Рішення № 10032597, 22.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2010Справа №2-32/2734-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (36039, м. Полтава, вул.. Фрунзе, 57 ідентифікаційний код 31316718)

До відповідача Приватного підприємства «Дан – Експо» ( 97400, АР Крим, вул.. Конституції. 3, кв. 112 ідентифікаційний код 35650255)

Про стягнення 27592, 49 грн.

За участю представників:

Від позивача – Савічева Л.В., довіреність б/н від 14.01.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Дан – Експо» про стягнення 27 592, 49 грн., у тому числі 25349, 25 грн. суми основного боргу, 2243, 24 грн. – пені.

Ухвалою господарського суду від 21.05.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 07.06.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 07.06.2010р., 16.06.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договорами в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 25349, 25 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач, втретє, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у Довідці Головного управління статистики на відповідача, що залученадо матеріалів справи. ( а.с. 61 )

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

За період з 03.11.2009р. по 16.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (Виконавець) (позивач), Приватним підприємством «Дан – Експо» ( отримувач) (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Маркет», підприємствами «Модерн експо», «Альянс Сервіс», «Інтертрейд» (відправник), а 26.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (Виконавець) (позивач), Приватним підприємством «Дан – Експо» ( Відправник) (відповідач) та фірмою «Інтертрейд» (отримувач), та 08.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (Виконавець) (позивач), Приватним підприємством «Дан – Експо» (Відправник) (відповідач) та отримувачем приватним підприємцем були укладені разові договори про надання транспортно – експедиторських послуг та відповідні товаро – транспортні накладні на доставку товару, ( а.с.12-16, 18-21, 23- 25, 27-25, 37- 40, 42-45).

Пунктом 1 статті 929 Цивільного кодексу передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до пункту 1 статті 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 Договорів передбачено, що Виконавець доставляє вантаж від відправника до Отримувача згідно з експрес – накладної.

Пунктом 2 договорів передбачено, що за надані послуги Відправник або Отримувач сплачує Виконавцю суму, згідно діючих тарифів, не пізніше двох банківських днів з моменту надання послуг з перевезення. До вартості послуг додається 0,5% від оголошеної вартості вантажу.

Відповідно до пункту 10 Договорів, за несвоєчасну оплату наданих послуг Відправник або Отримувач сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу та 20% річних від суми заборгованості.

Пунктом 14 Договорів сторони встановили, що договір вважається виконаним після отримання відправлення Отримувачем, підписанням акту надання послуг та сплати за надані послуги. Замовник або отримувач зобов’язаний підписати Акти надання послуг у дводенний строк з моменту отримання.

Так на виконання умов договорів, позивачем були надані відповідачеві, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 25349, 25 грн., що підтверджується підписаними позивачем та відповідачем актами здачі приймання робіт № НП/15-19121 від 17.12.2009р. на суму 4917, 80 грн. ( а.с. 11), № НП/15 – 18845 від 15.12. 2009р. на суму 1470, 48 грн. ( а.с. 17), № НП/15 – 18143 від 08.12.2009р. на суму 3290, 16 грн. ( а.с. 22), № НП/15-17531 від 30.11.2009р. на суму 6339, 45 грн. ( а.с. 26), № НП/15-16295 від 17.11.2009р. на суму 6978, 60 грн. ( а.с. 36), № НП/15-15702 від 11.11.2009р. на суму 2352. 76 грн. ( а.с.41).

Відповідно до пункту 3 статті 929 Цивільного кодексу України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки договорами передбачений вибір платника послуг ( Замовник або Отримувач), суд вважає, що обов’язки за договорами прийняті на себе відповідачем, шляхом підписання актів у виконання пункту 14 Договорів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 25349, 25 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2243, 24 грн.

Пеня передбачена пунктом 10 договорів.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 2243, 24 грн. має бути розрахована наступним чином:

По акту здачі приймання робіт № НП/15-19121 від 17.12.2009р. на суму 4917, 80 грн.:

4917, 80 грн. х 139 днів прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р.) / 365 дн. = 383, 92 грн.

По акту здачі приймання робіт № НП/15 – 18845 від 15.12. 2009р. на суму 1470, 48 грн.:

1470, 48 грн. х 143 дня прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р.) / 365 дн. = 118, 01 грн.

По акту здачі приймання робіт № НП/15 – 18143 від 08.12.2009р. на суму 3290, 16 грн.:

3290, 16 грн. х 150 днів прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р.) / 365 дн. = 277, 18 грн.

По акту здачі приймання робіт № НП/15-17531 від 30.11.2009р. на суму 6339, 45 грн.:

6339, 45 грн. х 158 днів прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р.) / 365 дн. = 526, 56 грн.

По акту здачі приймання робіт № НП/15-16295 від 17.11.2009р. на суму 6978, 60 грн.:

6978, 60 грн. х 171 день прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р.) / 365 дн. = 670, 23 грн.

По акту здачі приймання робіт № НП/15-15702 від 11.11.2009р. на суму 2352, 76 грн.:

2352, 76 грн. х 175 днів прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р.) / 365 дн. = 231, 25 грн.

Отже, сума пені, яка підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача, становить 2207, 15 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Дан – Експо» ( 97400, АР Крим, вул.. Конституції. 3, кв. 112 ідентифікаційний код 35650255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (36039, м. Полтава, вул.. Фрунзе, 57 ідентифікаційний код 31316718) 25349, 25 грн. заборгованості, 2207, 15 грн. пені, 275, 56 державного мита та 235, 69 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 22.06.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 22.06.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.