Рішення № 10033013, 15.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.10 р.                     Справа № 9/87                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Індастріал-Сервіс”, м.Харків

до відповідача: Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне

про стягнення 13237грн.86коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Хороших М.Ю – представник (за довіреністю б/н від 11.05.2010р.);

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Індастріал-Сервіс”, м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне, про стягнення заборгованості в розмірі 13237грн.86коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 10310грн.54коп., 3% річних в розмірі 501грн.68коп. та інфляційних витрат в розмірі 2425грн.64коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №100608 від 10.06.2008р., специфікацію №2 від 13.08.2008р. до наведеного договору, видаткову накладну №138 від 30.10.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №127 від 28.10.2008р., претензію №1 від 01.03.2010р.

28.05.2010р. на адресу суду від Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне надійшов відзив №14/3-27-10-2811 від 25.05.2010р., відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10310грн.54коп. та 3% річних в розмірі 7грн.63коп., проти 3% річних в розмірі 494грн.05коп. та інфляційних витрат в розмірі 2474грн.53коп. заперечує.

Позивачем 02.06.2010р. та 15.06.2010р. надані письмові пояснення, відповідно до яких останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд розглянути справу без участі представника позивача.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

10.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Індастріал-Сервіс”, м.Харків та Державним підприємстом „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне укладений договір №100608, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник (відповідач) зобов`язується прийняти та оплатити вантажопідіймальне обладнання виробництва заводу Yale – Німеччина, вартістю 91993грн.296коп., у т.ч. ПДВ – 15332грн.216коп. (розділ 1 договору).

Відповідно до п.7.2 договору, даний договір набуває чинності від дня підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором №100608 від 10.06.2008р.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору, постачальник здійснює поставку обладнання на умовах DDP – м.Сніжне, склад замовника протягом чотирьох робочих тижнів від дня зарахування на його рахунок попередньої оплати.

Також п.2.4 договору №100608 від 10.06.2008р. сторони передбачили, що дострокова поставка допускається.

13.08.2010р. сторонами підписана специфікація №2 до договору №100608 від 10.06.2008р. про постачання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 10310грн.54коп.

За твердженням позивача, без отримання попередньої оплати останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 10310грн.54коп., що підтверджується видатковою накладною №138 від 30.10.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Належність зазначеної накладної до предмету спору перевірена судом.

Фактичне отримання відповідачем спірного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній в графі „Отримав(ла)” та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №127 від 28.10.2008р. (копія довіреності додана до матеріалів справи).

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що замовник здійснює оплату обладнання за даним договором протягом трьох днів з моменту підписання цього договору таким чином – перераховує на поточний рахунок постачальника 100% вартості обладнання.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки суттєві умови поставки партії обладнання погодженні сторонами у зазначеній вище специфікації №2, позивач вважає, що оплата обладнання повинна була здійснюватись на умовах п.3.1. договору з моменту підписання сторонами специфікації №2 від 13.08.2008р.

Оскільки останнє не суперечить умовам договору №100608 від 10.06.2008р. – суд приймає доводи позивача в цій частині.

За твердженням позивача, відповідач не здійснював своєчасної та повної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 10310грн.54коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 10310грн.54коп.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 10310грн.54коп.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 10310грн.54коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Індастріал-Сервіс”, м.Харків в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10310грн.54коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 501грн.68коп. та інфляційних витрат в розмірі 2425грн.64коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 501грн.68коп. та сума індексу інфляції становить 2425грн.64коп. за період прострочення з 16.08.2008р. по 31.03.2010р.

Як зазначено вище, позивач вважає, що сплата заборгованості повинна була здійснюватись на підставі п.3.1 договору №100608 від 10.06.2008р. після підписання специфікації №2 від 13.08.2008р., зазначені доводи прийняті судом, тому доводи відповідача в цій частині не приймаються судом, оскільки суперечать умовам договору.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 501грн.68коп. та суми індексу інфляції в розмірі 2425грн.64коп. обґрунтованими та такими, що не суперечать законодавству, у зв’язку з чим останні підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Індастріал-Сервіс”, м.Харків до відповідача, Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне про стягнення заборгованості в розмірі 13237грн.86коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 10310грн.54коп., 3% річних в розмірі 501грн.68коп. та інфляційних витрат в розмірі 2425грн.64коп. – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Сніжнеантрацит” (за адресою: вул.Леніна, 32, м.Сніжне, Донецька область, 86500, код ЄДРПОУ 31906124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Індастріал-Сервіс” (за адресою: бул.Миру, б.2/73, м.Харків, 61108, р/р 26000840813101 в ХВФ АКБ „Укрсоцбанк” м.Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 34630002) суму основного боргу в розмірі 10310грн.54коп., 3% річних в розмірі 501грн.68коп. та інфляційні витрати в розмірі 2425грн.64коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 132грн.38коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 15.06.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя