Рішення № 10031787, 15.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.10                                                                                 Справа № 22/16пд.

Суддя М.Ю. Ковалінас, при секретарі Шубіній І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом - Державного відкритого акціонерного товариства «Ремонтно - механічний завод», м. Лисичанськ Луганської області

до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром»,

м. Лисичанськ Луганської області,

до 2-го відповідача - Приватного підприємства «Ремонтно - механічний завод»,

м. Лисичанськ Луганської області,

до 3-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Алевс»,

м. Феодосія, Автономна Республіка Крим

Про визнання правочину недійсним

В присутності представників:

від позивача –Іванова Н.М., керуючий санацією (ДВАТ «РМЗ»);

від відповідачів – не прибули (явка обов’язкова);

від учасника – Сайтарли І.М., посв. №972 від 15.01.10. (прокуратура Луганської області).

Обставини справи: розгляд позовної заяви ДВАТ «Ремонтно - механічний завод» про визнання недійсним договору купівлі –продажу від 31.08.09. рег. №2895, укладеного між ПП «Ремонтно –механічний завод»та ТОВ «Лисстальпром».

Сторони своєчасно та належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи у даному засіданні суду (ухвала від 11.05.10.).

Розглянувши матеріали справи, додатково надані та вислухавши присутніх, суд

в с т а н о в и в :

          Позивачем – ДВАТ «Ремонтно –механічний завод», м. Лисичанськ Луганської області, подано до господарського суду заяву б/н від 23.02.10. про визнання недійсним договору від 31.08.2009р. рег. №2895 купівлі - продажу будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Лисичанськ, вул. П. Морозова, буд. 58, укладеного між ПП «Ремонтно-механічний завод»та ТОВ «Лисстальпром», з приводу невідповідності зазначеного договору вимогам чинного законодавства, зокрема ч.1 ст.203, ст. ст. 215, 216, 236 Цивільного кодексу України та ст. ст. 17, 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

Господарським судом Луганської області порушено провадження у справі № 11/9б про банкрутство боржника –ДВАТ «РМЗ», м. Лисичанськ Луганської області, 10.04.01. у справі № 11/9б введено процедуру санації, в межах якої судом було затверджено план санації боржника та зміни та доповнення до плану санації за участю інвестора –ПП «Ремонтно –механічний завод», на виконання цього плану санації між ДВАТ «РМЗ»та ПП «РМЗ»було укладено інвестиційний договір від 19.05.04., оскільки зазначений інвестиційний договір не відповідав вимогам чинного законодавства, Заступником прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України та ДВАТ «РМЗ»було подано позов до ПП «РМЗ»про визнання інвестиційного договору недійсним, повернення майна у державну власність та повернення інвестиційних коштів.

В той час, коли правовий режим державного майна не був визначений –31.08.09., ПП «РМЗ»уклало договір з ТОВ «Лисстальпром»щодо купівлі –продажу спірного майна, а саме: будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Лисичанськ, вул. П. Морозова, буд. 58, при цьому касаційною інстанцією вже було встановлено порушення порядку укладення інвестиційного договору (постанова ВГСУ від 11.06.09. у справі № 11/189пд).

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.10.09. у справі № 20/43пд

(-11/189пд) за позовом Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі 1) Міністерства вугільної промисловості України, 2) ДВАТ «Ремонтно –механічний завод»про визнання недійсним інвестиційного договору, повернення майна у державну власність та повернення інвестиційних коштів, позовні вимоги були задоволені повністю, визнано недійсним інвестиційний договір від 19.05.04., укладений між ДВАТ «РМЗ»та ПП «РМЗ», зобов’язагно відповідача ПП «РМЗ»повернути у власність ДВАТ «РМЗ»державне майно, отримане за інвестиційним договором від 19.05.04., а позивача –ДВАТ «РМЗ»повернути ПП «РМЗ»внесені інвестиції в сумі 730000грн., з мотиву невідповідності зазначеного договору п.5 ст.18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», постановою ЛАГС від 24.12.09. у справі № 20/43пд (-11/189пд) вищезазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

          1-м відповідачем –ПП «РМЗ», м. Лисичанськ Луганської області, подано до суду заперечення від 05.04.10. №22 на позовну заяву позивача б/н від 23.02.10., у якому відповідач зазначає про те. що 31.08.09. за рег. №2895 не укладалося договору купівлі-продажу будь-якого рухомого або нерухомого майна між ПП «РМЗ»та ТОВ «Лисстальпром», до інвестиційної угоди від 19.05.04. не включалося вимог щодо виплати заборгованості по заробітній платі, позовних заяв до суду про визнання недійсним зазначеного інвестдоговору не подавалося, Мінвуглепром України у 2004-2009р.р. не був власником майна ДВАТ «РМЗ»та органом уповноваженим управляти державним майном боржника, ПП «РМЗ»виконало у повному обсязі умови інвестиційної угоди від 19.05.04., тому відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству.          

