Рішення № 100330510, 06.10.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/119/16-ц

Провадження №2/443/57/21

РІШЕННЯ

іменем України

06 жовтня 2021 року Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Сливки С.І.,

за участю секретаря Кушнір М.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ПрАТ «Львівобленерго», Кабінету Міністрів України, треті особи: Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації, Жидачівсьа міська рада, про визнання незаконним відключення від мережі енергопостачання, шантажне вимагання коштів за повторне підключення, зобов`язання укласти договір і відновити енергопостачання, стягнення моральної та матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

позивачі звернулись до суду з позовом до ПАТ «Львівобленерго», Кабінету Міністрів України, в якому просять: визнати дії ПАТ «Львівобленерго» по відключенню 18.01.2016 року від електричної мережі будинковолодіння позивачів за адресою: АДРЕСА_1 , незаконними; зобов`язати ПАТ «Львівобленерго» скласти договір і відновити електропостачання будинковолодіння позивачів за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ПАТ «Львівобленерго» на користь позивача 10 000 грн. моральної шкоди; визнати дії Кабінету Міністрів України неправомірними щодо нерозгляду звернень ОСОБА_4 і стягнути на її користь 10 000 грн. моральної та матеріальної шкоди.

Позов мотивують тим, що з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасник війни, інвалід 2 групи, відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на 50% знижку по оплаті комунальних послуг, в тому числі і послуг з електропостачання, а також субсидію. За ОСОБА_4 доглядає її безробітний син ОСОБА_5 , 1958 р.н. Про наявні у них пільги та субсидію відповідач був повідомлений та незважаючи на це направив на їх адресу лист-повідомлення про наявність заборгованості по оплаті за використану електроенергію в сумі 55 грн. і незаконно вимагав кошти за повторне підключення. Однак, в порушення п.22 Договору про надання послуг з електропостачання, укладеного з ПАТ «Львівобленерго», не вирішив цей спір в суді, а 18.01.2016 року припинив надання послуг, відключивши її будинковолодіння від електропостачання. Позивач змушена була звертатися зі скаргою до Урядового контактного центру, Кабінету Міністрів України та інші інстанції, проте рішення не було прийняте. Жодних попереджень про наявність у позивачів заборгованості та відключення електроенергії вони не отримували. Таким незаконним, на думку позивачів, відключенням електроенергії їм було заподіяно моральної шкоди, яку вони оцінюють у 10 000 грн. та яка полягає у душевних стражданнях через відключення електроенергії, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, бездіяльності органів влади.

16.02.2016 року, на виконання ухвали Жидачівського районного суду Львівської області від 09.02.2016 року, позивачі подали додаткове обґрунтування моральної та матеріальної шкоди, згідно якої просять стягнути солідарно з відповідачів 10 000 грн. моральної шкоди та 16 867 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою Жидачівського районного суду від 17.11.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

На підстав розпорядження керівника апарату Жидачівського районного суду Львівської області №165 від 03 серпня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 року головуючим у справі призначено суддю Жидачівського районного суду Львівської області Сливку С.І..

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Сливки С.І. від 05 серпня 2020 року вказану вище справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

26.08.2020 року представник відповідача ПрАТ «Львівобленерго» подав відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, покликаючись на те, що 18.01.2016 року працівниками Жидачівського РЕМ ПрАТ «Львівобленерго» було припинено постачання електричної енергії в будинку позивачів по АДРЕСА_1 , у зв`язку із несплатою заборгованості. 18.12.2015 року позивачам було вручено під особистий підпис ОСОБА_5 попередження з приводу порушення термінів оплати за спожиту електричну енергію про необхідність до 25.12.2015 року оплатити заборгованість у сумі 55,63 грн. У разі неоплати заборгованості до вказаної дати, 18.01.2016 року буде припинено постачання електричної енергії. 18.01.2016 року, після припинення постачання електричної енергії, споживач ОСОБА_4 здійснила оплату у сумі 256,78 грн. 20.01.2016 року ОСОБА_4 оплачено кошти за повторне підключення у сумі 240,90 грн. та 21.01.2016 року відновлено постачання електричної енергії. Крім того, 11 липня 2003 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Львівобленерго» укладено договір про користування електричною енергією №1-1533, за умовами якого енергопостачальник взяв на себе зобов`язання постачати споживачеві електричну енергію, а споживач – оплачувати одержану електричну енергію за чинними тарифами в терміни, передбачені договором. З огляду на законність припинення електропостачання до будинковолодіння позивачів, а також зважаючи на відсутність передбаченої законодавством можливості відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах, не подання позивачами жодних доказів на підтвердження завдання їм моральної та матеріальної шкоди, вимога про відшкодування такої шкоди є незаконною, необґрунтованою та безпідставною.

11.09.2020 року представник відповідача Кабінету Міністрів України подав відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, покликаючись на те, що звернення, які реєструються в Урядовому контактному центрі передаються відповідно до компетенції для оперативного розгляду та вирішення по суті порушених у таких зверненнях питань в установленому порядку, органами чи їх структурним підрозділам. Саме тому позивач отримав відповідь на звернення від компетентних на це органів та їх структурних підрозділів. Позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів не розгляду Урядовим контактним центром звернень ОСОБА_4 . Крім того, позивачами не подано доказів на підтвердження завдання їм матеріальної та моральної шкоди.

29.09.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому вказує про те, що ОСОБА_4 не отримувала попередження про припинення електропостачання, а підпис у попередженні від 18.12.2015 не її, а також відсутні докази, що дане попередження взагалі комусь вручалось. Крім того, ОСОБА_5 не є споживачем, згідно укладеного договору на постачання електроенергії. Припинення постачання електроенергії відбулось з порушенням п.27 ПКЕЕН. Такими діями відповідачів було завдано моральної шкоди позивача, яка полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, вимаганням коштів за повторне підключення електроенергії, протиправне відключення електроенергії. Крім того, ОСОБА_4 є особою похилого віку з інвалідністю другої групи, її дохід є меншим від прожиткового мінімуму.

17.11.2020 року представником відповідача ПрАТ «Львівобленерго» подано заперечення на відповідь на відзив, у яких вказує на те, що остання оплата ОСОБА_4 була здійснена 26.10.2015 року у сумі 65,37 грн. На момент вручення попередження сума заборгованості складала 55,63 грн. 18.12.2015 року під розпис було вручено попередження про припинення електропостачання, яке отримав повнолітній син ОСОБА_4 – ОСОБА_5 . У зв`язку із неоплатою заборгованості було припинено постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, одразу ж після оплати заборгованості, електропостачання було відновлено 21.01.2016 року. Крім того, вказує, що позивачами не подано жодних доказів на підтвердження завдання їм матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою судового засідання від 27.07.2021 року до участі у справі залучено правонаступника третьої особи Управління соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації - Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації.

Представник позивача Неїлик Є.І. в судовому засіданні позов підтримав з мотивів наведених у ньому.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав. У зв`язку з цим суд визнає неявку позивача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Представник відповідача ПрАТ «Львівобленерго» в судовому засіданні позов заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позов та запереченнях.

Представник відповідача Кабінету Міністрів України в судовому засіданні позов заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи Жидачівської міської ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляду справи у його відсутності за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю другої групи, проживає у АДРЕСА_1 разом із своїм сином ОСОБА_5 , який здійснює догляд за нею та отримує компенсаційну виплату, що підтверджується копією довідки МСЕК від 29.01.2015 /Т.1 а.с.6/ та копією листа Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації 21.01.2016р. /Т.1 а.с.28 на звороті/.

З поданих позивачем копій повідомлення про надання субсидій №003211 вбачається, що ОСОБА_4 призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року включно щомісяця /Т.1 а.с.29,30/.

11 липня 2003 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Львівобленерго» в особі начальника було укладено договір №1-1533 про користування електричною енергією, згідно умов якого енергопостачальник взяв на себе зобов`язання постачати споживачеві електричну енергію, а споживач – оплачувати одержану електричну енергію за чинними тарифами в терміни, передбачені договором / Т.1 а.с.137-138/.

Пунктом 20 вказаного Договору передбачено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються «Правилами користування електричною енергією для населення» та чинним законодавством.

