Рішення № 100314359, 13.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 року м. Київ № 640/16134/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56137-17 від 05.06.2020 на суму 11640,13 грн., винесену Головним управлінням ДПС України у м. Києві.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне є протиправною та підлягає скасуванню, адже, позивач сплачував всі передбачені законодавством внески за себе, як за самозайняту особу, а тому, жодної заборгованості зі сплати єдиного внеску не має. Позивач вважає, що відповідач протиправно нарахував ЄСВ за період, у якому позивач законодавчо звільнений від сплати єдиного внеску (квітень та травень 2020 року)

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.11.2020 до суду від Головного управління ДПС України у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що позивач перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат. В інтегрованій картці позивача по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) відображено нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на загальну суму 32410,62 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 8448,0 грн., за 2018 рік - 9828,72 грн., за 2019 рік - 11016,72 грн., за 2020 рік - 3117,18 грн. (січень-лютий 2020, червень 2020) у розмірі мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, з інформаційних баз даних органів ДПС, адвокатом Орловим Олександром по рахунку зі сплати єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 71040000 (22%) за період з 01.01.2017 по 10.09.2020, сплачено єдиного внеску на загальну суму 18914,61 грн. Водночас, станом на 10.09.2020, в інтегрованій картці позивача наявні недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 13718,25 грн. (з урахуванням недоїмки в сумі 222,24 грн. станом на 01.01.2017). На переконання податкового органу, позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок за кожен вид доходу, отриманого як від здійснення незалежної професійної діяльності (адвокат), та як фізична особа-підприємець, та подавати звіти за кожен вид діяльності.

18.11.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наголошено на тому, що наведені у відзиві на позовну заяву обставини та посилання на норми податкового законодавства, так і не спростовують доводів сторони позивача, що покладені в основу позовної заяви. Крім того, наведені у відзиві на позовну заяву розрахунки податкового органу, на переконання позивача, суперечать витягу з інтегрованої картки платника податків та не узгоджуються між собою в цілому.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, позивач є адвокатом - самозайнятою особою, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві, подає до ДПІ відповідні звіти, в установлений законодавством термін, та сплачує ЄСВ відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

17 червня 2020 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56137-17 від 05.06.2020 на суму 11640,13 грн., винесену ГУ ДПС у м. Києві на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Вказана вимога була оскаржена позивачем до Державної податкової служби України, у адміністративному порядку, на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Однак, 11.07.2020 позивачем було отримано рішення ДПС України, відповідно до змісту якого, вимогу залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне стрхування, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI. (далі - Закон №2464-VI)

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з приписами п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За нормами ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є, зокрема фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з нормами ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі- Інструкція №449).

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, зокрема, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб

Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 ПК України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Отже, ПК України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. Разом з тим, такий обов`язок передбачено у разі, коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Однак, слід зазначити, що згідно згаданих вище положень Кодексу, контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік, як самозайнята особа. Тобто, якщо особа взята на облік, як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи, як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

За визначенням статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

З системного аналізу положень ПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно статті 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована, як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Суд також звертає увагу на те, що згідно положень ПК України, необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснюючи відмінні види діяльності.

З матеріалів справи слідує, що позивач є адвокатом - самозайнятою особою, та має сплачувати ЄСВ відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Зокрема, за 2017 рік позивачем не було отримано доходів від адвокатської діяльності.

Відповідно чинної на той час норми закону, а саме абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», для адвокатів законодавець уточнив, що сплата ЄСВ має відбуватися саме за звітний рік, зазначивши: платники єдиного внеску, зазначені у пункті частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Так, враховуючи наведені вимоги Закону, за відсутності доходів у звітному 2017 році, 11.01.2018 позивачем було сплачено за 2017 рік розмір мінімального страхового внеску 704,00 грн. та відображено зазначену суму в відповідному Звіті, додатку до річної декларації, що підтверджується: дублікатом квитанції № 0.0.935704947.1 від 11.01.2018 на суму 704,00 грн., призначення платежу: ЄСВ за 2017 рік.: звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, з відміткою податкового органу про отримання 22.03.2018.

Після подачі річної декларації за 2017 рік, до позивача з боку податкових органів, протягом усього 2018 року, не було питань/вимог щодо невідповідності сплаченої суми ЄСВ даним інформаційної системи органу доходів і зборів.

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Отже, за 2017 рік позивачем сплачено усю суму ЄСВ і заборгованості, понад 10 грн., за той період у нього не виникло.

Так, у 2018 році набрали сили зміни, внесені до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Зокрема, абзац 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», встановлює, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Крім того, у частині 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначено, звітним є саме квартал, а сплата ЄСВ має відбуватися за квартал, - платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Слід врахувати, що у 2018 році позивач працював найманим працівником - на посаді головного юрисконсульта у ТОВ «ЕВРА» (ЄДРПОУ 31026118), де отримував заробітну плату з якої роботодавець утримував та сплачував за нього ЄСВ.

Не зважаючи на факт відсутності доходів від незалежної професійної (адвокатської) діяльності у 2018 році, позивачем щоквартально сплачувався ЄСВ за себе, як самозайняту особу у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок.

За 2018 рік позивачем, як адвокатом, було сплачено ЄСВ у сумі 3782,97 грн., що відображено при поданні річної звітності у відповідному додатку до декларації особи, яка проводить незалежну професійну діяльність та підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1004913907.1 від 05.04.2018 на суму 819,06 грн., призначення платежу: ЄСВ за перший квартал 2018 року; дублікатом квитанції № 0.0.1074368528.1 від 02.07.2018 на суму 1325,78 грн., призначення платежу: ЄСВ за другий квартал 2018 року; дублікатом квитанції № 0.0.1149206843.1 від 02.10.2018 на суму 819,06 грн., період сплати: 07.2018 - 09.2018; дублікатом квитанції № 0.0.1230019468.1 від 04.10.2019 на суму 819,06 грн., період сплати: 10.2018 - 12.2018; звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, з відміткою податкового органу про отримання 25.03.2019, які надані суду та містяться у матеріалах справи.

Враховуючи те, що положення Інструкції № 449 вимагають від податкових органів сформувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у момент, коли борг перевищить 10 гривень, а протягом 2018 року позивачу відповідних вимог не виставлялося, відповідно, слідує висновок про те, що у 2018 році ним було сплачено ЄСВ у повному обсязі і не існувало заборгованості.

Згідно матеріалів справи, до 12.09.2019 позивач не перебував у трудових відносинах з жодним із роботодавців, після звільнення 28.11.2018, водночас, оскільки продовжував перебувати на податковому обліку, як самозайнята особа - адвокат та як платник єдиного внеску, сплачував щомісяця ЄСВ у сумі не менше мінімального страхового внеску за місяць, зокрема, від 02.04.2019 у сумі 2754,18 грн., за період січень-березень 2019 року, від 01.07.2019у сумі 2754,18 грн. за період квітень-червень 2019 року, від 03.10.2019 у сумі 2754,18 грн. за період липень-вересень 2019 року, від 06.01.2020 у сумі 2754,18 грн. за період жовтень-листопад 2019 року. Що у сумі складає за 2019 рік: 11016,72 грн.

Отже, за 2019 рік позивачем, як адвокатом, було сплачено усі належні платежі по ЄСВ за кожен місяць, а відповідні суми відображені у річному звіті, що підтверджується дублікатами квитанцій за 1-й, 2-й, 3-й та 4-й квартали 2019 року та звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, з відміткою податкового органу про отримання 17.03.2020, які наявні у матеріалах справи. Доказів виставлення позивачу податковим органом у 2019 році вимоги про сплати боргу (недоїмки), сторонами не надано.

Так, у 2020 році, позивачем сплачувались усі визначені законодавством суми ЄСВ, а саме, 06.04.2020 було сплачено ЄСВ за перший квартал у сумі 2078,12 грн., з розрахунку: за січень місяць 2020 року у сумі 1039,06 грн.; за лютий місяць 2020 року у сумі 1039,06 грн.

Позивач наголошує на тому, що законодавець звільнив низку платників ЄСВ, в тому числі і адвокатів, від сплати єдиного соціального внеску за себе у березні, квітні та травні 2020 року, у зв`язку з карантином.

Згідно змін до Законів України, котрі мають підтримати платників податків на період заходів, що спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) Закон України від 17.03.2020 р. № 533-IX (далі - Закон № 533), який діє із 18.03.2020 р.; Закон України від 30.03.2020 р. № 540-IX; який діє із 02.04.2020 р.; Закон України від 13.05.2020 р. № 591-IX, який діє із 29.05.2020 р. Серед їх положень - зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону про ЄСВ.

Тимчасово, за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, з 1 по 31 травня 2020 року звільняють від нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за себе: фізичні особи - підприємці, в т. ч. спрощенці; особи, які провадять незалежну професійну діяльність; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Так, до таких періодів та для таких осіб не застосовують вимогу про сплату мінімального страхового внеску, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Тобто, змінами призупинено на вказаний період дію абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ.

При цьому, Закон № 533, не передбачає, аби самозайняті особи відмічали десь у звітності з ЄСВ або ж подавали заяви, щоб скористатися правом на тимчасове звільнення від нарахування та сплати ЄСВ.

Станом на 31 березня 2020 року, відповідач не надсилав позивачу вимогу про існування боргу з ЄСВ на суму понад 10 грн., що дає підстави стверджувати про те, що за перший квартал 2020 року позивачем сплачено усі платежі і заборгованості за ним не обліковувалось.

Відповідно до положень абз. 1 п. 9-10 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), встановлено: тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.

Щодо посилань у відзиві на позовну заяву на те, що в інтегрованій картці позивача по коду платежу 71040000 відображено нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на загальну суму 32 410,62 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 8 448,0 грн., за 2018 рік - 9 828,72 грн., за 2019 рік - 11 016,72 грн., за 2020 рік - 3 117,18 грн. (січень-лютий 2020, червень 2020) у розмірі мінімального страхового внеску за місяць, суд враховує таке.

Так, згідно звітів, позивач, не отримавши дохід (прибуток) у звітному 2017 році, виконав вимоги частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI, що регламентує - платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та сплатив ЄСВ за 2017 рік 11.01.2018 на суму 704,00 грн., призначення платежу: ЄСВ за 2017 рік.

Отже, відповідач, цитуючи у відзиві положення Закону № 2464-VI, підтверджує, що у 2017 році звітним періодом для адвоката був - рік і саме за рік позивачу необхідно було сплатити, при відсутності доходів, не більше максимальної величини єдиного внеску та не менше за розмір мінімального страхового внеску, тобто, 704,00 грн.

Однак, відповідач у відзиві, розраховує та зазначає іншу суму, а саме 8448,0 грн., при цьому, що, інформація відображена у наданому відповідачем до відзиву витягу з інтегрованої картки платника податків за 2018-2020 роки, спростовує такі обставини, адже інтегрована картка платника податків свідчить, що станом на 31.12.2017, позивачу була нарахована недоїмка у сумі 222,24 грн., яка була повністю погашена позивачем 11.01.2018 року сплатою ЄСВ за 2017 рік. При цьому те, що у 2017 році звітним періодом було встановлено рік, а з 01.01.2018 року змінено звітний період з року на квартал, підтверджує у своєму відзиві і сам відповідач.

Також, слід врахувати й те, що згідно змісту Закону про ЄСВ та Інструкції № 449, недоїмка у позивача виникла лише станом на 31.05.2020 року, однак, до цього ні в 2017 році, ні в 2018 році, ні в 2019 році, позивач не отримував від відповідача жодних вимог про сплату боргу (недоїмки), а отже, недоїмки навіть на 10 гривень, у позивача не виникало, адже, у разі виникнення недоїмки більш ніж на 10 гривень, інформаційна система відповідача формує вимогу в автоматичному режимі, що підтверджує і сам Відповідач у відзиві.

Таким чином, за наслідками розгляду спору, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів наявності у позивача боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску, по якому позивачу винесено оскаржувану вимогу, на противагу чому, позивач належно обґрунтував з відповідним документальним підтвердженням про повне та своєчасне нарахування єдиного внеску починаючи з 2017 року по 2020 рік, а надані стороною відповідача витяги і інтегрованої картки платника податків містять інформацію, яка подекуди суперечить даним, наведеним податковим органом у відзиві на позовну заяву. Крім того, не узгоджується з вимогами законодавства і та обставина, що до 2020 року позивачу не формувалась та не надсилалась вимога про сплату боргу (недоїмки) (протилежного суду не доведено), а вже у 2020 році, податковий орган розрахував наявність заборгованості у позивача по сплаті ЄСВ, починаючи з 2017 року.

Суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56137-17 від 05.06.2020 на суму 11640,13 грн., винесена Головним управлінням ДПС України у м. Києві є необґрунтованою, сума боргу - недоведеною, з огляду на що, така підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242 - 246, 255, 263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС України у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56137-17 від 05.06.2020 на суму 11640,13 грн.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби в м. Києві (ЄДРПОУ 4314167, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Суддя В.І. Келеберда