Рішення № 10032241, 01.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.10                                                                                           Справа№ 13/81

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Тернополі, м.Тернопіль

до відповідача-1: ТзОВ "Агрофуд", с.Розвадів Миколаївського району Львівської області

до відповідача-2: ТзОВ "Агроекспорт", м.Миколаїв

про стягнення 2049679,83грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Саноцький І.Б. –кер.юр.сл.

Від відповідача-1: не з”явився

Від відповідача-2: Костур Р.В. –представник

Суть спору:

публічне акціонерне товариство «Державний експортно імпортний банк України»звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофуд" та товариства з обмеженю відповідальністю «Агроекспорт»з позовом стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором №6606К26 від 25.04.2006 р. у розмірі 2049679,83 грн., в т.ч. заборгованість по тілу кредиту - 1426109,00грн., відсотки - 185840,96грн., прострочена комісія - 27000,00грн. та пеня - 410729,87грн., з відшкодуванням судових витрат.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалах господарського суду від 30.04.10р. та від 18.05.10р.

З метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, 18 травня 2010 року ухвалою суду повторно зобов'язано сторони по справі провести звірку заборгованості за кредитним договором № 6606К26 від 25.05.2006 р. Як вбачається з поданих позивачем матеріалів, 19.05.2010 р. на адресу відповідачів направлено примірники актів звірки із зазначенням суми заборгованості, підписом належного представника позивача та відтиском печатки.

Однак, станом на день розгляду справи підписаних актів звірки не отримано, заборгованість за кредитним договором № 6606К26 від 25.04.2006 р. не погашено.

Позивачем в судовому засіданні позовні вимоги підтримано частково, подано заяву про відмову від позову в частині стягнення 212809,87грн. пені і виражено прохання про стягнення з відповідачів заборгованості по тілу кредиту в сумі 1426109,00грн., відсотків - 185840,96грн., простроченої комісії - 27000,00грн. та пені в сумі 197920,00грн.

Відповідачем-1 повторно явки представника в судовому засіданні не забезпечено, вимог ухвал суду не виконано, а подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв”язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

Відповідачем-2 теж подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказані клопотання представником позивача в судовому засіданні заперечено, згоди на продовження строку вирішення спору, передбаченого ст.69 ГПК України, не надано, оскільки, на його думку, вказані дії відповідачів свідчать про намір затягування розгляду спору.

Суд, розглянувши подане відповідачем-1 клопотання, приходить до висновку, що в його задоволенні слід відмовити, через його необгрунтованість та непідтвердженість, оскільки ст.28 ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичних осіб в господарському суді і таким чином, представниками можуть бути будь-які особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.

Клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи судом також відхиляються, оскільки ухвалою суду від 18.05.10р., за погодженням представника позивача, задоволено його клопотання (вх.№9362 від 18.05.10р.) і розгляд справи відкладено на 01.06.10р. Зауваження щодо необхідності ознайомитись із зменшенням позовних вимог судом не приймається до уваги, оскільки позивачем лише зроблено перерозрахунок суми пені, що підлягає до стягнення, у відповідності до п.6 ст.232 ГК України.

Суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності пояснень (заперечень) відповідача-1 щодо заявлених позовних вимог та його представника у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких, на думку суду, достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Відповідачем-2 позовні вимоги заперечено з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема, вказано, що провадження у справі щодо поручителя –відповідача-2 підлягає припиненню, оскільки договір поруки є припиненим через пропуск позивачем шестимісячного строку, передбаченого п.4 ст.559 ЦК України, на пред”явлення вимоги.

3”ясовано:

25.04.2006р. між ВАТ «Укрексімбанк», правонаступником якого є АТ „Укрексімбанк " та товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофуд" укладено кредитний договір № 6606К26, згідно якого позивачем відкрито відповідачу-1 невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 6000000,00грн. строком до 25 квітня 2009 року зі сплатою 17 % річних. Відповідно до додаткової угоди № 6606 К26-4 від 29 жовтня 2009 року розмір відсотків встановлено з 01.10.2009 року в розмірі 0,1% річних.

Згідно кредитного договору № 6606К26 від 25.04.2006 р., відповідач-1 зобов'язався прийняти та належним чином використати та погашати кредит у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, до дати остаточного повернення кредиту - 25.04.2009 р. (п.3.2.2. кредитного договору № 6606К26 від 25.04.2006 р.), а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах визначених в п. 3.2.5 кредитного договору № 6606К26 від 25.04.2006 р.

Однак, відповідач-1 свої зобов'язання, передбачені кредитним договором не виконав, порушивши терміни погашення кредиту і сплати процентів.

Згідно п. 3.2.9. кредитного договору № 6606К26 від 25.04.2006 р., за порушення прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, відповідач-1 зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, і враховуючи заяву про часткову відмову від позову, розмір пені становить 197920,00грн.

Крім цього, позивачем вимагається стягнення відсотків в розмірі 185840,96 грн. та прострочену комісію в розмірі 27000,00грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 за кредитним договором № 6606К26 від 25.04.2006р. між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки № 6606РЗ від 25.04.2006 р.

Згідно вищевказаного договору поруки поручитель (відповідач-2) зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем- 1 його боргових зобов'язань перед позивачем за кредитним договором № 6606К26 від 25.04.2006р. в повному обсязі таких зобов'язань.

Згідно п. 4.4.1 договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання Відповідачем 1 кредитного договору № 6606К26 від 25.04.2006р. поручитель (відповідач-2) зобов'язаний погасити, без будь-яких заперечень, заборгованість ТОВ «Агрофуд»перед Позивачем у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання умов кредитного договору, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання кредитного договору.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором, позивачем надіслано відповідачу-2 досудову вимогу № 66-003/1190 від 09.04.2010р., про виконання боргових зобов'язань за вищезгаданим договором поруки.

Факт отримання відповідачем-2 такої вимоги підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчена копія якого є в матеріалах справи. Однак, станом на момент розгляду справи відповідь на вимогу не надано, боргу не погашено.

При винесенні рішення у даній справі суд керувався наступним:

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.ст.1048,1049,1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Договір кредиту забезпечений договором поруки, а тому сума боргу та штрафних санкцій підлягають стягненню з відповідачів солідарно.

Зауваження відповідача-2 щодо припинення договору поруки до уваги судом не приймаються, оскільки згідно п.7.4 договору поруки №6606 від 25.04.06р., дія договору поруки припиняється після повного виконання основного зобов”язання, позивач звернувся до суду в межах трьохрічного строку позовної давності і підстави для припинення поруки, визначені у п.4 ст.559 ЦК України –відсутні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов підтверджений поданими документами і підлягає до задоволення згідно заяви про уточнення позовних вимог.

Оскільки стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, то стягнення присуджених сум слід здійснити на користь юридичної особи.

Керучись ст.ст.43,49,п.4 ст.80, ст.ст.82,84,85,115 ГПК України, суд, -

                                         В и р і ш и в :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути солідарно:

з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофуд" (ідентифікаційний код 30061167, місцезнаходження: 81634, Львівська обл., Миколаївський район, с.Розвадів, вул.Сагайдачного,72) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроекспорт" (ідентифікаційний код 31487548, місцезнаходження: 81600, Львівська обл., м.Миколаїв, Площа Ринок,2) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (ідентифікаційний код: 00032112, м. Київ, вул. Горького, 127) заборгованість по тілу кредиту 1426109,00грн., відсотків 185840,96грн., простроченої комісії 27000,00грн., пені 197920,00грн.,

держмита 18368,69грн. та витрат по інформаційно - технічному забезпеченню судового процесу 236,00грн..

3.Провадження у справі в частині стягнення 212809,87грн. пені - припинити.

4.Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішення законної сили та його оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Суддя