Ухвала суду № 100319584, 13.10.2021, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/702/21

Провадження № 1-кп/141/73/21

У Х В А ЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді – Климчука С.В.,

при секретарі судового засідання Солоненко І.Д.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2021 року за № 12021020000000305 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вінниці, жителя АДРЕСА_1 , на даний час перебуває у ДУ «Вінницька УВП №1», у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135, ч.3 ст. 286-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Веселовської О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Самсонюка В.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Оратівського районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135, ч.3 ст. 286-1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Веселовська О.О. зазначила, що кримінальне провадження підсудне Оратівському районному суду Вінницької області, підстав для закриття кримінального провадження немає, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України і підстав для його повернення немає, а тому просить призначити справу до судового розгляду.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурором Веселовською О.О. подано до суду клопотання про продовження ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, та у вчинені умисного нетяжкого злочину, тому існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_3 під страхом можливого притягнення його до кримінальної відповідальності та загрози призначення в подальшому судом реальної міри покарання переховуватиметься від суду. З огляду на те, що санкції інкримінованих ОСОБА_1 статтей вчинених кримінальних правопорушень є такими, що спроможні в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань закритого типу сприятимуть наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Під час досудового розслідування ОСОБА_3 надав неправдиві показання щодо своєї причетності до вчинення кримінальних правопорушень, зазначивши, що наїзд здійснила його співмешканка ОСОБА_4 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 упродовж тривалого періоду проживали однією сім`єю, існує ризик впливу на неї, з метою зміни показань, наданих під час досудового розслідування. У зв`язку з тим, що показання свідків та висновки експертів мають ключове доказове значення під час встановлення винуватості особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може здійснювати незаконний вплив на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України. Крім того, в обвинуваченого ОСОБА_5 відсутні міцні соціальні зв`язки за місцем проживання, оскільки він не одружений, власного житла не має (проживає в будинку, який йому не належить), постійне місце роботи відсутнє (перебуває на пенсії), неповнолітніх дітей та непрацездатних утриманців він не має, тобто може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Веселовська О.О. підтримала клопотання з наведених у ньому підстав, просить задовольнити у повному обсязі, враховуючи, що наявність ризиків зберігається впродовж тримання обвинуваченого під вартою. До того ж, прокурор вважає, що неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки кількість ризиків не зменшилася, поряд з цим, зазначила, що внаслідок вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень загинула людина, а тому вважає, що єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, є запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, а тому просить продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Інших клопотань від учасників кримінального провадження під час підготовчого засідання не надходило.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав думку прокурора щодо можливості призначення судового розгляду, а також не заперечував відносно продовження ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Самсонюк В.В. під час підготовчого судового засідання не заперечували щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, однак щодо поданого клопотання прокурора Веселовської О.О. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили, пояснивши, що обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає повністю, просили застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

З`ясувавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд: визначає дату та місце проведення судового розгляду; з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Враховуючи наведені вимоги діючого кримінально-процесуального законодавства України, суд зазначає, що під час підготовчого судового засідання будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду не заявлено, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам КПК України, а тому по справі необхідно призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції", і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Згідно із частиною другою статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

Також, у п. 70 рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії", найперше, про що Суд нагадує, що розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці і що законність тримання під вартою обвинуваченого слід оцінювати, виходячи з особливостей кожної конкретної справи. Продовження строку затримання можна виправдати лише тоді, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу поваги до свободи людини, зафіксовану у статті 5 Конвенції.

Крім того, у п. 80 рішення ЄСПЛ у справі "Фельдман проти України" Суд зазначив, що зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри вже не є підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

У п. 24 рішення ЄСПЛ у справі "Гудзь проти України" щодо тривалості збереження обґрунтованої підозри вказано, що Суд ніколи не намагався перевести цю концепцію в чітко визначені кількість днів, тижнів, місяців або років, або в різні строки залежно від тяжкості злочину. Як тільки "розумної підозри" вже недостатньо, Суд повинен встановити, чи інші, наведені судами, підстави продовжують виправдовувати позбавлення особи свободи.

До того ж у п. 114 рішення ЄСПЛ у справі "Темченко проти України" Суд зазначив, що він неодноразово встановлював у своїй практиці, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється абстрактно. Інакше кажучи, п. 3 ст. 5 Конвенції не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади.

Крім того, у п. 68 рішення ЄСПЛ у справі "Баришевський проти України", Суд зазначив, що коли національні суди продовжують застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щоразу використовуючи схожі, якщо не шаблонні, формулювання, не продемонструвавши, що вони насправді зважають на плин часу, тоді порушуються вимоги п. 3 ст. 5 Конвенції.

Відповідно до ч.4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Судом встановлено, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано за рішенням слідчого судді, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Як вбачається з ухвали Вінницького міського суду Вінницької області, 03.09.2021 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою слідчим суддею Вінницького міського суду, затримано підозрюваного ОСОБА_1 в залі суду відразу після проголошення ухвали слідчого судді, а також строк дії запобіжного заходу визначено до 01.11.2021 року.

03.09.2021 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Нормами глави 27 розділу IV КПК України не передбачено порядку продовження чи зміни запобіжного заходу, враховуючи, що Рішенням Конституційного Суду України N 1-р/2017 від 23.11.2017 року визнано неконституційними положення частини 3 статті 315 КПК України.

Особливість застосування тримання під вартою у судовому провадженні, яке включає і підготовче судове засідання, відповідно до чинного КПК України, полягає в тому, що законодавець не визначив граничний строк тримання під вартою, натомість зобов`язав суд періодично здійснювати судовий контроль за доцільністю подальшого застосування запобіжного заходу.

Такий спосіб визначення тривалості тримання обвинуваченого під вартою під час судового провадження є прийнятним у практиці ЄСПЛ і відповідає міжнародним стандартам права на свободу й особисту недоторканість, що вимагають процедури перегляду законності тривалого застосування такого запобіжного заходу, яку в чинному КПК України гарантує ч. 3 ст. 331.

Крім того, частиною 6 статті 9 КПК України встановлено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначенічастиною першою статті 7 цього Кодексу.

З метою забезпечення дотримання під час судового розгляду засад кримінального провадження, встановлених п. п. 1, 2, 5, 10, 14, 15, 16, 19, 21 статті 7 КПК України, суд вважає за можливе застосувати процесуальну аналогію, встановлену ч. 3 ст. 331 КПК України, для вирішення клопотання сторони обвинувачення щодо запобіжного заходу ОСОБА_1 .

Частиною 3 ст. 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та зважає на те, що прокурором здійснюється посилання на наявність ризиків, встановлених п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України а також на тяжкість вчиненого злочину обвинуваченим, за який, у разі визнання його винуватим, законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Також суд враховує, що розгляд справи розпочато з підготовчого судового засідання; жоден свідок та потерпілий не допитувалися, оскільки судовий розгляд лише призначено, що дає суду достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на недопитаних у суді свідків та потерпілого, а також приймає до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 не має власного житла.

При цьому, суд зауважує, що стороною захисту не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що обвинувачений має власне житло для відбування домашнього арешту.

Відтак, наявність ризиків, які передбачено п.1 п. 3 ст. 177 КПК України, є підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, оскільки тяжкість покарання в сукупності із ризиком незаконного впливу на потерпілого та свідків, на переконання суду, свідчить про наявність суспільної небезпечності обвинуваченого і дає підстави вважати, що наявна небезпека ухилення його від правосуддя.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що наявність вказаних ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ст. 177 КПК України, виправдовує продовження тримання обвинуваченого під вартою, у зв`язку із чим суд вважає, що відсутні підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, про що зазначив у своїй промові адвокат Самсонюк В.В.

Принагідно, суд звертає увагу адвоката Самсонюка В.В., що не враховує як клопотання, передбачене нормами КПК України, зокрема, главою 18 КПК України, усне прохання про зміну запобіжного заходу.

Зокрема, частиною 2 ст. 331 КПК України встановлено, що вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Тоді як главою 18 КПК України, зокрема, ст. 201 КПК України, встановлено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, копія якого подається прокурору, до клопотання додаються документи, передбачені ч. 3 ст. 201 КПК України.

Разом з тим, адвокатом Самсонюком В.В. проігноровані вказані вимоги КПК України, усне повідомлення про необхідність зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 і по формі, ні по змісту не відповідає вимогам ст. 201 КПК України.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не встановлено.

Суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого КПК України (ч. 4 ст. 197 КПК України).

Строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 199, 201, 314-316, 331, 369, 372, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12021020000000305 від 03.06.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135, ч.3 ст. 286-1 КК України, у відкритому судовому засіданні на 22.10.2021 року о 12 год. 00 хв. в приміщенні Оратівського районного суду Вінницької області в залі судових засідань.

Розгляд справи на підставі ст. 31 КПК України здійснювати суддею одноособово.

У судове засідання викликати учасників судового провадження, а саме: прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, потерпілого.

Клопотання прокурора Веселовської О.О. про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Обраний ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 03.09.2021 року запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , продовжити строком на 60 днів, починаючи з 13 жовтня 2021 року по 11 грудня 2021 року включно. Строк тримання під вартою ОСОБА_1 вираховувати з моменту його затримання, з 03.09.2021 року.

У задоволенні усного клопотання адвоката Самсонюка В.В. про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття провадження.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 та прокурору Веселовській О.О. негайно після її оголошення, а також направити до ДУ «Вінницька УВП №1»

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду в частині продовження запобіжного заходу протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.В. Климчук