Рішення № 10031820, 14.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.10                                                                                 Справа № 4/89

Розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства «Мельник», м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Фірма “Співдружність”,

м. Луганськ

про стягнення 13009 грн. 98 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Меркулова Р.С.

в присутності представників сторін:

від позивача – не прибув;

від відповідача –не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 12300 грн. 00 коп., пеню в сумі 282 грн. 94 коп., 3% річних в сумі 40 грн. 39 коп., інфляційні нарахування в сумі 386 грн. 65 коп.

Представник позивача надіслана заява про зменшення розміру позовних вимог № 02/10 від 29.04.2010, здана до суду 12.05.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, та просить суд стягнути з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 84000 грн. 00 коп., пеню в сумі 414 грн. 55 коп., 3% річних в сумі 50 грн. 50 коп., інфляційних нарахувань в сумі 339 грн. 25 коп.

Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог, здана до суду 04.03.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, прийнята судом, як така, що не суперечить ст. 22 ГПК України.

Представник позивача надіслана заява про збільшення розміру позовних вимог № 05/10 від 17.05.2010, здана до суду 28.05.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, та просить суд стягнути з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 8400 грн. 00 коп., пеню в сумі 508 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 80 грн. 19 коп., інфляційних нарахувань в сумі 238 грн. 45 коп.

Вказана заява про збільшення розміру позовних вимог, здана до суду 28.05.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, прийнята судом, як така, що не суперечить ст. 22 ГПК України. Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 8400 грн. 00 коп., пеню в сумі 508 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 80 грн. 19 коп., інфляційних нарахувань в сумі 238 грн. 45 коп. ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу другого відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

Заява позивача щодо збільшення розміру позовних вимог підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 8400 грн. 00 коп., пеню в сумі 508 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 80 грн. 19 коп., інфляційних нарахувань в сумі 238 грн. 45 коп. ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між Приватним підприємством “Мельник»(далі –Постачальник) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова Фірма “Співдружність” (далі –Покупець) (відповідач) був укладений договір № б/н від 05.01.2010, згідно якого Постачальник зобов’язався поставити партіями у власність Покупця продукцію в асортименті ( надалі –Товар). Конкретні умови по найменуванню, ціні, асортименту та кількості кожної партії обумовлюються у додатках, які є невід»ємною частиною вказаного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка продукції проводиться партіями на протязі строку дії даного договору. Партія продукції формується відповідно до замовлення покупця, яке надається постачальнику у письмовій або усній формі не пізніше 3-х робочих днів до дня поставки.

Відповідно до п. 3.1 договору, ціна на продукцію встановлюється постачальником у відповідності з цінами, які діють на момент подачі покупцем замовлення, фіксуються у додатках, а також вказуються у рахунку та накладній на партію продукції.

Відповідно до п. 3.3 договору, оплата вартості кожної партії продукції здійснюється Покупцем у безготівковій формі на протязі 10 банківських днів з моменту поставки продукції на підставі рахунку постачальника.

Відповідно до п. 5.1 договору, за прострочення виконання зобов’язань за цим договором винна сторона сплачує другій стороні пеню у розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов’язання за кожен день прострочки, починаючи з третього дня прострочення.

Позивач поставив відповідачу всю партію товару, відповідно до видаткових накладних № 18-а від 21.05.2010 на суму 3900 грн.00 коп., № 31 від 08.02.2010 на суму 4150 грн. 00 коп., № 52 від 19.02.2010 на суму 4250 грн. 00 коп., за довіреністю, всього на загальну суму 12300 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи (а.с.15-23).

Свої зобов’язання відповідач не виконав, оплату за поставлений товар не здійснив, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 8400 грн. 00 коп. ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних в сумі 80 грн. 19 коп. за період з 07.02.2010 по 25.05.2010, інфляційних нарахувань в сумі 238 грн. 45 коп. за період лютий-травень 2010 року ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до вимог п. 5.1 договору, за своєчасне виконання зобов’язань за спірним договором, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 508 грн. 91 коп. за період з 11.02.2010 по 25.05.2010 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

У зв’язку з тим, що відповідач не провів оплату за поставлений товар у повному обсязі, тому позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 8400 грн. 00 коп., пеню в сумі 508 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 80 грн. 19 коп., інфляційних нарахувань в сумі 238 грн. 45 коп. ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Оцінивши по матеріалам справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно ( товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, позивач, відповідно до умов договору № б/н від 05.01.2010, поставив відповідачу товар на загальну суму 12300 грн. 00 коп., що підтверджено видатковими накладними № 18-а від 21.05.2010 на суму 3900 грн.00 коп., № 31 від 08.02.2010 на суму 4150 грн. 00 коп., № 52 від 19.02.2010 на суму 4250 грн. 00 коп., за довіреністю, що підтверджується матеріалами справи (а.с.15-23), але відповідач свої зобов’язання не виконав, оплату за поставлений товар провів частково, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 8400 грн. 00 коп. ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до п. 3.3 договору, було узгоджено порядок розрахунків ,оплата вартості кожної партії продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі на протязі 10 банківських днів з моменту поставки продукції на підставі рахунку постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, товар відповідачем був отриманий, що підтверджено видатковими накладними, довіреністю (а.с.15-23).

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 8400 грн. 00 коп. ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вимоги про стягнення 3% річних в сумі 80 грн. 19 коп. за період з 07.02.2010 по 25.05.2010, інфляційних нарахувань в сумі 238 грн. 45 коп. за період лютий-травень 2010 року ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), нараховані позивачем, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, обґрунтовано і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Сума пені 508 грн. 91 коп. за період з 11.02.2010 по 25.05.2010 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

Також, слід звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або уточнення позовних вимог позивачем ( зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.525,526, 530,610,655 ЦК України, ст.ст. 173,193 ГК України, ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова фірма “Співдружність ”, вул. 2-га Краснознаменна, 16-в, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 30694979 на користь Приватного підприємства «Мельник», м.Запоріжжя, вул. Леніногірська, 23/55, код ЄДРПОУ 32419795, основного боргу за поставлений товар в сумі 8400 грн. 00 коп., пеню в сумі 508 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 80 грн. 19 коп., інфляційних нарахувань в сумі 238 грн. 45 коп., витрати по держмиту в сумі 92 грн. 28 коп. та 167 грн. 38 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –21.06.2010.

Суддя                                                             Г.М.Батюк