Рішення № 100329743, 09.09.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/12559/19 2/335/109/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзеський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Лиса Ю.О.,

представника позивача за первісним позовом адвоката Ременюк Т.О.,

представника відповідачів за первісним позовом адвоката Кабанцова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісною позовною заявою за первісною позовною заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку, визнання такими що втратили право користування майном, та

за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кабанцова Олександра Юрійовича, до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ілющенкова Сергія Олександровича, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання рішення про державну реєстрацію права власності протиправним, скасування рішень, записів, та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі – АТ «Альфа-Банк»), звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до відповідачів, в якому просить визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими що втратили право користування - двокімнатною квартирою, загальною площею 59,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з двокімнатної квартирою, загальною площею 59,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути солідарно з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позов позивач зазначив, що згідно рішення № 5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року, було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», де в п.п. 1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15.10.2019 року.

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» АТ «Альфа-Банк» було оформлено право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 56,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_3 .

Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно, стало відповідне застереження, що було зазначено в п.п. 4.5.3. договору іпотеки, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2019 року № 159319748, позивачем зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 59,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, єдиним та законним власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є АТ «Укрсоцбанк», а з 15.10.2019 року АТ «Альфа-Банк». Втративши право власності на квартиру, відповідачі втратили відповідно до ст. 217 ЦК України право користування нею.

Згідно довідки Запорізької міської ради № 04-07/3/5646, встановлено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , числяться зареєстрованими особами відповідачі у справі, а саме ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 .

Позивач звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано вимогу про добровільне виселення.

Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання в квартирі, відповідачі, продовжують користуватися житлом та відмовляються у добровільному порядку висилятися. Такі дії відповідачів створюють перешкоди у здійсненні законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном.

Оскільки відповідачі не є власниками житла, вони своїми діями порушують законні права АТ «Альфа-Банк», вони підлягають виселенню, у зв`язку з тим, що незаконно займають та проживають в квартирі без будь-яких правових підстав.

Таким чином, подальше проживання відповідачів в квартирі, що належить на праві власності АТ «Альфа-Банк», та відмова добровільно звільнити помешкання, перешкоджає власнику користуватися та розпорядитися нерухомим майном на свій розсуд, внаслідок чого порушуються права та інтереси АТ «Альфа-Банк», у зв`язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.02.2020 року, вказана позовна заява прийнята до свого провадження суддею Макаровим В.О., відповідно до здійсненого автоматизованого розподілу судової справи між суддями. Відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

06.04.2020 року на адресу суду відповідачами подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» відмовити у повному обсязі.

Також, 06.04.2020 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , яку останній під час розгляду справи останній уточнив, до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ілющенкова С.О., треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 45925992 від 13.03.2019 року 11:43:19 державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С.О., яким проведено державну реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк». Скасувати реєстраційний запис державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С.О. про право власності № 30665129 від 11.03.2019 року 11:03:11 на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк». Скасувати рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень індексний номер 50771033 від 23.01.2020 року 10:42:42 державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О., якою проведено державну реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Альфа-Банк»; поновити відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача 1 та відповідач 2 сплачені судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що згідно наданого АТ «Альфа-Банк» до первісної позовної заяви Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, номер 159319748 від 13.03.2019 року, державним реєстратором Виконавчого округу Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С.О. 11.03.2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45925992 від 13.03.2019 року, 11:43:19 був внесений запис за номером 30665129 від 11.03.2019 року 11:03:11, про реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» нерухомого майна – двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою виникнення права власності зазначена: Додаткова угода № 1, серія та номер 2211, виданий 23.06.2009 року видавник Біла Т.С., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу; іпотечний договір № 08Ж016-І, серія та номер 889, виданий 15.02.2008 року, видавник Біла Т.С., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу.

Вказаний іпотечний договір був укладений між іпотекодавцем ОСОБА_3 та іпотекодержателем – АТ «Укрсоцбанк» в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 08Ж016-К від 15.02.2008 року.

АТ «Альфа-Банк» надано до первісної позовної заяви Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер 199283967 від 06.02.2020 року, згідно якої вбачається, що державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50771033 від 23.10.2020, 10:42:42 був внесений номер 35148389 від 16.01.2020 року 12:20:42, про реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» нерухомого майна – двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою внесення запису вказаний протокол позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», серія та номер: 4/2019, виданий 15.10.2019 року, видавник: АТ «Альфа-Банк»; рішення, серія та номер: 5/2019, виданий 15.10.2019 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк»; рішення, серія та номер: 4/2019, виданий 11.10.2019 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк»; передавальний акт, серія та номер, виданий 15.10.2019 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха С.С; іпотечний договір № 08Ж016-І, серія та номер: 889, виданий 15.02.2008 року, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Біла Т.С.; додаткова угода № 1, серія та номер: 211, виданий 23.06.2009 року, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Біла Т.

Згідно наданого АТ «Альфа-Банк» разом з первісним позовом договором іпотеки № 08Ж016-І, серія та номер 889, виданий 15.02.2008 року, посвідчений Біла Т.С. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5. передбачене іпотечне застереження про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки в тому числі і шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Однак позивач стверджує, що документи, наявність яких є передумовою для набуття Банком – іпотекодержателем права власності на іпотечне майно, що передбачено частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», та п. 20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, в редакції, яка діяла на момент внесення зазначеного запису, не були надіслані іпотекодавцю ОСОБА_3 , і відповідач державний реєстратор Ільющенков С.О. без відповідних документів не мав права вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про реєстрацію права власності.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що рішення державного реєстратора з приводу перереєстрації права власності на квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1784515723101, номер запису про право власності: 30665129) є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, позивач вважає, що у АТ «Укрсоцбанк» були відсутні законні підстави переоформлювати права власності на предмет іпотеки без дозволу органів опіки та піклування, право користування на яке, на момент переходу пара власності, мали діти іпотекодавця, син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На дату набуття права власності АТ «Укрсоцбанк» на іпотечну квартиру ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) сину іпотекодавця ОСОБА_4 виповнилось лише 13 років, а другому сину іпотекодавця – ОСОБА_4 – 17 років.

Перед укладанням кредитного договору, в якості забезпечення виконання зобов`язань за яким був укладений договір іпотеки, іпотекодавець ОСОБА_3 повідомляла іпотекодержателя АТ «Укрсоцбанк» про наявність у неї на той час трьох дітей ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) і переоформлюючи на себе права власності на іпотечну квартиру АТ «Укрсоцбанк» зобов`язаний був отримати згоду органу опіки та піклування, чого зроблено не було.

Отже, на думку ОСОБА_1 , АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» набув права власності на двокімнатну іпотечну квартиру в АДРЕСА_1 , всупереч діючому законодавству. Тому просив скасувати два записи про проведення державної реєстрації права власності на іпотечну квартиру, і за АТ «Укрсоцбанк», і за його правонаступника АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2020 року, за заявою представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Кабанцева О.Ю., в якості забезпечення зустрічного позову заборонено АТ «Альфа-Банк» вчиняти будь-які дії щодо передачі права власності на предмет іпотеки – квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , або здійснювати відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено АТ «Альфа-Банк» безпосередньо або доручати іншим особам (фізичним, юридичним) проникнення (входження) до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в позасудовому порядку для виселення осіб, які мешкають в цій квартирі; здійснювати будь-які дії щодо псування майна та/або комунікацій, які є невід`ємною частиною зазначеної квартири в тому числі відключати світло, воду.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2020 року, здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначене підготовче судове засідання у вказаній справі.

16.09.2021 року, на адресу суду від представника АТ «Альфа-Банк» Ременюк Т.О. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого представник просить у позові ОСОБА_6 відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2020 року, прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кабанцова О.Ю., який був уточнений до АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ілющенкова С.О., треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання рішення про державну реєстрацію права власності протиправним, скасування рішень, записів, та зобов`язання вчинити дії. Вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з первісним позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку, визнання такими що втратили право користування майном. Закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду. Витребувано з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради завірену копію реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «УкрСиббанк».

20.10.2020 року, на адресу суду на виконання ухвали суду від 22.09.2020 року, від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької області, надійшла копія реєстраційної справи № 1784515723101 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

27.01.2021 року, на адресу суду від першого заступника голови Василівської районної державної адміністрації Запорізької області надійшла інформація щодо державного реєстратора Міюц С.О., відповідно до якої вбачається, що державний реєстратор ОСОБА_7 звільнена з посади державного реєстратора з 05.10.2020 року.

Представник позивача – відповідача АТ «Альфа Банк» Ременюк Т.О. в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, з підстав, викладених в позові, щодо зустрічного позову, то просила в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – представник позивача за зустрічною позовною заявою адвокат Кабанцов О.Ю. в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісних позовних вимог АТ «Альфа Банк», просив задовольнити подану ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву про визнання рішення про реєстрацію права власності протиправним, скасування рішень, записів, та зобов`язання вчинити ді.

Відповідач-2 за зустрічним позовом - державний реєстратор Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков С.О. у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, згідно Ордерів, їх інтереси у судовому засіданні представляв адвокат Кабанов О.Ю., який просив в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов – задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов АТ «Альфа Банк» підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.02.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та гр. ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 08Ж016-К.

Відповідно до пункту 1.2. договору кредиту, кредит було надано для придбання нерухомого майна, а саме квартири, загальною площею 59,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

15.02.2008 року між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого остання надала в якості забезпечення умов кредитного договору в іпотеку нерухоме майно, а сам: квартиру, загальною площею 59,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» Банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Таким чином, АТ «Альфа-Банк» було оформлено право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 56,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_3 .

Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно, є відповідне застереження в п.п. 4.5.3. Договору іпотеки, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

АТ «Альфа-Банк» надав до позовної заяви Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер 199283967 від 06.02.2020 року, згідно якої вбачається, що державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50771033 від 23.10.2020, 10:42:42 був внесений номер 35148389 від 16.01.2020 року 12:20:42, про реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» нерухомого майна – двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою внесення запису вказаний протокол позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», серія та номер: 4/2019, виданий 15.10.2019 року, видавник: АТ «Альфа-Банк»; рішення, серія та номер: 5/2019, виданий 15.10.2019 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк»; рішення, серія та номер: 4/2019, виданий 11.10.2019 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк»; передавальний акт, серія та номер, виданий 15.10.2019 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха С.С; іпотечний договір № 08Ж016-І, серія та номер: 889, виданий 15.02.2008 року, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Біла Т.С.; додаткова угода № 1, серія та номер: 211, виданий 23.06.2009 року, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Біла Т.

На виконання норм вимог «Про іпотеку», Банк надіслав 12.12.2018 року письмове повідомлення за вих. № 10 на ім`я іпотекодавцю ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договру та налювання залишку заборгованості за основним зобов`язання та в подальшому надав їх реєстратору. Безпосередньо іпотекодавець реєстрацію права власності з Банком не оскаржував.

Однак, у зв`язку з ухиленням від отримання кореспонденції, конверт повернувся за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2019 року № 159319748, позивачем зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 59,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що єдиним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є АТ «Укрсоцбанк», а з 15.10.2019 року є АТ «Альфа-Банк».

Згідно відомостей Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, витребуваних судом, та які надійшли до суду 04.02.2020 року, встановлено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , числяться зареєстрованими особами відповідачі у справі, а саме: ОСОБА_1 , та ОСОБА_2

Акціонерним товариством «Альфа-Банк» було надіслано ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вимогу про добровільне виселення за вих. № 44530 від 29.10.2019 року, у якій повідомлено, що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» Банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (двокімнатну квартиру, загальною площею 59,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходилася в іпотеці Банку відповідно до умов Іпотечного договору від 15.02.2008 року), було зареєстровано право власності за AT «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», на підставі рішення державного реєстратора. Керуючись ст. 391 ЦК України, AT «Альфа-Банк» вимагає добровільно звільнити всіма мешканцями вказане житлове приміщення, зі зняттям всіх мешканців житла з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб відповідного РВ УМВС України, а також необхідно звільнити вищезазначене приміщення від особистих речей. Повідомлено, що у випадку невиконання даної вимоги добровільно, AT «Альфа Банк» звернеться до суду та органів державної виконавчої служби для здійснення примусового виселення.

Вказана вимога про добровільне виселення за вих. № 44530 від 29.10.2019 року була надіслана адресатам, що підтверджується Реєстром рекомендованих почтових відправлень, що пересилаються в межах України № 292 від 30.10.2019 року, копією фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 22.10.2020 року та списком згрупованих поштових відправлень листів № 9203.

Із статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» слідує, що Акціонерне товариство «Альфа-Банк» є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСОЦБАНК» на підставі передавального акту (затвердженого рішенням єдиного акціонера АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСОЦБАНК» (рішення № 5/2019 від 15.10.2019 року) та рішенням Загальних зборів акціонерів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» (протокол № 4/2019 від 15.10.2019 року).

Частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У частині першій статті 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) зроблено висновок, що «за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону. Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові».

Згідно частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Нова редакція статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», що викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ «Перехідні положення» Закону № 800-VI, не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх. Аналіз наведених норм, як і Закон № 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.

Отже, законодавцем визначений як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору. Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 року справа № 705/4381/19, у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 року справа № 750/2254/19.

Судом встановлено, що договір іпотеки № 08Ж016-І від 15.02.2008 року містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, так у п. 4.5.3. сторони узгодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Сторони підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Договір іпотеки від 15.02.2008 року ОСОБА_3 підписано. Доказів про те, що ОСОБА_3 в установленому законом порядку оспорювала вказаний договір іпотеки в цілому або в окремих його частинах (пунктах, підпунктах), чи даних про те, що такий визнавався недійсним матеріали справи не містять.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зроблено висновок, що «умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що Акціонерним товариством «Альфа-Банк» було надіслано ОСОБА_3 та відповідачам вимогу про звільнення житлового приміщення.

Отже, АТ «Укрсоцбанк» у повному обсязі виконано приписи Закону України «Про іпотеку» та умови Іпотечного договору, укладеного з гр. ОСОБА_3 , щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом направлення вимоги про усунення порушень рекомендованим цінним листом з описом вкладення на її адресу, погоджену останньою в Іпотечному договорі. При цьому неотримання зазначеної вимоги обумовлено виключно ігноруванням рекомендованого листа та свідома відмова від отримання курєрського відправлення, відповідно, не може бути доказом порушення Банком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наведена позиція АТ «Альфа-Банк» узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 22.05.2019 року, справа № 490/3505/17, провадження № 61-5426св19.

Аналогічний за своїм змістом висновок міститься у Постанові Верховного суду у справі № 826/26964/15.

Крім того 6.2 Іпотечного договору Сторонами було погоджено, що усі Повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у спадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Верховний Суд у постанові по справі № 640/16278/16 від 08.08.2019 року вказав на те що якщо Сторони передбачили у Договорі, що доказом отримання поштового відправлення є дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача, то таке направлення є належним направленням Вимоги боржнику. Так, Верховним Судом було зазначено:

«Доводи касаційної скарги про те, що виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема нотаріус не перевірив, а апеляційний суд не врахував, що позивача не було попереджено стягувачем про наявність заборгованості, докази направлення на його адресу вимоги передбаченої статтею 35 Закону України «Про іпотеку» відсутні, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи, зокрема письмовою вимогою від 17 вересня 2015 року про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором, направленою позивачу 22 вересня 2015 року в порядку, передбаченому статтею 35 Закону України «Про іпотеку», у якій зазначена загальна заборгованість, яку було запропоновано погасити протягом 30 днів та одночасно попереджено, що у разі невиконання такого, банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, на підтвердження направлення вказаної вимоги (за двома адресами позивача) банком надано зворотні повідомлення поштового відправлення з відміткою поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу, що узгоджується з положеннями підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку.

Крім того, вказані поштові повідомлення містять поштові штемпелі відділення зв`язку одержувача, дата на яких вважається датою отримання надісланого повідомлення відповідно до пункту 6.2 укладеного між сторонами іпотечного договору, за змістом якого датою отримання усіх повідомлень за цим договором вважається дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача».

Отже, зважаючи на те, що Сторонами у Іпотечному договорі було передбачено, що датою отримання усіх повідомлень за цим договором вважається дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача, а також, беручи до уваги, що повернення поштових відправлень «за закінченням терміну зберігання» вважається належним повідомленням - вважаємо, що вказані доводи Позивача є безпідставними та такими, що суперечать численним правовим позиціям Верховного Суду, оскільки і Позивача, і Боржника було належним чином повідомлено про наміри АТ «Альфа-Банк» звернути стягнення на предмет іпотеки.

Суд зазначає, що перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на іпотечне майно у випадку звернення стягнення на таке майно, регулюється п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

Так, відповідно до п. 61 Порядку (в редакцій чинній на момент виникнення правовідносин), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі та заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, основним документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності, є саме Іпотечний договір.

Даний документ, як і інші, передбачені законодавством, було надано Відповідачем-1 за зустрічним позовом державному нотаріусу для проведення державної реєстрації.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 не було виконано зобов`язань за Кредитним договором, АТ «Альфа-Банк» скористався своїм законним правом та звернув стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Укладаючи договір іпотеки та передаючи майно у іпотеку з метою забезпечення виконання основного зобов`язання, іпотекодавець добровільно визначив юридичну долю власного майна та погодився на передбачені законом наслідки невиконання основного зобов`язання у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, з огляду на те, що право мирного володіння власним майном належить не лише позивачеві, а й іпотекодержателю, у якого наявні законні очікування на повернення кредитних коштів чи на їх компенсацію за рахунок іпотечного майна, у тому числі, і у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначення Позивача, що у Банку відсутнє право власності на іпотечне майно є порушенням законних прав та інтересів Іпотекодержателя та зловживанням Позивачем своїми правами.

Сторони, підписавши Іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих чи отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Як слідує із матеріалів справи Акціонерним товариством «Альфа-Банк» було дотримано вказаних вимог та подано державному реєстратору документи, передбачені п. 61 Порядку.

Щодо посилань відповідача за зустрічним позовом на вчинення реєстраційних дій державним реєстратором, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав у разі, якщо речове право на нерухоме майно, обтяження такого права набувається, змінюється або припиняється за суб`єктом державної реєстрації прав, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах або засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація проводиться іншим державним реєстратором.

Дія абзацу першого цієї частини щодо перебування у трудових відносинах не поширюється на державних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями щодо державної реєстрації прав на державне та/або комунальне майно, їх обтяжень.

Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав на своє ім`я, на ім`я свого чоловіка (дружини), його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), суб`єкта господарювання, засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація прав проводиться іншим державним реєстратором.

Інших обмежень щодо здійснення державним реєстратором реєстраційних дій законом не передбачено. У зв`язку із цим, суд приходить до висновку, що в діях державного реєстратора не вбачається порушення вимог законодавства при здійсненні реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, підписаний іпотечний договір, у якому передбачено і можливість позасудового врегулювання спору, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку, а також те, що іпотекодержателем АТ «Альфа-Банк» для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки державному реєстратору було подано всі необхідні документи, у тому числі й досудову вимогу, надіслану іпотекодавцю, з наданням 30-денного строку для її виконання, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом щодо визнання рішення про реєстрацію права власності протиправним, скасування рішень, записів, та зобов`язання вчинити дії.

Щодо вчинення реєстраційних щодо реєстрації права власності на підставі Іпотечного договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон), - заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакцій чинній на момент виникнення правовідносин), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі та заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Слід також зауважити, що в даному випадку при проведенні державної реєстрації права власності іпотекодержателя на іпотечне майно нотаріусом не вчинялося жодних нотаріальних дій, що підтверджується правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року по справі № 826/11388/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 чинного Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно», - про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву, а також відповідного користувача, обтяжувача.

Суд звертає увагу, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020 року, статтю 26 Закону № 1952-IV викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

За змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі № 1952-IV.

Вказані правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 03.09.2020 року у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 року у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 року у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 року у справі № 916/2464/19, від 03.02.2021 року у справі № 278/3367/19-ц, від 09.06.2021 року у справі № 750/10129/18.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог до державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С.О. суд приходить до наступного висновку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

У даній справі, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи свідчать, що спір виник між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк», за яким державним реєстратором зареєстровано право власності на іпотечне майно. Оскільки державний реєстратор Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков С.О. є неналежним відповідачем в даній справі, в задоволенні позовних вимог, предявлених до державного реєстратора, слід відмовити, з цієї підстави.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно положень статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 3 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.09.1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинно здійснюватися «згідно із законом», воно повинно мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто непорушність права власності проявляється у тому, що правомірним буде визнане лише таке позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні, яке відбувається у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб.

Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України»).

Встановивши, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку, станом на час розгляду даної справи, не спростовано та належить АТ «Альфа Банк», а також час їх реєстрації у ній, спірне житло не є основним місцем проживання, їм на праві приватної особистої власності перебуває інше майно (квартира за адресою: АДРЕСА_2 ), виконання АТ «Альфа Банк» вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» в частині направлення вимоги про виселення, суд приходить до висновку, що з втратою права власності на квартиру відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 втратили право користування спірною квартирою.

Щодо посилання позивача за зустрічною позовною заявою на порушення прав неповнолітніх осіб на житло. То суд зазначає, що доказів, шо неповнолітні діти ОСОБА_8 зареєстровані в спірній квартирі – матеріали не містять. Банк свою згоду на реєстрацію малолітніх осіб в предметі іпотеки не надав, і такі за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровані.

Неповнолітні особи не мають жодних майнових прав на житлове приміщення, то відповідно, жодні їх прав порушено не було.

Згідно зі статтю 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закону України «Про іпотеку», не містить норм, які б зменшували або обмежували права членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Відповідно до частини другої – четвертої статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускається дії особи, що вчиняються з наміром завдати іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які випливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, що передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

Таким чином, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» вимагає, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законів інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

При укладанні договору іпотеки, права малолітніх дітей порушені не були, вони не були власниками та не користувались нерухомістю, яка передавалась в іпотеку, не були зареєстровані на постійне місце проживання за адресою предмета іпотеки.

Аналогічна правова позиція і висновки викладені Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 21.01.2015 року, справа № 826/11317/13-а (К/800/51877).

Щодо первісних позовних вимог АТ «Альфа-Банк» в частині зняття з реєстраційного обліку відповідачів, то суд вважає що вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно з п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ від 02.03.2016 року № 207 визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Аналізуючи вище викладені норми закону, прийняте рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, відповідно, є підставою дня зняття цієї особи з реєстрації, тому додатково зобов`язувати реєстраційні органи вчинити ці дії немає потреби.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку, визнання такими що втратили право користування майном – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування – двокімнатною квартирою, загальною площею 59,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 03150, м. Київ, вул. Велика Васильковська, 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 03150, м. Київ, вул. Велика Васильковська, 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кабанцова Олександра Юрійовича, до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ілющенкова Сергія Олександровича, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання рішення про державну реєстрацію права власності протиправним, скасування рішень, записів, та зобов`язання вчинити дії – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09.09.2021 року.

Повний текст рішення суду виготовлений 20.09.2021 року.

Суддя В.О. Макаров