Жодних доказів, які б вказували на розірвання даного договору, позивачами не подано. Більше того, позивачі у позовній заяві вказують на порушення ПАТ «Львівобленерго» умов зазначеного договору, а відтак такий є діючим та підлягає виконанню сторонами, що його уклали.

Згідно із розрахунку заборгованості споживача ОСОБА_4 перед ПрАТ «Львівобленерго» /Т.1 а.с.140/, заборгованість ОСОБА_4 по оплаті за отриману електроенергію станом на 01.11.2015 року становила 115,37 грн., 01.12.2015 року – 146,99 грн., 01.01.2016 року – 307,92 грн.

Також, з вказаного розрахунку видно, що 18.01.2016 року ОСОБА_4 сплатила 256,78 грн.

Як вбачається із вищезгаданого розрахунку, нарахування заборгованості було здійснено з урахування пільг та субсидій, а відтак відповідач мав цілком достатні підстави вимагати погашення заборгованості та відключення електропостачання.

Позивачами не подано жодного належного та достатнього доказу на спростування вказаного розрахунку.

18.12.2015 року на ім`я ОСОБА_4 отримано її повнолітнім сином ( ОСОБА_5 ), про що зроблено відмітку, попередження №5901975 про необхідність до 25.12.2015 року оплатити заборгованість та у разі неоплати заборгованості до вказаної дати 18.01.2016 року буде припинено постачання електроенергії /Т.1 а.с.139/.

Одночасно, факт отримання вказаного попередження ОСОБА_5 не заперечується ні у позовній заяві, ні представником позивача в судовому засіданні, тобто такий не спростований. У позовній заяві та в судовому засіданні представником позивача заперечується лише факт отримання попередження саме ОСОБА_4

18.01.2016 року було припинено електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 в споживача ОСОБА_6 , що підтверджується актом №0020691 про припинення електропостачання /Т.1 а.с.142/. Даний акт було підписано ОСОБА_5

21.01.2016 року було відновлено електропостачання за вищевказаною адресою, що підтверджується розпорядженням №261 від 21.01.2016р. /а.с.143/ та актом №0224277 від 21.01.2016 року /Т.1 а.с.144/, який також було підписано ОСОБА_5 .

Окрім того, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 неодноразово зверталась в Урядовий контактний центр з приводу електропостачання /Т.1 а.с.24,25,26,28/ у відповідь на які отримувала відповіді з відповідними роз`ясненнями від Міністерства соціальної політики, зокрема 04.02.2016р., 25.01.2016р. /Т.1 а.с.24 на звороті, а.с.28/, від Жидачівської районної державної адміністрації 03.02.2016р. /Т.1 а.с.25 на звороті/, від Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації 21.01.2016р. /Т.1 а.с.28 на звороті/.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками на момент виникнення спору регулювались Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМУ від 26.07.1999 №1357.

Об`єкт споживача - житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрифікована споруда, що належить споживачу на правах власності або користування (п.2 ПКЕЕН,чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про користування електричною енергією вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного терміну жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін (п.3 ПКЕЕН, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.20 Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМУ від 26.07.1999 №1357 (далі ПКЕЕН), чинними на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Пунктом 27 ПКЕЕН передбачено, що у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії.

У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.

Забороняється відключення споживачів перед вихідними та святковими днями.

У відповідності до п.п.35,36 ПКЕЕН, енергопостачальник має право відключити споживача, зокрема у разі порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил, або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості.

Відновлення електропостачання споживача здійснюється протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику.

Крім того, ПКЕЕН не передбачається обов`язку інформування місцеві органи влади про припинення електропостачання.

Як уже зазначалось вище, припинення електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 відбулось 18.01.2016 року, тобто у понеділок, що, з врахування приписів ст.73 Кодексу Законів про працю України, не передує вихідним та святковим дням. Цього ж дня було оплачено заборгованість, а 20.01.2016 року оплачено кошти за повторне підключення у сумі 240,90 грн., у зв`язку із чим 21.01.2016 року було віднослено постачання електричної енергії.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам війни надається 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

З наданого представником відповідача розрахунку видно, що нарахування заборгованості було здійснено з урахування пільг та субсидій.

Враховуючи вищенаведені положення та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відключення позивачів від електропостачання було здійснено з дотриманням встановленого порядку, а саме відключенню передувало вручення попередження про необхідність оплати заборгованості за спожиту електроенергію із зазначенням дати до якої слід оплатити таку, а також із зазначенням дати безпосереднього відключення у випадку несплати. Крім того, здійснене відключення відбулось 18.01.2016 року – у понеділок, тобто після вихідних днів.

Положенням про Національну систему опрацювання звернень до органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ №21 від 18.01.2012, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що Національна система складається з державної установи “Урядовий контактний центр” (далі - Урядовий контактний центр), контактних центрів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя (далі - контактні центри), телефонних “гарячих ліній”, а також довідкових телефонних служб органів виконавчої влади, об`єднаних на базі Урядового контактного центру.

Урядовий контактний центр серед іншого забезпечує приймання звернень за єдиним телефонним номером та за допомогою Інтернету (через веб-сайт Урядового контактного центру та Єдиний веб-портал органів виконавчої влади), попереднє опрацювання, надсилання їх на розгляд органам виконавчої влади відповідно до компетенції (п.п.2 п.6 Положення).

Механізм взаємодії органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та державної установи “Урядовий контактний центр” із забезпечення оперативного розгляду звернень громадян, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців, органів місцевого самоврядування (далі - заявники), що надходять на урядову “гарячу лінію” за допомогою засобів телефонного зв`язку та через веб-сайт Урядового контактного центру, а також на Єдиний веб-портал органів виконавчої влади (далі - Урядовий портал) та Урядову телефонну довідку з питань отримання інформації про адміністративні послуги та порядок їх надання визначає Порядок взаємодії органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та державної установи “Урядовий контактний центр” із забезпечення оперативного реагування на звернення, які надходять на урядову “гарячу лінію”, Єдиний веб-портал органів виконавчої влади та Урядову телефонну довідку, затверджений постановою КМУ №898 ВІД 12.08.2009р., чинний намомент виникнення спірних правовідносин.

Так, Порядком передбачено, що Урядовий контактний центр (далі Центр) приймає і реєструє звернення, розподіляє відповідно до компетенції органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та здійснює моніторинг їх розгляду.

У разі коли питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України, він не пізніше наступного дня переадресовує звернення іншому органу виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України, про що вносить до бази даних відповідну інформацію.

Як уже зазначалось вище, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 неодноразово зверталась в Урядовий контактний центр з приводу електропостачання / Т.1 а.с.24,25,26,28/ у відповідь на які отримувала відповіді з відповідними роз`ясненнями від Міністерства соціальної політики, зокрема 04.02.2016р., 25.01.2016р. /Т.1 а.с.24 на звороті, а.с.28/, від Жидачівської районної державної адміністрації 03.02.2016р. / Т.1 а.с.25 на звороті/, від Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації 21.01.2016р. /Т.1 а.с.28 на звороті/.

Відповідно до положень ст.ст.1166, 1167 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року вказаної постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

З наявних матеріалів справи видно, що відповідачі діяли з дотриманням норм Закону, зокрема ПрАТ «Львівобленерго» у встановленому порядку і за наявності достатніх для того підстав відключив позивачів від електропостачання. Кабінет Міністрів України в особі Урядового контактного центру та органів виконавчої влади належним чином реагував на звернення позивача, зокрема останньому надавались відповіді з відповідними роз`ясненнями, а відтак жодних неправомірних дій зі сторони відповідачів, які б могли задати позивачам матеріальної та моральної шкоди, допущено не було.

Крім того, позивачі не надали суду жодного належного, допустимого та достатнього доказу, який би підтверджував той факт завдання матеріальної та моральної шкоди, а також не довели обґрунтованість позовних вимог іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Враховуючи наведене, дотримуючись засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачами не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, натомість відповідачами повністю спростовані належними та допустимими доказами обставини, зазначені у позовній заяві, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.12,81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ПрАТ «Львівобленерго», Кабінету Міністрів України, треті особи: Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації, Жидачівсьа міська рада, про визнання незаконним відключення від мережі енергопостачання, шантажне вимагання коштів за повторне підключення, зобов`язання укласти договір і відновити енергопостачання, стягнення моральної та матеріальної шкоди– залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 жовтня 2021 року.

Головуючий суддя С.І. Сливка