Рішення № 10032406, 12.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.10                                                                                           Справа№ 19/8

За позовом: ТзОВ “Західмашсервіс”, с.Ясенів Золочівського району Львівської області;

До Відповідача: ДП “Золочівське лісове господарство”, м.Золочів Львівської області;

Про: стягнення 774866,47грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Джула В.Б.- директор (Протокол загал.зборів №2 від 09.01.2004);

Відповідача: не з’явився;

Позивачу, який взяв участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Західмашсервіс”, с.Ясенів Золочівського району Львівської області до Відповідача: ДП “Золочівське лісове господарство”, м.Золочів Львівської області про стягнення 774866,47грн.

Обставини Справи:

Ухвалою суду від 18.01.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 02.03.2010р.

Представник позивача в судове засідання 02.03.2010р. з’явився, подав уточнення до позовної заяви (вх.№ канц.4227 від 02.03.2010р.). Представник Відповідача в судове засідання з’явився, подав відзив (вх.№ канц.4229 від 02.03.2010р.).

В судовому засіданні 02.03.2010р. сторонами подано Клопотання не здійснювати технічну фіксацію судового процесу по справі згідно ст.81-1 ГПК України, а також Клопотання продовжити розгляд справи керуючись вимогами ч.4 ст.69 ГПК України.

Ухвалою суду від 02.03.2010р. прийнято уточнення до позовної заяви, розгляд справи відкладено на 25.03.2010р.

В судовому засіданні 25.03.2010р. за участю представників позивача та відповідача, оголошено перерву в порядку ст.77 ГПК України до 12.04.2010р.

В судове засідання 12.04.2010р. з’явився директор позивача, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві з урахуванням поданих оточнень до позовної заяви. Відповідач в судове засідання 12.04.2010р. не з’явився, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (ухвали надсилались на адресу Відповідача рекомендованим листом).

Справа роглянута за наявними у ній матеріалами, керуючись вимогами ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення позивача, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

01.01.2006р. між ТзОВ “Західмашсервіс” (Продавець,позивач) та ДП “Золочівське лісове господарство” (Покупець,Відповідач) було укладено Договір №1 купівлі-продажу нафтопродуктів №29-659 (надалі-Договір-1), предметом якого є нафтопродукти.

У наданому позивачем оригіналі Договору-1 строк його дії –до 31.12.2009р. (цифру 9 вписано ручкою), тоді як у наданому Відповідачем оригіналі строк дії Договору –до 31.12.2005р. (цифра 5,як і попередні цифри, надрукована на принтері).

Відповідачем до Відзиву на позовну заяву надано копії інших укладених між позивачем та відповідачем договорів –№50/133 закупівлі продуктів нафто перероблення рідких від 22.02.2007р. (надалі-Договір-2); №05/6 закупівлі продуктів нафтоперероблення від 05.06.2008р. (надалі-Договір-3), предметом яких також були нафтопродукти.

При цьому, строк дії Договору-2, згідно з п.9.1. до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов’язань, але в будь-якому разі до 31.12.2007р., в разі продовження отримання товару Покупцем від постачальника по закінченню терміну дії цього договору він вважається продовженим на строк достатній для проведення покупцем процедури закупівлі в наступному бюджетному періоді, на суму коштів не більше 15 відсотків вартості цього договору, що не перевищує відповідного призначення в попередньому бюджетному періоді.

Аналогічно, у Договорі-3, згідно з п.9.1., строк його дії - до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов’язань, але в будь-якому разі до 31.12.2008р., у разі продовження отримання товару Покупцем від постачальника по закінченню терміну дії цього договору він вважається продовженим на строк достатній для проведення покупцем процедури закупівлі в наступному бюджетному періоді, на суму коштів не більше 15 відсотків вартості цього Договору, що не перевищує відповідного призначення в попередньому бюджетному періоді.

Заборгованість виникла за нафтопродукти поставлені, починаючи з 31.01.2008р. до 04.06.2008р., згідно з наступними накладними: РНП-000652 від 31.01.2008р. на суму 210121,55грн, СвР-000067 від 31.01.2008р. на суму 6000,00грн; СвР-000068 від 31.01.2008р. на суму 3500,00грн; СвР-000069 від 31.01.2008р. на суму 3530,00грн; СвР-000073 від 29.02.2008р. на суму 2660,00грн; СвР-000074 від 29.02.2008р. на суму 2375,00грн; РНП-000697 від 29.02.2008р. на суму 92336,40грн., СвР-000076 від 31.03.2008р. на суму 1980,00грн; СвР-000077 від 31.03.2008р. на суму 2000,00грн; РНП-000746 від 31.03.2008р. на суму 108406,20грн; СвР-000080 від 30.04.2008р. на суму 3500,00грн; СвР-000081 від 30.04.2008р. на суму 3590,00грн; РНП-000790 від 30.04.2008р. на суму 114041,65грн; СвР-000082 від 31.05.2008р. на суму 3540,00грн; СвР-000083 від 31.05.2008р. на суму 3000,00грн; РНП-000836 від 31.05.2008р. на суму 166442,05грн; РНП-000884 від 04.06.2008р. на суму 68669,60грн.

Таким чином, позивачем на протязі вищевказаного періоду було поставлено нафтопродуктів на суму 795692,45грн. Відповідачем оплату за поставлену продукцію здійснено частково –заборгованість на момент подання позову складала 634901,20грн.

Відповідач у своєму Відзиві на позовну заяву визнав основну суму боргу у розмірі 634692,20грн. в повному обсязі, однак вважає, що поставка відбувалась у позадоговірному порядку, а відтак, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції в повному обсязі.

Крім цього, відповідач просить розстрочити виконання рішення на 23 місяці шляхом стягнення рівними частинами у розмірі 27604,40грн починаючи з березня 2010р. до січня 2012р. включно.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

За положеннями ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

На момент подання позову заборгованість у розмірі 634901,20грн. не оплачено. За таких обставин суд приходить до висновку про підставність вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 634901,20грн. Вказана сума підлягає до стягнення.

Крім цього, згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Нормою статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимоами ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу із урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаних вимог Закону позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу три проценти річних в сумі 27813,89грн. та збитки від інфляції на суму 160122,08грн, однак розмір індексу інфляції в позовній заяві був меншим, а відтак державне мито не оплачено у повному обсязі, тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати, а сааме: по сплаті державного мита на суму 7749,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00 грн., згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 81, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства “Золочівське лісове господарство”, (80743, с.Струтин Золочівського району Львівської області, ЄДРПОУ 00992467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Західмашсервіс” (80750, с.Ясенівці Золочівського району Львівської області, вул.Львівська, 1а, ЄДРПОУ 32837591) 634901,20грн.- основного боргу, 27813,89грн – 3% річних, 112151,38грн –індексу інфляції, 7749,00грн.- витрат на оплату державного мита та 236,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя