Рішення № 100320019, 05.10.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4684/20

Провадження № 2/487/472/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді Щербини С.В., за участю: - секретаря судового засідання – Гузан Є.А., позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , відповідача – ОСОБА_3 , розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Миколаєва цивільну справу №487/4684/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Державного підприємства «Сетам» в особі Миколаївської регіональної філії, ОСОБА_3 , приватного виконавця Куліченко Дмитра Олександровича, Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про визнання недійсними результатів електронних торгів, протоколу електронних торгів, акту приватного виконавця, свідоцтва про право власності та скасування запису про право власності, -

ВСТАНОВИВ

18 серпня 2020 року представник позивачів ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Сетам», ОСОБА_3 , приватного виконавця Куліченко Д.М., третя особа АТ «Райффайзен банк Аваль», яким просив визнати недійсними результати публічних торгів, що були проведені 03.08.2020 року, реєстраційний номер лота 432640, а саме, кв. АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 31.03.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено договір іпотеки, за яким було передано в іпотеку кімнати в квартирі спільного заселення АДРЕСА_2 . 12.05.2014 року в даному будинку сталася надзвичайна ситуація, внаслідок пожежі, вибуху побутового газу іпотечне майно було зруйновано. За рішенням ВК ММР від 13.11.2014 року, ОСОБА_1 було передано у власність кв. АДРЕСА_1 . В рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2011 року по справі №2-2376/2011 про стягнення з позивача кредитної заборгованості, на вищенаведену квартиру було накладено арешт постановою приватного виконавця від 27.02.2020 року. В подальшому, вказане майно було виставлено на електронні торги в електронній системі «Сетам», без повідомлення позивачів про дані обставини. 03.08.2020 року о 18:19 год. даний лот було продано ОСОБА_3 за 408300,00 грн. Позивачі вважать відчуження квартири незаконним з огляду на наступне. Виконавче провадження було відкрито з порушенням строків його пред`явлення до виконання. Так, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2011 року по справі №2-2376/2011 набрало законної сили 13.12.2011 року, строком його пред`явлення до виконання визначено один рік, тобто до 13.12.2012 року. Однак, стягувачем даний строк було пропущено та пред`явлено виконавчий лист до виконання без поновлення строку. Окрім того, в матеріалах виконавчого провадження міститься лише копія виконавчого листа, оригінал відсутній, що було виявлено представником позивача 14 серпня 2020 року, підчас ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Також, в матеріалах виконавчого провадження була відсутня постанова про повернення виконавчого документу стягувачу. До того ж, ОСОБА_1 не було повідомлено про відкриття провадження по справі, відправка кореспонденції здійснювалася за адресою кв. АДРЕСА_2 , яка була зруйнована внаслідок стихійного лиха, про що приватному виконавцю було відомо. Крім того, в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про повідомлення позивачів про проведення спірних електронних торгів, які проводилися тричі. Окремо зазначив, що відчужена на електронних торгах квартира є предметом спільної сумісної власності подружжя та належить позивачам на праві спільної сумісної власності. За такого, вважає, що електронні торги підлягають визнанню недійсними на підставі положень ст. 203, 215 ЦК України. Вищенаведені обставини послугували підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді від 19.08.2020 року було прийнято до розгляд та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.08.2020 року було накладено арешт на кв. АДРЕСА_1 .

02.10.2020 року представник позивачів ОСОБА_2 надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про збільшення позовних вимог, якою просив визнати недійсними результати публічних торгів, що були проведені 03.08.2020 року, реєстраційний номер лота 432640, а саме, кв. АДРЕСА_1 ; визнати недійним протокол електронних торгів ДП «Сетам» №494910 по лоту №532640 від 03.08.2020 року; визнати недійсним акт приватного виконавця Куліченко Д.О. про проведені електронні торги від 10.08.2020 року, виконавче провадження №60540041; визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з електронних торгів щодо лоту №432640 від 03.08.2020 року; визнати недійсним свідоцтво №638, видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Машковою С.М. 12.08.2020 року; скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на кв. АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16.10.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення було відмовлено. В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про застосування зустрічного забезпечення було відмовлено.

16.10.2020 року приватний виконавець Куліченко Д.О. надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, яким заперечував проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що в нього на виконанні перебувало виконавче провадження №60540041 з примусового виконання виконавчого листа №2-2376 виданого Ленінським районним судом м. Миколаєві 11.01.2012 року. 07.11.2019 року стягувачем було надано заяву про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого документу, цього ж дня ним було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 13.08.2020 року ним було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з фактичним виконанням рішення. Цього ж дня, оригінал виконавчого провадження разом з постановою про закінчення було направлено до Ленінського районного суду м. Миколаєва, 17.08.2020 року дане відправлення було вручено адресату. Представник позивачів ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження 13.08.2020 року, тому оригінал виконавчого листа в матеріалах провадження вже був відсутній. В заперечення доводів позивачів про пропуск строку пред`явлення виконавчого документа, наголосив на тому, що даний виконавчий лист вже перебував на виконанні, про що свідчить відмітка ДВС від 18.06.2018 року. За такого, мало місце переривання строків пред`явлення. З огляду на трирічний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, визначений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», відкриття виконавчого провадження постановою від 07.11.2019 року було здійснено в межах визначених строків. Окремо повідомив, що вся кореспонденція направлялася на адреси АДРЕСА_3 (за місцем реєстрації боржника) та АДРЕСА_4 . Окрім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.07.2020 року ОСОБА_1 було оголошено в розшук. Щодо спільної сумісної власності подружжя на спірний об`єкт нерухомості зазначив, що незалежно від наявності права спільної сумісної власності, подружжя відповідає за зобов`язанням в повному обсязі. Вважає, що позивачами в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано жодних посилань на порушення вимог ст. 203 ЦК України, що виключає підстави для визнання результатів електронних торгів недійсними.

Ухвалою суду від 22.12.2020 року залучено до участі у справі співвідповідача Акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль». У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про застосування зустрічного забезпечення відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів відмовлено.

30 грудня 2020 року представник ДП «Сетам» надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, яким заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що ДП «Сетам» є організатором електронних торгів. 03.08.2020 року торги з продажу кв. АДРЕСА_5 (лот №432640) пройшли успішно, про що складено Протокол проведення електронних торгів №494910 від 03.08.2020 року, згідно якого переможцем став ОСОБА_3 . Наголосив на тому, що інформація, про майно, включене до лота, виставленого на електронні торги вноситься організатором згідно з визначеними законодавством документами. Так, виконавець відповідно до визначеної процедури, подає організатору заявку. В той же час, перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідає виконавець. Окремо зазначив, що посилання позивачів на порушення приватним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для визнання результатів електронних торгів не дійсними, а є предметом скарги на дії приватного виконавця. Крім цього, позивачами не надану суду жодних доказів на підтвердження порушень Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року, в ході проведення електронних торгів, що вплинули на результати торгів та призвели до порушення прав позивачів.

Ухвалою суду від 26.02.2021 року закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивачів в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав частково. Просив задовольнити заявлені позовні вимоги, за виключенням вимоги про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів по лоту №432640 від 03.08.2020 року.

Позивач підтримав позицію свого представника.

Відповідач заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник ДП «Сетам» в призначене судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в задоволенні позову просив відмовити.

Представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» в призначене судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в задоволенні позову просив відмовити.

Приватний виконавець Куліченко Д.О. в призначене судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 31.03.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/08-112/77603 та в його забезпечення договір іпотеки, за яким було передано в іпотеку кімнату в квартирі спільного заселення №143 по АДРЕСА_6 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2011 року по справі №2-2376/11достроково розірвано кредитний договір № 014/08-112/77603, укладений 31 березня 2008 року між публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 202428,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1700,00 грн. судового збору та 120 грн. інформаційно-технічних витрат.

11.01.2012 року Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист з примусового виконання вищенаведеного рішення суду. У виконавчому листі визначеного його строк пред`явлення до виконання один рік. Наявна в матеріалах справи копія даного виконавчого листа містить відмітку про його повернення стягувачу 18.06.2018 року (арк. справи 215, том 2).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 26 квітня 2014 року, про що свідчить Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки Миколаївської міської ради від 28.05.2014 року №118, ОСОБА_1 , який мешкав за адресою АДРЕСА_4 є постраждалим від надзвичайної ситуації, яка сталася 12.05.2014 року у житловому будинку внаслідок пожежі, вибуху побутового газу. Наведене свідчить про те, що іпотечне майно було зруйновано.

В період перебування ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, рішенням Миколаївської міської ради №44/2 від 13.11.2014 року було передано у приватну власність кв. АДРЕСА_1 . Передача квартири підтверджується Актом приймання-передачі квартири (арк. справи 17, том 1). Право власності на дану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 16.12.2014 року за №8202709.

07.11.2019 року приватним виконавцем Куліченко Д.О. за заявою стягувача від 07.11.2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60540041 з примусового виконання даного виконавчого листа.

27.02.2020 року приватним виконавцем Куліченко Д.О. в присутності двох понятих було здійснено опис та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , та призначено відповідального зберігача, про що складена відповідна постанова. Цього ж дня, приватним виконавцем було направлено на адресу боржника ОСОБА_1 повідомлення про необхідність досягнути згоди щодо вартості майно в десятиденний термін та повідомити приватного виконавця про визначену вартість. Дані повідомлення не було вручено адресату, про що свідчать відомості статусу відстеження АО «Укрпошта».

Однак, Постановою від 13.03.2020 року було призначено суб`єкта оціночної діяльності ПП «Ажіо», що має відповідний сертифікат.

В квітні та травні 2020 року приватним виконавцем було скеровано на всі відомі адреси боржника вимоги, які також не були одержані ОСОБА_1 .

Так, 26 травня 2020 року ПП «Ажіо» було складено висновок про вартість кв. АДРЕСА_1 , яким визначено ринкову вартість даної квартири в сумі 462900,00 грн. Повідомлення приватного виконавця про результати даної оцінки та роз`яснення права на її оскарження також було направлено боржнику, однак не вручено.

Зі змісту протоколу №494910 від 03.08.2020 року про проведення електронних торгів вбачається, що торги з продажу спірного об`єкта нерухомості відбулися. Було визначено ціну продажу квартири в розмірі 408300,00 грн., переможцем став ОСОБА_3 . Також, було визначено суму, яку необхідно перерахувати переможцю торгів на користь продавця 387885,00 грн. та зазначено термін сплати вказаної суми до 17.08.2020 року.

10.08.2020 року приватним виконавцем було складено акт про проведені електронні торги. Згідно якого, кошти покупцем були сплачені в повному обсязі 09.08.2020 року. Переможцю торгів 23.12.2014 року видано свідоцтво про право власності, серія НОМЕР_2 .

Виходячи зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.08.2020 року, №220328119, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі рішення приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Машкової С.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53569467 від 12.08.2020 року. Підставою для державної реєстрації стало Свідоцтво №638 видане 12.08.2020 року приватним нотаріусом Машковою С.М.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом (ч. 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 у справі № 465/650/16-ц та від 23.01.2019 у справі № 522/10127/14-ц правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Отже, акт про проведення, який складений за результатами електронних торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим торги є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З аналізу ч. 1 ст. 650, ч. 1 ст. 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини четвертої ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша ст. 215 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ч. 1ст. 658 ЦК України).

Згідно із п. 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів складається акт про проведення електронних торгів, який підписується (затверджується) державним або приватним виконавцем.

Таким чином набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Виходячи з наведеного, сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас, судом встановлено, що 11.01.2012 року Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист №2-2376/2011. У виконавчому листі визначеного його строк пред`явлення до виконання в один рік. Наявна в матеріалах справи копія даного виконавчого листа містить відмітку про його повернення стягувачу 18 червня 2018 року.

Однак, державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60540041 07 листопада 2019 року, тобто з порушенням річного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

У відповідності до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред`явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання перебіг строку поновлюється. Час що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. При цьому, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Таким чином, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» мав право пред`явити виконавчий лист до виконання протягом одного року після його повернення, тобто в строк до 18 червня 2019 року.

За ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Строк пред`явлення виконавчого листа по даній справі закінчився. З відповідними заявами про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання стягувач до Ленінського районного суду м. Миколаєва не звертався.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у поновленні строку на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Куліченко Д.О. Скаргу на дії приватного виконавця Куліченка Д.О. було залишено без розгляду.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18.11.2015 у справі № 6-1884цс15 та від 13.04.2016 у справі № 6-2988цс15 головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Торги можуть бути визнані недійсними у разі встановлення порушень процедури їх проведення, що впливають на результати торгів і порушуватимуть права та законні інтереси особи, яка оскаржує ці торги.

Вказані правові позиції підтверджені постановами Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 712/1317/14-ц та від 19.08.2020 у справі № 202/1698/17.

Отже, враховуючи вищевикладене, правова природа продажу майна з прилюдних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону та призвів до порушення прав інших осіб.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги той факт, що прилюдні торги, проведені ДП «Сетам» 03.08.2020 з продажу кв. АДРЕСА_1 , оформлені протоколом №494910 від 03.08.2020 року, переможцем яких став ОСОБА_3 , вчинені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки торги відбулися на підставі виконавчого документа,який не мав пред`являтися до виконання, строк пред`явлення до виконання якого сплив та не був поновлений у встановленому законом порядку.

Відтак, на час проведення прилюдних торгів не було підстав для їх проведення.

Окрім того, виходячи зі змісту ч. 1, 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-2988цс15 зазначено, що суду мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема боржника, про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому, під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей. Отже, загальний зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей. Разом з тим ,сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норма закону під час проведення прилюдних торгів, а порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту, яким є визнання прилюдних торгів недійсними.

В матеріалах справи відсутні докази щодо наявності друкованих засобів масової інформації, в яких було опубліковано повідомлення про проведення прилюдних торгів, а також листи ДП «СЕТАМ» з повідомленням сторін виконавчого провадження про проведення електронних торгів з відомостями про предмет реалізації, дня та часу проведення електронних торгів та початковою ціною продажу майна.

З матеріалів виконавчого провадження №60540041 вбачається, що ОСОБА_1 дізнався про наявність даного виконавчого провадження вже після відчуження його майна на електронних торгах (14 серпня 2020 року представник позивачів був ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження).

Доводи сторони позивача про виконання виконавчого листа №2-2376/2011 в межах виконавчого провадження №60540041 за відсутності оригінала виконавчого документу у виконавчому провадженні не знайшли свого доказового підтвердження з огляду на те, що станом на момент ознайомлення представника позивачів ОСОБА_2 , оригінал даного виконавчого листа було направлено до Ленінського районного суду м. Миколаєва разом з постановою про закінчення виконавчого провадження від 13.08.2020 року (лист голови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.10.2020 року за вих. №01-13/338/2020).

Доводи позивачів про те, що підставою визнання торгів недійсними є те, що спірна квартира перебувала у спільній сумісній власності подружжя, суд вважає необґрунтованими оскільки кв. АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 в розумінні ч. 4 ст. 57 СК України. Так, даний об`єкт нерухомості було ним одержано за рішенням Миколаївської міської ради №44/2 від 13.11.2014 року в якості компенсації за зруйновану внаслідок надзвичайної ситуації кв. АДРЕСА_2 , яка належала йому до вступу у шлюбні відносини з ОСОБА_4 .

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно, виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

У справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину ДВС, організатор торгів та переможець.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах КГС від 06.02.2018р. у справі №911/845/17 та від 14.03.2018р. у справі №910/1454/17. У наведених постановах касаційний суд висловив позицію, що відчуження майна на спірних електронних торгах як угода купівлі-продажу є багатостороннім правочином, і під час подачі позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально-правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Відповідачем у справі, крім організаторів електронних торгів, залучається також особа, визнана їх переможцем.

У даній справі як відповідачі залучені і продавці і покупці, тобто всі сторони правочину (договору купівлі-продажу, оформленого за результатами торгів).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок). Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання зазначених електронних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу електронних торгів ДП «Сетам» №494910 по лоту №432640 від 03.08.2020 року, визнання недійсним акту приватного виконавця Куліченка Д.О. про проведенні електронні торги від 10.08.2020 року, ВП №60540041.

Наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу, продавця і покупця, до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов`язальних відносин.

За такого, вимога позивачів про визнання недійсним свідоцтва серії та номер 638 виданого 12.08.2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Машковою С.М. є обґрунтованою.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Унаслідок укладання на прилюдних торгах договорів купівлі-продажу нерухомого майна порушено право власника ОСОБА_1 на спірну квартиру.

Згідно зі статтею 3 ЦК України є неприпустимим позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки квартира не могла бути предметом продажу на прилюдних торгах, свідоцтво за результатами цих торгів є недійсним.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 19 цього Закону державна реєстрація проводиться на підставі, у т.ч. договорів, укладених у порядку, встановленому законом. Статтею 11 цього Закону передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

У пункті 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 р. № 553) вказано, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Відповідно до п.п. 4, п.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав власності та інших речових прав проводиться на підставі виданого нотаріусам свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Питання видачі свідоцтв нотаріусами про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) регулюється Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5. Відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Зважаючи на викладене, суд установивши, що оформленням свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів порушені права позивача, доходить висновку про наявність підстав для визнання його недійсним.

Згідно з пунктом 19 Порядку державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Отже, після здійснення нотаріальної дії нотаріус реєструє відповідне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За таких обставин, підлягають скасуванню рішення державного реєстратора (нотаріуса Машкової С.М.) про державну реєстрацію права власності, прийняті на підставі правочинів, визнаних судом недійсними.

Отже вимоги позивачів про скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 (запис про право власності 37725319 від 12.08.2020 року), згідно якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_1 є обґрунтованими та відповідають положенням ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, про задоволення позову, а саме, визнанні недійсними електронних торгів, оформлених протоколом від 03.08.2020 року №494910 про проведення електронних торгів за номером лота 432640; визнанні недійсним протоколу електронних торгів Державного підприємства «Сетам» №494910 по лоту №432640 від 03.08.2020 року; визнанні недійсним акта приватного виконавця Куліченка Дмитра Олександровича про проведенні електронні торги від 10.08.2020 року, ВП№60540041; визнанні недійсним свідоцтва серії та номер 638, виданого 12.08.2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Машковою Світланою Михайлівною; скасуванні запису про право власності №37725319, внесеного приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Машковою Світланою Михайлівною 12.08.2020 року, яким зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України, з Державного підприємства «Сетам» в особі Миколаївської регіональної філії, ОСОБА_3 , приватного виконавця Куліченко Дмитра Олександровича, Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» на користь ОСОБА_1 підлягаються витрати по сплаті судового збору по 1050,00 грн. з кожного. Також з Державного підприємства «Сетам» в особі Миколаївської регіональної філії, ОСОБА_3 , приватного виконавця Куліченко Дмитра Олександровича, Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» на користь ОСОБА_4 підлягають стягеннню витрати по сплаті судового збору по 1050,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 10,18,23,76,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Державного підприємства «Сетам» в особі Миколаївської регіональної філії, ОСОБА_3 , приватного виконавця Куліченко Дмитра Олександровича, Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про визнання недійсними результатів електронних торгів, протоколу електронних торгів, акту приватного виконавця, свідоцтва про право власності та скасування запису про право власності – задовольнити.

Визнати недійсними електронні торги, оформлені протоколом від 03.08.2020 року №494910 про проведення електронних торгів за номером лота 432640 з реалізації кв. АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним протокол електронних торгів Державного підприємства «Сетам» №494910 по лоту №432640 від 03.08.2020 року.

Визнати недійсним акт приватного виконавця Куліченка Дмитра Олександровича про проведенні електронні торги від 10.08.2020 року, ВП№60540041.

Визнати недійсним свідоцтво серії та номер 638, видане 12.08.2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Машковою Світланою Михайлівною.

Скасувати запис про право власності №37725319, внесений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Машковою Світланою Михайлівною 12.08.2020 року, яким зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Стягнути з Державного підприємства «Сетам» в особі Миколаївської регіональної філії, ОСОБА_3 , приватного виконавця Куліченко Дмитра Олександровича, Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору по 1050,00 грн. грн. з кожного.

Стягнути з Державного підприємства «Сетам» в особі Миколаївської регіональної філії, ОСОБА_3 , приватного виконавця Куліченко Дмитра Олександровича, Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору по 1050,00 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.10.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Державне підприємство «Сетам» в особі Миколаївської регіональної філії, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 2, оф. 301, ЄДРПОУ 39958500.

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: приватний виконавець Куліченко Дмитро Олександрович, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 17-а, оф. 13.

Відповідач: Акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», місцезнаходження: м. Київ, вул. Лескова, 9, ЄДРПОУ 14305909.

Суддя С.В. Щербина