Рішення № 100328869, 05.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/787/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд у складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Ужгород, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 05.10.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.10.2021.

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови про порушення митних правил.

Ухвалю судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.02.2021 у справі відкрито провадження, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позов мотивовано тим, що постановою Закарпатської митниці_ Держмитслужби від 06 січня 2021 року за №1865/30500/20 громадянку ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром триста відсотків несплаченої суми митних платежів - на суму 317 523, 87 (триста сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять три грн. 87 коп.)

Вказана постанова мотивована тим, що проведеною перевіркою з використанням баз даних АСМО “Інспектор” та ЄАІС Держмитслужби України було встановлено, що 20.10.2020 через Позивачкою OPALENIK VIKTORIA було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки “PEUGEOT” моделі “807” VIN — код № НОМЕР_1 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_2 (далі-Транспортний засіб), в режимі “тимчасове ввезений до 1 року”. Під час митного контролю Позивачка подала працівникам митниці паспорт громадянки Угорщини НОМЕР_3 та заявила адресу проживання на території Угорщини — АДРЕСА_1 . Разом з тим встановлено, що Позивачка неодноразово перетинала митний кордон України в якості пасажира та подавала працівникам митниці паспорт громадянки України виїзду за кордон НОМЕР_4 . Зазначено, що вартість Транспортного засобу, за межами митної території України становить 700,00 Євро, що по курсу валют НБУ станом на 20.10.2020 складає 23404,01 грн. Крім того, сума митних платежів, які підлягають сплаті у зв`язку із ввезенням на територію України легкового автомобіля «PEUGEOT» моделі «807», КУЗОВ № НОМЕР_1 , р.н. Словаччини НОМЕР_5 , громадянкою - резидентом ОСОБА_1 в митному режимі «тимчасового ввезення», та від яких її було звільнено у зв`язку із поданням до митного контролю під час його ввезення паспорта громадянки Угорщини НОМЕР_3 та заявлення місця проживання на території Угорщини, становить - 105841,29 (ввізне мито - 2340,40 грн., Акциз - 81960, 01 грн., ПДВ - 21540, 88 грн.).

Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Позивач вказує на те, що незрозумілим є, які саме неправдиві відомості нею були вказані при митному ввезені Транспортного засобу або які неправдиві документи були надані. Оскільки нею зазначено правдиві відомості щодо країни походження автомобіля, мета ввезення транспортного засобу (тимчасове ввезення) та правдиві відомості про свою особу: прізвище, ім`я, країну постійного проживання, громадянство, дані про документ, що посвідчує особу.

На переконання позивача, митним органом не з`ясовано, який умисел мала Позивачка, надаючи ці документи, чи переслідувала вона мету ухилення від сплати митних платежів.

Позивачем заперечується метод встановлення вартості транспортного засобу, що ввезений позивачем на територію України. Зокрема позивач вказує, що при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення уповноважений орган керувався листом від 26.10.2020 року за №1841/7-7-15/18. Тоді як мав керуватися ст.ст.49,57, 59 і 60 МК України. Відтак, Відповідачем не доведено правильність заявленої митної вартості автомобіля, уповноваженою посадовою особою митного органу, не в повній мірі були виконані вимоги ст. 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Також позивач зазначає, що відповідно до ст.525 МК України справа про порушення митних правил розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи. Натомість, Відповідач розглянув справу через місяць після отримання посадовою особою митного органу матеріалів, необхідних для вирішення справи, чим саме було порушено вимоги ст.525 МК України.

На переконання позивача дії відповідача під час притягнення позивачки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, у зв`язку із чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Позивач просить суд: скасувати постанову Закарпатської митниці Держмитслужби від 06 січня 2021 року за №1865/30500/20, якою громадянку ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром триста відсотків несплаченої суми Митних платежів - на суму 317 523, 87 (триста сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять три грн. 87 коп.). Справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 485 МК України відносно громадянки ОСОБА_1 - закрити.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися. 10.09.2021 від представника позивача у справі надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, до заяви додав квитанцію про сплату 8 500 грн. отримувач: Казначейство України, призначення: добровільно сплачені фізичними особами коштів 21082600. Окрім того 05.10.2021 від представника позивача по справі на адресу суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи митної декларації UA 305130/2021/026305.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи за їх відсутності проти задоволення позову заперечує.

З матеріалів справи встановлено, що під час здійснення управлінням забезпечення протидії правопорушенням Закарпатської митниці Держмитслужби перевірки щодо можливих ознак порушення митних правил громадянами при декларуванні транспортних засобів особистого користування в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» з використанням баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України було встановлено, що 20.10.2020 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці Держмитслужби гр. ОСОБА_2 було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «PEUGEOT» моделі «807» VIN-код № НОМЕР_1 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_5 , в режимі «тимчасове ввезення до 1 року».

При цьому згідно постанови в справі про порушення митних правил, вбачається, що під час митного контролю гр. ОСОБА_2 подала працівникам митниці паспорт громадянки Угорщини НОМЕР_3 та заявила адресу проживання на території Угорщини – м. ГОЛОСТЕЛЕК ВУЛ. АДІ ЕНДРЕ 1.

Разом із тим в подальшому було встановлено,що гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) неодноразово перетинала митний кордон України в якості пасажира та подавала працівникам митниці паспорт громадянки України для виїзду за кордон НОМЕР_4 .

11.07.2020 надійшов лист ГУ ДМСУ в Закарпатській області відповідно до якого гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 . Окрім того, це підтверджується листом Холмківської сільської ради.

Згідно довідки Концівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів від 28.12.20№294. ОСОБА_1 1795 р.н., працює на посаді вчителя біології даного навчального закладу.

Згідно із ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На виконання цих завдань адміністративного судочинства України, суд при вирішенні публічно-правового спору виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 493 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення.

Приписами ст. 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Так, відповідно до ст. 485 МК України, передбачено відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, що відповідно тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Як встановлено статтею 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Відповідно до ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 522 МК України, справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468, 469, частинами першою - п`ятою статті 470, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою - п`ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються митними органами.

Відповідно до ч.3 ст.380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.

Згідно з п.3 ч.1 ст.292 МК України митні платежі не сплачуються у разі якщо, при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень Митного кодексу України не передбачає сплату митних платежів, на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

У відповідності до розділу 1 частини 7 пункту 6 «Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року N 1118, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 р. за N 1428/11708, власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.

У відповідності до пункту 60 ст. 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702. 8703. 8704 (загальною масою до 3,5тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Відповідно до підпункту «в» п. 33 ст. 4 МК України нерезиденти - це фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; підпункту «в» п. 50, ст. 4 МК У України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п.45 ст.4 МК України постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом).

Таким чином, визнання особи резидентом чи нерезидентом у розумінні Митного кодексу України є його постійне місце проживання.

Позивач, ОСОБА_3 , під час ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «PEUGEOT» моделі «807» VIN-код № НОМЕР_1 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_5 , працівникам митниці документ, а саме паспорт громадянина Угорщини НОМЕР_3 , який свідчить про її статус «нерезидента», і який є підставою для несплати митних платежів при ввезенні транспортного засобу особистого користування, маючи при цьому статус «резидента». Адже як було встановлено, позивач має зареєстроване місце проживання в Україні, постійно тут працює та проживає.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що питання оформлення постійного місця проживання за кордоном та фактів їх підтвердження для громадян України регламентуються Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Законом України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», «Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення. повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152. «Порядком провадження в закордонних дипломатичних установах України за заявами про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово», затвердженим наказом Міністерства закордонних справ України від 22 грудня 2017 року № 573 (далі Порядок 1). а також «Поряд ком ведення обліку громадян України, які проживають за межами України» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2020 р. № 85 (далі Порядок 2).

Згідно з ст.4 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється закордонними дипломатичними установами України.

Провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Провадження за заявами про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється в по рядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зовнішніх зносин.

Внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в части ні, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон, здійснюється у встановленому законодавством порядку (ч.9 ст.22 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-УІ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»).

Порядок провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 16 серпня 2016 року № 816, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 вересня 2016 р. за № 1241/29371.

Відповідно до п.6 розділу IV цього Порядку після подання заявником паспорта громадянина України у формі книжечки зі штампом зняття з реєстрації місця проживання або довідки про зняття з реєстрації місця проживання, виданої органом реєстрації, територіальний орган ДМС проставляє в паспорті громадянина України у формі книжечки (на одній із сторінок з одинадцятої по шістнадцяту) та в паспорті (паспортах) громадянина України для виїзду за кордон (на одній із сторінок з другої по п`яту) штампи про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, які скріплюються печаткою (після повернення на проживання в Україну вказані штампи анулюються).

Відповідно до п.14 розділу III Порядку 1 у разі прийняття рішення про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном ЗДУ (закордонна дипломатична установа) одночасно з направленням повідомлення відповідно до вимог пункту 12 цього розділу інформує заявника про необхідність зняття з реєстрації місця проживання в Україні та надання ЗДУ документа або документів, передбачених пунктом 16 цього розділу, та їх копій протягом шести місяців з дня направлення повідомлення.

Відповідно до п.15 розділу III зазначеного Порядку 1 після надання ЗДУ одного з документів, передбачених пунктом 16 цього розділу, у паспорті громадянина України для виїзду за кордон проставляється штамп "постійне проживання" із зазначенням дати прийняття відповідного рішення, назви країни, посади, прізвища та підпису консульської посадової осо би та видається довідка про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном.

Відповідно до п.16 розділу НІ зазначеного Порядку 1 зняття з реєстрації місця проживання в Україні підтверджується: для особи, яка має паспорт громадянина України у формі книжечки, - штампом зняття з реєстрації місця проживання; для особи, яка має паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, - довідкою про зняття з реєстрації місця проживання, виданою відповідним органом реєстрації; для особи, яка обліковувалася як зареєстрована в Україні, але не оформлювала пас порт громадянина України, довідкою про зняття з реєстрації місця проживання, виданою органом реєстрації; для особи, яка не обліковувалася як зареєстрована в Україні та не оформлювала паспорт громадянина України, довідкою органу реєстрації за місцем реєстрації законних пред ставників або одного з них. який є громадянином України, за умови, що інший є іноземцем або особою без громадянства. У разі якщо обидва законні представники є громадянами України, така довідка оформлюється за місцем останньої реєстрації місця проживання на території України кожного з них.

Відповідно до п.2 ч.2 Порядку ведення обліку громадян України, які проживають за межами України затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2020 р. № 85 (Порядок) консульський облік - вчинення уповноваженими посадовими особами за кордонних дипломатичних установ України (далі - уповноважені посадові особи) комплексу дій з реєстрації інформації про місце проживання або перебування громадянина України на території іноземної держави шляхом внесення даних до відомчої інформаційної системи МЗС.

Відповідно до ч.6 Порядку про перебування на консульському обліку та зняття з консульського обліку закордонними дипломатичними установами України видаються довідки.

У разі відсутності технічної можливості внесення даних до відомчої інформаційної системи МЗС на момент отримання заяви про взяття на консульський облік або зняття з консульського обліку до дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така відмітка (проставляється штамп): про взяття на постійний консульський облік із зазначенням закордонної дипломатичної установи України, дати з підписом уповноваженої посадової особи та відбитком малої гербової печатки; про взяття на тимчасовий консульський облік із зазначенням закордонної дипломатичної установи України, строку перебування на обліку, дати з підписом уповноваженої посадової особи та відбитком малої гербової печатки.

Відповідно до ч. 16 Порядку строк перебування на постійному консульському обліку необмежений.

Особа, яка перебуває на постійному консульському обліку, зобов`язана кожні десять років звертатися до закордонної дипломатичної установи України для актуалізації даних про себе.

Відповідно до ч. 17 Порядку громадяни України приймаються на тимчасовий консульський облік строком на один рік.

Зазначений строк може бути збільшений відповідно до строку дії дозволу іноземної держави на проживання, виданого особі, яка приймається на консульський облік, але не може перевищувати п`яти років.

Разом із тим, ОСОБА_1 , не надано підтвердження її постійного проживання за кордоном, натомість було встановлено що в неї наявні паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а саме встановлено, що вона неодноразово перетинала митний кордон України в якості пасажира та подавала працівникам митниці паспорт громадянки України для виїзду за кордон НОМЕР_4 . Також, було встановлено, що в неї наявний і паспорт громадянки Угорщини НОМЕР_3 , який нею був поданий працівникам митниці, при ввезені на митну територію України транспортного засобу, та вона заявила адресу проживання на території Угорщини – м. ГОЛОСТЕЛЕК ВУЛ. АДІЕНДРЕ 1. Однак, як уже заначалося, місце її проживання встановлено саме на території України.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , - має статус резидента, а тому не мала права ввозити транспортний засіб марки транспортний засіб марки «PEUGEOT» моделі «807» VIN-код № НОМЕР_1 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_5 , в режимі «тимчасове ввезення до 1 року», в порядку встановленому ч. 1 ст. 380 МК України. Слід зазначити, що згідно матеріалів справи, а саме із листа управління АМН MB та КТ від 09.02.2021 № 163/7.7-15/18 вартість транспортного засобу, ввезеного позивачем, за межами митної території України становить 2500 Євро, що по курсу НБУ станом на 15.10.2020 складає 83483,75 грн. (курс Євро - 33,3935 грн.

За приписами ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України. У разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день виконання таких формальностей. Норми законів України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів.

Відповідно до ч.4 ст.380 МК України громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов`язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10 ) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.

Згідно ч.5 ст.380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Згідно ч.6 ст.380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Разом із тим, суд вважає за необхідне констатувати, що представником позивача 10.09.2021 року до суду надано підтвердження про сплату ОСОБА_1 , 8500 грн. добровільної сплати до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. що підтверджено квитанцією від 25.06.2021 №0.0.2175786268.1 Окрім того, також 05.10.2021 представником позивача подано через канцелярію суду заяву в додатку до якої додано копію декларації UA 305130/2021/026305, на підтвердження здійснення ОСОБА_1 процедури митної очистки автомобіля марки «PEUGEOT» моделі «807» VIN-код № НОМЕР_1 , р.н.з. Словаччини НОМЕР_5 , що є підставою для звільнення її від відповідальності за дотримання строків та умов (вимог) митного режиму тимчасового ввезення за ст.485 МК України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення зворотної сили не мають.

Верховна Рада України ухвалила Закон України Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України, № 1403-IX від 15.04.2021 року, що введений в дію 15.06.2021 року, який звільняє від штрафних санкцій власників автомобілів, які були ввезені до кінця 2020 року за умови одноразової сплати п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 8500 грн.

Відповідно до вказаного Закону, Розділ XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., №№ 44-48, ст. 552) доповнити пунктами 9-7-9-10 такого змісту

"9-7. Установити, що тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України", митне оформлення транспортних засобів особистого користування, що були у використанні та з року випуску яких минуло більше п`яти років, які класифікуються за товарними позиціями 8703 (крім транспортних засобів, що класифікуються за товарними підпозиціями 8703 10, 8703 40), 8704 (загальною масою до 3,5 тонни) згідно з УКТ ЗЕД та станом на 31 грудня 2020 року перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію, за умови сплати належних митних платежів з дотриманням особливостей, встановлених пунктом 77 підрозділу 2 та пунктом 36 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Здійснення митного оформлення транспортного засобу особистого користування, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, та добровільною сплатою до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє фізичних осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту.

Добровільна сплата коштів відповідно до пункту 9-9 цього розділу звільняє фізичних осіб від добровільної сплати коштів, передбаченої абзацом другим цього пункту.

9-8. Установити, що тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України", звільняються від оподаткування ввізним митом транспортні засоби особистого користування (у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію), що були у використанні та з року випуску яких минуло більше п`яти років, які класифікуються за товарними позиціями 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни) згідно з УКТ ЗЕД та станом на 31 грудня 2020 року перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту.

9-9. Установити, що тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України", фізична особа, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним, має право вивезти за межі митної території України транспортний засіб особистого користування, що був у використанні і класифікується за товарними позиціями 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни) згідно з УКТ ЗЕД, який перебував на митній території України станом на 31 грудня 2020 року у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, за умови добровільної сплати до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вивезення транспортного засобу особистого користування з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє фізичних осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту.

9-10. Строк тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, передбачений пунктами 9-7-9-9 цього розділу, для учасників бойових дій, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за умови документального підтвердження їх перебування більш як 90 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України" безпосередньо на території проведення операції Об`єднаних сил (ООС), становить 270 днів".

Таким чином, відповідно до Закону № 1403-IX від 15.04.2021 року, здійснення митного оформлення транспортного засобу особистого користування, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, та добровільною сплатою до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє фізичних осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту.

Отже, позивачем виконано всі умови, передбачені вказаним Законом, сплачено всі митні платежі в т.ч. і 8500 грн. добровільної сплати до державного бюджету коштів.

За таких обставин, ОСОБА_1 , здійснивши митне оформлення транспортного засобу, щодо якого вчинено порушення митних правил, виконала всі умови передбачені п.9-7 Розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України, необхідні для звільнення від адміністративної відповідальності.

Суд приймає до уваги, що законодавцем встановлено саме звільнення осіб від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, зокрема, передбачене ст. 485 МК України.

Окремо суд зазначає, що оскільки Законом № 1403-IX від 15.04.2021 року , при дотриманні певних умов, фактично скасовано відповідальність осіб, винних у порушенні митних правил під час здійснення ввезення транспортних засобів на територію України, то положення вказаного Закону, в силу вимог ст.58 Конституції України, мають зворотну силу в часі.

Отже, оскільки Законом було передбачено спеціальну підставу звільнення від адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 485 МК за порушення митних правил, вказаний Закон у розумінні статті 58 Конституції України скасовує або іншим чином пом`якшує відповідальність особи, а тому має зворотну силу в часі.

Так, згідно частини першої статті 58 Конституції, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 визначено, що "за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього."

Відтак, чинним законодавством передбачена можливість звільнення осіб від адміністративної відповідальності у випадку, здійснення митного оформлення транспортного засобу особистого користування, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, та добровільною сплатою до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє фізичних осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митного режиму тимчасового ввезення або транзиту.

Згідно доданої представником позивача форми МД-2 декларації UA 305130/2021/026305, відносно вказаного в постанові транспортного засобу здійснено електронне декларування.

Судом встановлено, що 31.08.2021, тобто у період до закінчення 180 днів з дня набрання чинності Законом №1403-IX від 15.04.2021 року здійснено митне оформлення транспортного засобу, та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, сплачено належні митні платежі, а також добровільно сплачено до державного бюджету кошти у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням наведеного, позивач в силу дії положень пунктів 9-7-9-10 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України звільняється від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 МК України.

Відповідно до п.3 ч.3 статті 286 КАС України визначено: за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведені вимоги закону, постанова Закарпатської митниці Держмитслужби від 06 січня 2021 року за №1865/30500/20, якою громадянку ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром триста відсотків несплаченої суми Митних платежів - на суму 317 523, 87 (триста сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять три грн. 87 коп.), підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 , звільнена від адміністративної відповідальності за ст.485 МК України на підставі пунктів 9-7-9-10 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України та приписів статті 8 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 9, 72, 74, 75, 77, 205, 241, 242,244,246,250,255,268,286,295,297 КАС України, ст.ст. 95, 470, п.93 розділуXXI Прикінцеві та перехідні положення Митного кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови про порушення митних правил,- задовольнити.

Скасувати постанова Закарпатської митниці Держмитслужби від 06 січня 2021 року за №1865/30500/20, якою громадянку ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром триста відсотків несплаченої суми Митних платежів - на суму 317 523, 87 (триста сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять три грн. 87 коп.), а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначенихч. 2ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош