн. у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань.

Дії відповідача–2 у даній справі, пов’язані із визнанням заборгованості в сумі 2000,00 грн. не суперечать законодавству та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача–2 заборгованості на суму 2000,00 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Відповідач–1 надав до суду відзиви № 402–14/09 від 14.09.2009 р., № 432–09/10 від 09.10.2009 р. на позовну заяву, в яких вказує, що станом на день подачі позову до суду, тобто 25.06.2009 р., заборгованість на користь позивача складала 415323,46 грн. При цьому проти позовних вимог відповідач–1 заперечує тим, що позивач не обґрунтував суму основного боргу станом на 25.06.2009 р., якою він вважає 427323,46 грн. Крім того, відповідач–1 вказує на те, що позивач нараховує інфляцію та 3% річні з порушенням вимог статті 625 ЦК України, а пеню з порушенням вимог ст. 232 ГК України. Також відповідач–1 не погоджується з нарахуванням пені у зв’язку з пропущенням позивачем строку позовної давності згідно ст. 258 ЦК України.

Заперечення відповідача–1 проти нарахування пені у зв’язку з пропущенням строку позовної давності суд приймає до уваги на підставі наступного:

Статтею 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п. 11 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 16.04.1993 р. № 01–6/438 „Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів” (з наступними змінами) якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов’язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Вказане роз’яснення суд приймає до уваги при розгляді даного спору, оскільки застосування строку позовної давності можливо тільки стосовно права на судовий захист, яке фактично виникло у позивача.

При нарахуванні пені право на судовий захист виникає у позивача щоденно в залежності від тривалості періоду прострочення виконання грошового зобов’язання, кожен день на певну суму пені. До настання відповідної дати прострочки право звернення до суду про стягнення пені за конкретний день у позивача відсутнє.

З матеріалів справи вбачається, що останні поставки товару відповідачу–1 були здійснені позивачем 27.07.2007 р. Таким чином, виходячи з дати надходження позовної заяви до суду – 30.06.2009 р., суд дійшов висновку, що пеня нарахована з пропущенням строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені.

Відповідач–1 у відзиві на позовну заяву вказував на недійсність (фіктивність) договору поруки б/н від 20.06.2007 р. до договору поставки № 04/05–01 від 04.05.2007 р., у зв’язку з чим просив суд передати справу за підсудністю до господарського суду Вінницької області.

Фіктивність договору поруки повинна бути доведена при розгляді судом відповідного позову. Такий позов до суду у рамках даної справи не заявлявся, рішення суду з вказаного питання по іншій справі сторонами до суду не надано. За таких обставин договір поруки не можна вважати фіктивним.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача–1 щодо фіктивності договору поруки не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

10.06.2010 р. відповідач–1 надав до суду письмові пояснення № 102–07/06 від 07.06.2010 р., в яких посилається на те, що видаткові накладні не є належними доказами отримання відповідачем–1 товару від позивача, оскільки в них відсутні номер та дата договору, на підставі якого відбувалися передачі товарно–матеріальних цінностей. Крім того, відповідач–1 вказує на відсутність довіреностей на отримання товарно–матеріальних цінностей, у зв’язку з чим вважає недоведеним сам факт передачі йому товару позивачем.

Проаналізувавши надані докази та пояснення сторін суд не приймає до уваги заперечення відповідача–1 в цій частині, тому що вони не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

По–перше, висновок стосовно того, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений відповідачу–1 позивачем саме на виконання договору № 04/05–01 від 04.05.2007 р. суд робить виходячи з письмових пояснень позивача та відповідача–1 про те, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало.

По–друге, пунктом 5.3 договору передбачено, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до товарної накладної, згідно Інструкції Держарбітражу СРСР про порядок прийому продукції виробничо–технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П–6 від 15.06.1965 р., та якості № П–7 від 25.04.1966 р.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що претензії з поставки заявляються під час приймання товару на складі дистриб’ютора чи постачальника і оформлюються актом встановленої форми про встановлену розбіжність у кількості та/або якості під час приймання, складеним за участю та за підписами представника дистриб’ютора і представника постачальника.

Згідно п. 5.5 договору після прийому товару відповідальною особою дистриб’ютора без оформлення акту згідно правил попереднього пункту договору, всі подальші претензії заявлятися не повинні і до розгляду постачальником не приймаються.

