Рішення № 10032023, 18.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10                                                                                           Справа№ 6/68

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ „Укртелеком”, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ- дистрибуція”, м.Львів

про: стягнення 1130 грн. 67 коп.

Суддя Гоменюк З.П.

                                                                      Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Жулкевська Л.О.

від відповідача: не з’явився

          Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області ВАТ „Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ „Укртелеком” подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ - дистрибуція” 918грн. 00коп. основного боргу, 27 грн.16 коп. пені, 153грн. 61коп. інфляційних втрат та 31грн. 90коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 16.04.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.05.2010р.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просить позов задоволити повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з”явився, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.04.2010р. № 4638591.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

19.01.2001р. між Українсько-Американсько-Голландсько-німецьким ЗАТ “Утел” (правонаступником якого є позивач) та ТзОВ “Світ-дистрибуція” укладено договір №ЛВ 1309 про надання послуг бізнес-мережі, відповідно до п.1.1 якого позивач на підставі ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій на території України, виданої органом регулювання в сфері телекомунікацій, зобов”язувався надавати споживачу (відповідачу) на території України додаткові послуги зв'язку, а споживач приймати надані послуги та сплачувати їх вартість відповідно до діючих тарифів.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3 вказаного договору не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, позивач виставляє відповідачу рахунок для оплати вартості наданих послуг. Вартість послуг визначається на підставі встановлених позивачем тарифів, що діяли на момент надання послуг. Споживач повинен оплатити рахунок за послуги протягом 10 робочих днів з моменту його отримання шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок позивача.

На виконання умов вказаного договору позивачем відповідно до представленого суду розрахунку надано відповідачу телекомунікаційні послуги, за які відповідач в повному обсязі не розрахувався.

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 918грн. 00коп.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до п.4.2. договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку становить 27грн. 16коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2. ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 31грн. 90коп. 3 % річних та 153грн. 61коп. інфляційних втрат. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

           Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193, 229-231 ГК України, ст.ст.33, 34, 44, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ-дистрибуція”, м.Львів, вул.Городоцька 355 (ідентифікаційний код 22377352) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком”, м.Львів, вул.Дорошенка 43 (ідентифікаційний код 01186030) 918грн. 00коп. основного боргу, 27грн.16 коп. пені, 153 грн. 61коп. інфляційних втрат та 31грн. 90коп. 3 % річних, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя