Ухвала суду № 100325747, 13.10.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

_____ _ МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ______

Справа №521/16139/21

Пр. №4-с/521/86/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Сегеда О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк,

встановила:

У жовтні 2021 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 із скаргою на дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Перший Малиновський відділ ДВС м. Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса)), заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі – ПАТ АБ «Укргазбанк»).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2021 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено судове засідання.

Разом із скаргою представником скаржника було подано заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої останній зазначив, що 17 липня 2020 року Перший Малиновський відділ ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській обл. своєю постановою незаконно відкрив виконавче провадження ВП №62597475 за виконавчим листом №2-3856/10 виданим 30 серпня 2010 року, через 5 років після відмови виконавця у відкритті виконавчого провадження за його виконавчим листом.

Зазначив, що згідно постанови Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса) про арешт коштів боржника від 30 червня 2021 року, було арештовано більше 50000 грн. грошових коштів на картковому рахунку боржника – ОСОБА_1 .

Вказував, що таким чином виконавчою службою розпочато процес незаконного списання грошових коштів карткового рахунку ОСОБА_1 від 17 липня 2020 року за виконавчим листом по справі №522/22778/13-ц, який він вимагає скасувати разом із постановою ро арешт коштів боржника від 30 червня 2021 року.

Стверджував, що невжиття заходів забезпечення позову суттєво ускладнить виконання судового рішення у даній справі.

Посилаючись на викладені обставини, заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони Першому Малиновському відділу ДВС м. Одеса ПМУ МЮ (м. Одеса) вчиняти будь-які дії щодо списання з рахунків ОСОБА_1 будь-яких коштів та накладати арешт на грошові кошти ОСОБА_1 . Підставою правового забезпечення скаржник зазначав п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»

Дослідивши подану заяву, матеріали справи та надавши їм належну оцінку, суддя вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ст. ст. 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим, згідно зі ст. 14 Конституції України та ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, положення ст. ст. 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (ст. ст. 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

У п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Вищенаведене стосується оскарження виконавчих написів та про визначення виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому ст. ст. 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі №752/26606/18 (провадження №61-21640 сво 19) зазначено, що: «суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця шляхом зупинення реалізації майна, оскільки згідно з положеннями норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції виконавця.»

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що заява скаржника про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149-153, 353 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційному суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ували суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.М. Сегеда