За заявою від 02.06.10. б/н відповідач зазначив, що постановою ВГСУ від 13.05.10. у справі №20/43пд (-11/189пд) скасовано рішення господарського суду Луганської області від 22.10.09. та постанову ЛАГС від 24.12.09. (копія додається) та відмовлено у задоволенні позову Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України та ДВАТ «РМЗ»до ПП «РМЗ»про визнання інвестиційного договору недійсним, повернення майна у державну власність та повернення інвестиційних коштів, тому відповідач просить суд у задоволенні прозову позивачеві відмовити й закрити провадження у справі №12/16пд.

2-м відповідачем - ТОВ «Лисстальпром», м. Лисичанськ Луганської області, подано до суду заперечення від 22.04.10. б/н на позовну заяву відповідача б/н від 23.02.10., у яких зазначено, що договір від 31.08.09. рег. №2895 купівлі-продажу укладено ТОВ «Лисстальпром»не з ПП «РМЗ», а з іншою юридичною особою, при укладанні цього договору, який посвідчено нотаріусом, жодних заборон, зареєстрованих у нотаріальних закладах, які б перешкоджали його укладенню не було зареєстровано, рішень судів щодо заборони відчуження будь-якої власності ТОВ «Лисстальпром»у 2009р. не отримувало, та у заяві б/н від 22.04.10. відповідач просить суд про закриття провадження у справі № 22/16пд й про відмову позивачеві у задоволенні його позову. Згідно заяви від 01.06.10. б/н ТОВ «Лисстальпром»висловлює аналогічні заперечення проти вимог позивача, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову та закриття провадження у справі №22/16пд.

Від Лисичанського КП «Бюро технічної інвентаризації», м. Лисичанськ, до господарського суду надійшли: завірена копія договору купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: м. Лисичанськ, вул. П. Морозова, №58, від 31.08.09. рег. №2895, укладеного між «Продавцем»- ТОВ «АЛЕВС», код ЄДРПОУ 30899326, 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Перемоги, буд.2, та «Покупцем»- ТОВ «Лисстальпром», код ЄДРПОУ 36642376, 93103, м. Лисичанськ, вул.. 9 Травня, буд.52-Б, копія Витягу з Державного реєстру право чинів №7669979 від 31.08.09., у якому є Запис 1 щодо реєстрації зазначеного правочину, копія витягу Про реєстрацію права власності на нерухоме майно Лисичанського КП БТІ, №24047008 від 06.10.09., тобто судом встановлено, що позивачем невірно визначено 2-го відповідача –ПП «РМЗ», в той час, як ним має бути ТОВ «АЛЕВС», м. Феодосія, АР Крим, тому суд відповідно до ч.1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі № 22/16пд, в якості іншого відповідача - ТОВ «АЛЕВС», код ЄДРПОУ 30899326, 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Перемоги, буд.2 (ухвала від 11.05.10.).

          Представники 3-го відповідача - ТОВ «Алевс», м. Феодосія, у дане засідання суду не прибули та вимог суду, викладених в ухвалі від 11.05.10., не виконали.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належним чином обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, зокрема ним не надано доказів невідповідності вимогам чинного законодавства (ч.1 ст.203, ст. ст. 215, 216, 236 Цивільного кодексу України та ст. ст. 17, 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), договору від 3.08.2009р. рег. № 2895 купівлі - продажу комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Лисичанськ, Луганської області, вул. П. Морозова, буд. 58, укладеного між ТОВ «Лисстальпром»та ТОВ «Алевс», а також, враховуючи той факт, що постановою Вищого господарського суду України від 13.05.10. у справі № 20/43пд (-11/189пд) скасовано рішення господарського суду Луганської області від 22.10.09. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24.12.09. у цій справі й відмовлено у задоволенні позову Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України та ДВАТ «РМЗ»до ПП «РМЗ»про визнання інвестиційного договору від 19.05.04. недійсним, повернення майна у державну власність та повернення інвестиційних коштів.

Відповідно до п.15 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999. №02/-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спрів, пов’язаних з витребуванням майна з чужого незаконного володіння (віндикацією майна), слід враховувати, що сам лише факт відчуження майна підприємства, установи, організації, якій воно належить на праві власності, не є підставою для визнання угоди про відчуження майна недійсною, а згідно п.18 цього ж Роз’яснення, наслідки недійсності угоди підлягають застосуванню лише стосовно сторін даної угоди.

Згідно приписів ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 390 ЦК майно не може бути витребуване у нього.

Умови, встановлені ст. 388 ЦК України, для витребування майна від добросовісного набувача - ТОВ «Алевс», м. Феодосія, у даному випадку відсутні.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.           На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 330, 338 ЦК України, ст. ст. 1, 12, 44, 48,

49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Провадження у справі припинити.

3. Судові витрати покласти на позивача.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –21.06.10.

          Суддя                                                                       М.Ю. Ковалінас