Відповідно до п. 5.1 договору постачання товару дистриб’ютору здійснюється на умовах DDP – склад дистриб’ютора згідно Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року. Під час отримання товару уповноважена особа дистриб’ютора повинна представляти особі постачальника копію свого паспорту, довідки про ІНН, діючу довіреність на отримання певної кількості товару. Якщо в уповноваженої особи дистриб’ютора відсутні повноваження або жодний із зазначених документів, передача товару не відбувається. Особа від постачальника повинна пересвідчитися в одержаних документах, співставити зразок підпису з паспорта зі зразком підпису в довіреності та з підписом на товарній накладній. У разі виникнення сумніву передача товару відкладається на строк, необхідний для того, щоб впевнитися у справжності підпису.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) обов’язками продавця щодо поставки товару при застосуванні терміну DDP – DELIVERED DUTY PAID (... named place of destination) ПОСТАВКА ЗІ СПЛАТОЮ МИТА (... назва місця призначення) є наступне:

Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Приймання продукції відповідачем повинно було здійснюватися на підставі „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” № П–6, затвердженої Держарбітражем 15.06.1965 р. зі змінами, „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами.

Пунктом 12 Інструкції П–6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку–фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов’язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

Позивач поставив товар відповідачу-1 на підставі видаткових накладних, які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками. Відповідачем-1 при прийманні продукції жодні акти не складалися. Будь-яких доказів відкладення постачальником передачі товару на строк, необхідний для того, щоб впевнитися у справжності підпису представника покупця, сторони до суду не надали. У видаткових накладних будь-які зауваження з цього приводу відсутні. Даний факт свідчить про те, що ані позивач, ані відповідач-1 на момент передачі–прийняття продукції не мали претензій як по якості продукції, так і по комплектності супровідних документів до неї.

Спірним договором підписання окремого акту прийому–передачі документів, передбачених п. 5.1 договору, не встановлено.

Факти поставки товару позивачем відповідачу-1 підтверджуються первинними документами, оформленими у формі видаткових накладних. Доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару, повернення податкових накладних, повідомлення постачальника про повернення помилково перерахованих грошових коштів в рахунок часткової оплати за товар, відповідач-1 до суду не надав. Навпаки, представники відповідача-1 підписали всі видаткові накладні без будь–яких заперечень, тим самим підтвердили факти отримання товару. Підписи представників відповідача-1 на накладних скріплені печаткою відповідача-1, що свідчить про те, що товар приймався уповноваженими особами.

Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об’єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об’єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об’єднань зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки або штампів; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач–1 до суду не надав.

Таким чином, твердження відповідача-1 стосовно того, що позивач не довів належними доказами факт прийому–передачі товару за спірними видатковими накладними у зв’язку з відсутністю довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та посилань у видаткових накладних на дату та номер договору поставки, судом до уваги не приймаються, тому як вони не відповідають фактичним обставинам у даній справі, які підтверджені відповідними доказами, та вимогам діючого законодавства.

Позивач надав до суду завірену копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за вересень 2009 р., згідно якого станом на 01.09.2009 р. заборгованість відповідача на користь позивача складала 390323,46 грн., станом на 30.09.2009 р. заборгованість склала 386323,46 грн. Акт звірки підписаний головними бухгалтерами обох підприємств та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України. Завірена копія акту додана до позову.

Підписання відповідачем-1 акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.09.2009 р., свідчить про те, що відповідач-1 фактично визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем в сумі 386323,46 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у період після звернення позивача до суду та за час судового розгляду справи, але до підписання вищевказаного акту звірки взаєморозрахунків, тобто до 30.09.2009 р. відповідач-1 частково оплатив отриманий товар на загальну суму 36000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 01.07.2009 р. на суму 5000,00 грн., від 11.07.2009 р. на суму 2000,00 грн., від 05.08.2009 р. на суму 7000,00 грн., від 06.08.2009 р. на суму 8000,00 грн., від 21.08.2009 р. на суму 10000,00 грн., від 29.09.2009 р. на суму 2000,00 грн., від 30.09.2009 р. на суму 2000,00 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

У період після підписання вищевказаного акту звірки взаєморозрахунків, тобто також після звернення позивача до суду та за час судового розгляду справи, відповідач-1 частково оплатив отриманий товар на загальну суму 9000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 01.10.2009 р. на суму 3000,00 грн., від 05.10.2009 р. на суму 2000,00 грн., від 06.10.2009 р. на суму 2000,00 грн., від 07.10.2009 р. на суму 2000,00 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виходячи з того, що товар за останніми спірними видатковими накладними № 07/26–0002, № 07/27–0001, № 07/27–0002 був отриманий відповідачем–1 27.07.2007 р., тридцятип’ятиденний строк оплати для відповідача–1 наступив у період з 28.07.2007 р. по 31.08.2007 р., а вже з 01.09.2007 р. для відповідача–1 почалося прострочення виконання грошового зобов’язання. По іншим спірним видатковим накладним строк оплати наступив раніше. Таким чином, по всім спірним видатковим накладним для відповідача–1 строк оплати наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач-1 не виконав зобов’язання оплатити товар у встановлений строк, поставлений згідно договору № 04/05–01 від 04.05.2007 р. в сумі 375323,46 грн. (390323,46 грн. (заборгованість згідно акту звірки станом на 01.09.2009 р.) – 4000,00 грн. (часткова оплата товару у вересні 2009 р.) – 9000,00 грн. (часткова оплата товару у період після 30.09.2009 р.) – 2000,00 грн. (сума, стягнута на користь позивача з відповідача-2 згідно договору поруки б/н від 20.06.2007 р. до договору поставки № 04/05–01 від 04.05.2007 р.) = 375323,46 грн.). Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача–1 основного боргу в сумі 390323,46 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 375323,46 грн. В частині стягнення основного боргу з відповідача–1 на суму 2000,00 грн. позовні вимоги суд вважає необґрунтованими (вказана сума стягується з відповідача–2), тому вони задоволенню не підлягають; на суму 13000,00 грн. суд припиняє провадження по справі у зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після подачі позову до суду).

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляцію в сумі 177585,37 грн. та 3% річних у розмірі 33137,79 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою нових розрахунків суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що позивач припустився суттєвих помилок по періодах нарахування, по кількості днів прострочення виконання грошового зобов’язання, а також при визначенні сум заборгованості на конкретні дати. Крім того, при нарахуванні інфляції помилково застосовував індекси, які не відповідають фактично встановленим індексам інфляції, а також не враховував рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається.

За власними розрахунками суду сума інфляції складає 182274,40 грн. (розрахунок суду міститься в матеріалах справи). Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляції на суму 177585,37 грн.

За власними розрахунками суду сума 3% річних складає 25361,05 грн. (розрахунок суду міститься в матеріалах справи). Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 33137,79 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 25361,05 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 33137,79 грн. – 25361,05 грн. = 7776,74 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідачів, в частині припинення провадження у справі – на відповідача–1 (спір виник з його вини), в частині зменшення суми позову та відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 80 ч. 1 п. 1–1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги до відповідача–1 задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства “Торговий дім “Вінніфрут” відкритого акціонерного товариства “Вінніфрут” (юридична адреса: 22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, буд. 45; код ЄДРПОУ 30807827; рахунок 26006000002001 у філії ВАТ КБ „Надра” м. Вінниця, МФО 302355) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Азовська продовольча компанія” (юридична адреса: 83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 107А; код ЄДРПОУ 30776349; рахунок 26000103900 у ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) суму 578269,88 грн. (а саме: основний борг на суму 375323,46 грн., інфляцію в сумі 177585,37 грн., 3% річних в сумі 25361,05 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 5912,70 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 189,83 грн.

Припинити провадження у справі № 15/166 в частині стягнення з відповідача–1 основного боргу в сумі 13000,00 грн. у зв’язку з відсутністю між сторонами предмету спору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача–1 основного боргу на суму 2000,00 грн., пені на суму 67013,34 грн., 3% річних на суму 7776,74 грн.

Позовні вимоги до відповідача–2 задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-Техноінвест” (юридична адреса: 83045, м. Донецьк, пр. Ленінський, 43; код ЄДРПОУ 31770767; рахунок 26003116400 в ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Азовська продовольча компанія” (юридична адреса: 83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 107А; код ЄДРПОУ 30776349; рахунок 26000103900 у ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) заборгованість на суму 2000,00 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 20,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 0,64 грн.

У судовому засіданні 21.06.2010 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 22.06.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя