Рішення № 10032897, 21.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.10 р.                     Справа № 15/90                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Третьяков” м. Шахтарськ (код ЄДРПОУ 34027329)

до відповідача приватного підприємства “Лазурь-групп” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 35841160)

про стягнення 5633,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Майшмаз М.М. за довіреністю б/н від 24.12.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Третьяков” м. Шахтарськ до приватного підприємства “Лазурь-групп” м. Маріуполь про стягнення 5633,50 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/90, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 23.04.2010 р., 19.05.2010 р., 02.06.2010 р. відповідач в судові засідання 19.05.2010 р., 02.06.2010 р., 21.06.2010 р. не з’явився, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2008 р. сторони уклали договір поставки товарів б/н, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставляти продовольчі та промислові товари, а покупець (відповідач) зобов’язався приймати такі товари та своєчасно оплачувати їх вартість. Асортимент, кількість та ціна на товар погоджуються сторонами в накладних, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата відвантаженого товару здійснюється протягом 21 календарного дня з дня фактичної передачі партії товару покупцю.

До спірного договору сторони уклали додаток, яким погодили зразки підписів осіб, уповноважених на отримання товарно–матеріальних цінностей без довіреності, а також зразок відбитку печатки. Завірені копії спірного договору та додатку № 1 до нього додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки товарів б/н від 25.06.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар за період з 27.06.2008 р. по 10.10.2008 р. за видатковими накладними на загальну суму 109766,66 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами представника відповідача в графі „Прийняв” та відбитками печатки, а також податковими накладними. Завірені копії видаткових та податкових накладних додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки товарів б/н від 25.06.2008 р. суд робить виходячи з того, що підставою поставки в податкових накладних до спірних видаткових накладних вказаний договір. Крім того, з пояснень позивача вбачається, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував, навпаки під час здійснення часткових оплат в призначенні платежу сам вказував оплату товару згідно договору поставки б/н від 25.06.2008 р. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач отриманий товар оплатив частково, що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких з відмітками банку про проведення платежу містяться в матеріалах справи. В результаті здійснення часткових оплат заборгованість відповідача на користь позивача станом на день подачі позову до суду склала 5000,00 грн. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.05.2008 р. по 31.07.2009 р. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору б/н від 25.06.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі поставки товарів б/н від 25.06.2008 р. передбачили здійснення оплати з відстроченням платежу на 21 календарний день з дати прийняття товару покупцем, що вказана в накладній, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за останньою спірною видатковою накладною № 000–004495 товар був отриманий відповідачем 10.10.2008 р., строк оплати наступив у період з 11.10.2008 р. по 31.10.2008 р. включно, а вже з 01.11.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. За іншими спірними видатковими накладними строк оплати наступив раніше. Таким чином строк оплати отриманого товару по всім спірним видатковим накладним для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором поставки товарів б/н від 25.06.2008 р. строк в сумі 5000,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 5.1 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 633,50 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 5.1 договору за несвоєчасну оплату вартості відвантаженого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, включаючи день фактичної оплати.

Згідно положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіркою розрахунку суми пені судом встановлено, що позивач припустився арифметичних помилок, що призвело до збільшення суми пені в його розрахунку. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду пеня нараховується за період з 01.11.2008 р. (початок прострочення оплати) по 30.04.2009 р. (кінець періоду прострочення, визначений самим позивачем) та складає: (5000,00 грн. х 2 х 12% х 61 день : 366 днів) + (5000,00 грн. х 2 х 12% х 120 днів : 365 днів) = 200,00 грн. + 394,52 грн. = 594,52 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 633,50 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 594,52 грн. В частині стягнення пені на суму 633,50 грн. – 594,52 грн. = 38,98 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “Лазурь-групп” (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, пров. Кузнечний, 2; код ЄДРПОУ 35841160; рахунок 2600401555 в ДФ ВАТ „Родовід Банк” м. Маріуполь, МФО 394512) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Третьяков” (юридична адреса: 86200, Донецька область, м. Шахтарськ, м–н 7, буд. 11/34; код ЄДРПОУ 34027329; рахунок 26003051705027 в КБ „Приват Банк” м. Донецьк, МФО 335496) суму 5594,52 грн. (а саме: основний борг на суму 5000,00 грн., пеню в розмірі 594,52 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 101,29 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,37 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 38,98 грн.

В судовому засіданні 21.06.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя