Рішення № 10031952, 17.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.10                                                                                 Справа № 17/74

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі відокремленого підрозділу «Алчевське управління товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 680099 грн. 54 коп.

                                                                                 Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача: Вороніна О.А., довіреність № 22 від 01.01.2010;

від відповідача: Булана О.С., довіреність № 281 від 05.05.2010.

У судовому засіданні 27.05.2010 згідно ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 17.06.2010 на 11 год.30 хв.

Рішення господарського суду Луганської області виноситься 17.06.2010.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву № 21 від 17.06.2010 визнав борг за активну електроенергію в сумі 537746,12 грн. та реактивну електроенергію в сумі 10186,61 грн., а також подав клопотання про зменшення розміру пені на 50 %, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Представник позивача усно заперечив проти вищевказаного клопотання відповідача.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання»(позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»(відповідач у справі), як Споживачем, укладено договір № А2275 від 01.08.2008 (далі –Договір), за яким Постачальник зобов’язався постачати електричну енергію, а Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику одержану електричну енергію за обумовленими тарифами та у строки, передбачені договором.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач зобов’язується для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно першого числа згідно з Додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку”, та направляти уповноваженого представника до позивача для подання вказаного акту за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня їх отримання.

На виконання умов вказаного Договору позивачем було поставлено електричну енергію відповідачеві належним чином.

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за спожиту активну електроенергію за період з 01.02.2010 по 28.02.2010 в сумі 537746,12 грн. на сплату якої позивачем було виставлено рахунок № 2275/2/1 вручений 03.03.2010. Вручення зазначеного рахунку відповідачу підтверджується матеріалами справи.

Також в процесі використання електричних мереж та споживання електроенергії відповідач генерує реактивну електроенергію і потужності, що спричиняє додаткові технологічні втрати активної електроенергії та погіршує показники якості останньої.

Таким чином, згідно умов Договору відповідач має сплачувати вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, яка за лютий 2010 року складає 10186,60 грн. Відповідачу було вручено рахунок № 2275/2/3, який отримано відповідачем 03.03.2010, але оплату не було здійснено, у зв’язку з чим за ним також утворилась вказана заборгованість.

У зв’язку з тим, що відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки не сплатив, позивач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість у судовому порядку.

Крім того позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 65239,93 грн., 3 % річних у сумі 10363,21 грн. та інфляційні нарахування у сумі 56563,67 грн. за періоди з 01.02.2010 по 31.03.2010.

Відповідачем подано клопотання про зменшення суми неустойки на 50%.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на її оплату. Однак, зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії та реактивної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті боргу у сумі 537746,12 грн. за спожиту активну електроенергію та реактивну електроенергію у сумі 10186,61 грн. у лютому 2010 року.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

При встановленні суми пені, яка підлягає до стягнення, суд дійшов висновку, що вона є вірно нарахованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.

Відповідачем подано звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість, з якого вбачається, що у першому кварталі 2010 року відповідач відпрацював зі збитком на значну суму.

Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, на 50% - до 32619,96 грн. У стягненні решти пені слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 10363,21 грн. за період з 01.02.2020 по 31.03.2010 та інфляційних нарахувань у сумі 56563,67 грн. за аналогічний період.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 10363,21 грн. за період з 01.02.2020 по 31.03.2010 та інфляційних нарахувань у сумі 56563,67 грн. за аналогічний період, відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги слід задовольнити в частині стягнення боргу у сумі 547932,73 грн., пені у сумі 32619,96 грн., 3% річних у сумі 10363,21 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 56563,67 грн. В решті –відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82, п.3. ч.1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі відокремленого підрозділу «Алчевське управління ТОВ «Луганськвода», кв. Пролетаріату Донбасу, 166, м. Луганськ, ідентифікаційний код 35554719, в особі відокремленого підрозділу „Алчевське управління товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода”, м. Алчевськ Луганської області, вул. Тельмана, буд. 17, ідентифікаційний код 35936849 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937:

–борг за активну електроенергію у сумі 537746,12 грн. на р/рахунок зі спеціальним режимом використання № 260383209060 у ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, видати наказ;

– борг за реактивну електроенергію у сумі 10186,61 грн., пеню у сумі 32619,96 грн., 3% річних у сумі 10363,21 грн. та інфляційні нарахування у сумі 56563,67 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 6801 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. на п/рахунок № 2600418745 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

          Дата підписання рішення: 22.06.2010.

Суддя                                                                                 О.С. Фонова