Ухвала суду № 100325977, 13.10.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17031/20

Провадження № 2/522/736/21

У Х В А Л А

13 жовтня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Звонецької І.М.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс», Акціонерного товариства Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс», Акціонерного товариства Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи на 05 листопада 2020 року.

Судове засідання призначене на 05 листопада 2020 року відкладено у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Розгляд справи відкладено на 12.01.2021 року.

12 січня 2021 року від представника позивача Доніної Л.А. до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судове засідання призначене на 12 січня 2021 року сторони не з`явились. Розгляд справи відкладено на 04.02.2021 року.

04 лютого 2021 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із захворюванням. Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявку у судове засідання не повідомив.

У судове засідання сторони не з`явились. Розгляд справи відкладено на 17.03.2021 року.

У судове засідання призначене на 17 березня 2021 року з`явився представник ПАТ «Фідобанк» - Дмітрішин Д.М. та представник відповідача Іскра С.Л. Від представника позивача до суду надійшла заява про проведення судового засідання без участі сторони позивача. Розгляд справи відкладено на 28.04.2021 року.

28 квітня 2021 року від представника позивача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судове засідання призначене на 28 квітня 2021 року сторони не з`явились. Розгляд справи відкладено на 03.06.2021 року.

03 червня 2021 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 03 червня 2021 року сторони не з`явились. Розгляд справи відкладено на 14.07.2021 року.

14 липня 2021 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з мирним врегулюванням спору.

У судове засідання призначене на 14 липня 2021 року сторони не з`явились. Розгляд справи відкладено на 18.08.2021 року.

18 серпня 2021 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці. Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судове засідання призначене на 18 серпня 2021 року сторони не з`явились. Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи відкладено на 13.10.2021 року.

13 жовтня 2021 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на самоізоляції.

У судове засідання призначене на 13 жовтня 2021 року сторони не з`явились. Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Таким чином, в силу ч. 3 ст. 131 ЦПК України, суд визнає, що представник позивача та позивач не з`явились до суду повторно без поважних причин.

Також слід відмітити, що в Україні дії система публікації відомостей про час та місце розгляду справи в мережі Інтернет на сайті “Судова влада” і позивач має усі можливості з отримання інформації про розгляд його справи.

Отже, позивачі мають цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (наприклад, розгляд справи в режимі відеоконференції в порядку ст. 212 ЦПК України, у разі неможливості особистої явки до суду).

Як зазначено в ст. 10 цього Кодексу, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Між тим, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.

Так, згідно із ч. 5 ст. 223, п. 3 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

При цьому, закон жодним чином не пов`язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об`єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов`язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.

Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

Враховуючи викладене, а також, зважаючи на розумні строки розгляду справ, суд вважає за доцільне залишити позов без розгляду, оскільки, позивач та його представник повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 13, 257, 158 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс», Акціонерного товариства Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: А.В. Науменко