Рішення № 10032925, 21.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.10 р.                     Справа № 15/91                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Третьяков” м. Шахтарськ (код ЄДРПОУ 34027329)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Трансекспедиція” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 24317115)

про стягнення 12026,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Майшмаз М.М. за довіреністю б/н від 24.12.2009 р.

від відповідача: Куліш А.М. за довіреністю б/н від 01.06.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Третьяков” м. Шахтарськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Трансекспедиція” м. Краматорськ про стягнення 12026,03 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/91, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2008 р. сторони уклали договір поставки товарів № 2668/2, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставляти продовольчі та промислові товари, а покупець (відповідач) зобов’язався приймати такі товари та своєчасно оплачувати їх вартість. Асортимент, кількість та ціна на товар погоджуються сторонами в накладних, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата відвантаженого товару здійснюється протягом 7 календарних днів з дня фактичної передачі партії товару покупцю.

До спірного договору сторони уклали додаток, яким погодили зразки підписів осіб, уповноважених на отримання товарно–матеріальних цінностей без довіреності, а також зразок відбитку печатки. Спірний договір та додаток № 1 до нього підписані представниками обох сторін, скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

Відповідач надав до суду завірену копію договору поставки товарів б/н від 01.06.2008 р., укладеного між ним та позивачем. Цей договір також підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками. Договір поставки товарів б/н від 01.06.2008 р. відрізняється від договору поставки товарів № 2668/2 від 26.08.2008 р. тільки датою та відсутністю номеру, тексти вказаних договорів ідентичні, що свідчить про укладання між сторонами одного договору поставки, який був зареєстрований кожною стороною під різними номерами та датами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки товарів № 2668/2 від 26.08.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар за період з 04.02.2009 р. по 02.09.2009 р. за видатковими накладними на загальну суму 45971,40 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами представника відповідача в графі „Прийняв” та відбитками штампу, а також податковими накладними. Завірені копії видаткових та податкових накладних додані до позову.

Відповідач отриманий товар оплатив частково, що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. В результаті здійснення часткових оплат заборгованість відповідача на користь позивача станом на день подачі позову до суду склала 10847,72 грн. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 2668/2 від 26.08.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі поставки товарів № 2668/2 від 26.08.2008 р. передбачили здійснення оплати з відстроченням платежу на 7 календарних днів з дати прийняття товару покупцем, що вказана в накладній, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за останніми спірними видатковими накладними № 000–002042, № 000–002044 товар був отриманий відповідачем 02.09.2009 р., строк оплати наступив у період з 03.09.2009 р. по 09.09.2009 р. включно, а вже з 10.09.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. За іншими спірними видатковими накладними строк оплати наступив раніше. Таким чином строк оплати отриманого товару по всім спірним видатковим накладним для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідач надав до суду відзив № 97 від 01.06.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує тим, що товар по спірним накладним поставлявся не на виконання умов спірного договору № 2668/2 від 26.08.2008 р. тому як в накладних відсутнє посилання на дату та номер договору, нібито це були позадоговірні поставки, у зв’язку з чим вважає недоведеним отримання вимог на оплату за товар згідно ст. 530 ЦК України. Крім того, вказує, що акт звірки взаєморозрахунків між сторонами є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши надані докази та пояснення сторін суд не приймає до уваги заперечення відповідача, тому що вони не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи у зв’язку з наступним:

По–перше, висновок стосовно того, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки товарів № 2668/2 від 26.08.2008 р. суд робить виходячи з письмових пояснень позивача та відповідача про те, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Крім того, підставою поставки в податкових накладних до спірних видаткових накладних вказаний договір. Відповідач не довів належним чином позадоговірні відносини (тобто за рамками договору № 2668/2 від 26.08.2008 р.) між сторонами, тому як позивач усну домовленість стосовно купівлі–продажу товару на підставі накладних заперечує, укладення договору у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами (та інше) матеріалами справи не підтверджено.

По–друге, сама тільки невідповідність документів первинного бухгалтерського обліку, тобто видаткових накладних, вимогам чинного законодавства не звільняє відповідача від виконання грошового зобов’язання в разі придбання та фактичного одержання товарно-матеріальних цінностей.

По–третє, сам факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується видатковими та податковими накладними. Доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару, повернення податкових накладних, повідомлення постачальника про повернення помилково перерахованих грошових коштів в рахунок часткової оплати за товар, відповідач до суду не надав. Навпаки, представники відповідача підписали всі видаткові накладні без будь–яких заперечень, тим самим підтвердили факти отримання товару. Підписи представників відповідача на накладних скріплені штампом відповідача, що свідчить про те, що товар приймався уповноваженими особами.

Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об’єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об’єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об’єднань зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки або штампів; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач до суду не надав.

Сам факт підписання головним бухгалтером підприємства акту звірки та скріплення його відбитком печатки в даному випадку свідчить про те, що відповідач фактично визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем в сумі 10847,72 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором поставки товарів № 2668/2 від 26.08.2008 р. строк в сумі 10847,72 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 5.1 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 1178,31 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 5.1 договору за несвоєчасну оплату вартості відвантаженого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, включаючи день фактичної оплати.

Згідно положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіркою розрахунку суми пені судом встановлено, що позивач припустився арифметичних помилок, що призвело до збільшення суми пені в його розрахунку. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду пеня нараховується за період з 10.09.2009 р. (початок прострочення оплати) по 10.03.2010 р. (кінець періоду прострочення, визначений самим позивачем) та складає: 10847,72 грн. х 2 х 10,25% х 181 день : 365 днів = 1102,75 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1178,31 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1102,75 грн. В частині стягнення пені на суму 1178,31 грн. – 1102,75 грн. = 75,56 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Третьяков” (юридична адреса: 84323, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Союзна, буд. 16А; код ЄДРПОУ 24317115; рахунок 260076136 в „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Третьяков” (юридична адреса: 86200, Донецька область, м. Шахтарськ, м–н 7, буд. 11/34; код ЄДРПОУ 34027329; рахунок 26003051705027 в КБ „Приват Банк” м. Донецьк, МФО 335496) суму 11950,47 грн. (а саме: основний борг на суму 10847,72 грн., пеню в розмірі 1102,75 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 119,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,52 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 75,56 грн.

У судовому засіданні 21.06.2010 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 23.06.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя