Рішення № 100314295, 13.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 року м. Київ № 640/30214/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ,

вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо непроведення перерахунку пенсії позивачу з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо непроведення перерахунку та виплати позивачу недоплаченої частини пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83 % сум грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплатити пенсію позивачу з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплатити позивачу недоплачену частину пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83 % сум грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити, нарахувати та виплатити з 01 січня 2018 року компенсацію втрати частини доходів позивачеві у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2020 року №159;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати недонарахованої частини пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Заявлені позовні вимоги позивач мотивує тим, що у зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №103, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано, відтак з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 % суми підвищення пенсії.

Також, представник позивача зазначив, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців врегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 та від 21 лютого 2018 року №103, тому застосування статті 13 даного Закону, яка регулює призначення пенсії, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Також на думку позивача, з урахуванням того, що відповідач сплачував йому пенсію у заниженому ніж передбачено діючим законодавством розмірі, пенсія підлягає виплаті із компенсацією втрати частини доходів з 01 січня 2018 року по день фактичної виплати заборгованості пенсії у відповідному місяці.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві стверджує, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після дати набрання рішення суду в справі №826/3858/18 законної сили не приймалося, то з урахуванням пункту 4 постанови №103 виплата пенсій продовжується в установлених на цей час розмірах.

Також, представник відповідача зазначив, що у 2019 році Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14 серпня 2019 року №804, якою встановлено, що виплата пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року та перерахованих з 01 січня 2018 року відповідно до Постанови №704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року. Умови виплати у 2020 році підвищення пенсії, перерахованої відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №103 і №704, прийняті Кабінетом Міністрів України у постанові від 24 грудня 2019 року №1088 «Деякі питання виплати пенсій деяким категоріям громадян», згідно яких до виплати підлягає 100 % підвищення перерахованої пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Крім того, представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві просив врахувати, що компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якій заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у адміністративному позові.

З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

При цьому, суд враховує клопотання представника позивача про прискорення розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно з витягом із наказу заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 серпня 2007 року №162 ОСОБА_1 відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України звільнено з військової служби у запас за пунктом 63, п.п. «б» (за віком).

Відповідно до витягу із наказу начальника Центрального спортивного клубу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 31 серпня 2007 року №164 позивача виключено із списків особового складу з 31 серпня 2007 року. Загальна вислуга років у ЗС України на момент звільнення складала - 31 рік.

Так, ОСОБА_1 на підставі статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01 вересня 2007 року призначено пенсію за вислугу років з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з витягом зі звіту з автоматизованої системи розрахунку пенсій по пенсійній справі 2601001234 (дата розрахунку станом на 01 грудня 2017 року) для обчислення пенсії враховані такі види грошового забезпечення: посадовий оклад (ПО), оклад за військове звання (ОВЗ), надбавки за вислугу років (НВР) в розмірі 40 % від суми посадового окладу та окладу за військове звання, та додаткові види грошового забезпечення (ДВГЗ): 1. 50% надбавка за особливо важливі завдання від складу ОВГЗ; 2. премія 10% від ПО. При цьому, розмір пенсії складав 83% грошового забезпечення.

Відповідно до витягу зі звіту з автоматизованої системи розрахунку пенсій по пенсійній справі 2601001234 (дата розрахунку станом на 20 травня 2020 року), починаючи з 01 січня 2018 року позивачеві перераховано пенсію із наступних сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 5780 грн, оклад за військовим званням - 1410 грн, надбавки за вислугу років в розмірі 50% від суми посадового окладу та окладу за військове звання - 3595 грн. Основний розмір пенсії - 70% грошового забезпечення.

У зв`язку з наведеним, 03 червня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії (станом на 01 березня 2018 року) з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення за посадою, яку він займав на день звільнення зі служби; з 05 березня 2019 року в розмірі 100 % та виходячи з розміру 83 % грошового забезпечення (вислуга років - 31).

За результатами розгляду звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 06 липня 2020 року №14604-15223/П-02/8-2600/20 повідомило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року на підставі наданої уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року з урахуванням розміру посадового окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, із поетапною виплатою підвищення пенсії до 2020 року. Також, при проведенні перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 розмір пенсії за вислугу років обчислювався, виходячи з 70 % сум грошового забезпечення за посадою відповідно до редакції Закону, чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії.

Крім того, повідомлено, що зважаючи на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3558/18, яким визнано нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 щодо перерахунку пенсій з оновленого грошового забезпечення, визнаного постановою Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відсутні правові підстави для перерахунків пенсії, оскільки нормативно - правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом, після дати набрання вказаним рішенням суду законної сили, не приймалося.

Незгода позивача із відмовою у здійсненні перерахунку пенсії в належному йому розмірі зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до підпункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно з частиною 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) від 21 лютого 2018 року, відповідно до частини 4 статті 63 закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Рішенням від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 набрало законної сили 05.03.2019.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, у зв`язку із скасуванням пунктів 1 та 2 Постанови №103 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасоване.

Таким чином, з 05.03.2019 пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100% суми підвищення пенсії. Тому, дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018, є протиправними.

Разом з тим, пунктами 1, 2 Постанови №103 врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок здійснення перерахунку.

У зв`язку з цим, питання строків виплати доплати до пенсії за результатами здійсненого перерахунку, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".

Право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 05.03.2019, з урахуванням вже сплачених сум, визначається Законом №2262-XII, тому підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності".

Предметом спору є не перерахунок та невиплата (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві, перерахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Суд звертає увагу, що дана справа та зразкова справа № 160/3586/19 є типовими, а відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно висновків Верховного суду, викладених в рішенні від 06.08.2019 та постанові від 11.03.2020 по справі № 160/3586/19, у зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано; отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Таким чином, дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними, а тому позов підлягає задоволенню в даній частині.

Стосовно вимог позивача щодо зменшення відсоткової ставки грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії, суд виходить з наступного.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому, частиною 2 цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).

Відповідно до частини 2 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).

Відповідно до пункту 4 цього Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.

У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.

Матеріалами пенсійної справи підтверджується, що позивачу пенсія призначена з 01 вересня 2007 року і її розмір складав 83 % від грошового забезпечення.

У подальшому стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

Разом з тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як з підстав того, що він стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, яка змін не зазнавала, а також нормами постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Суд також зазначає, що з огляду на суб`єктний склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог і фактичні обставини цієї справи, суд дійшов висновку про те, що дана справа є типовою. При її вирішенні слід застосовувати висновок Верховного Суду у рішенні від 04.02.2019 року у зразковій справі №240/5401/18 (http://reestr.court.gov.ua/Review/79615886), яке набрало законної сили 16.10.2019 після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови у цій справі (http://reestr.court.gov.ua/Review/85174587).

У п. 30 вказаного рішення Верховний Суд, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду, дійшов висновку про те, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до ст. 63 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі постанови КМ України №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 ст.13 цього Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17, провадження №К/9901/849/17, та постанові Великої палати Верховного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №240/5401/18.

За таких обставин, у Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, відповідно, наявні підстави для задоволення позовних вимог у даній частині.

Стосовно вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів позивача, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі по тексту - Порядок №159).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характер: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з пунктом 2 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статтею 2 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №336/4675/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17 та від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17.

Водночас, в межах спірних правовідносин вбачається, що має місце не лише факт невиплати позивачу пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, але і відсутнє здійснення перерахунку такої пенсії, тобто відсутнє її нарахування у збільшеному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що за умови відсутності факту нарахування пенсії, стверджувати про затримку її виплати відсутні обгрунтовані підстави. Відповідно, відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії.

Стосовно клопотання про негайне виконання рішення в частині виплати у межах суми стягнення за один місяць, слід зазначити наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

У даній адміністративній справі предметом є зміна розрахунку суми пенсії, яка вже виплачується позивачу, натомість, у спірних правовідносинах не присуджується періодичний платіж, а лише змінюється належний до виплати розмір за період, початок та кінець якого мав місце у минулому.

За таких обставин відсутні підстави для застосування ст. 371 КАС України та задоволення клопотання позивача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 800,00 грн. за рахунок бюджетний асигнувань відповідача.

Стосовно відшкодування на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн., суд враховує наступне.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом пункту першого частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з пунктом четвертим частини 1статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт дев`ятий частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт шостий частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг №66-ап-2 від 01 червня 2020 року, пунктом 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в органах судової влади України з питання оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо перерахунку пенсійного забезпечення замовника.

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що за надані послуги замовник сплачує виконавцеві плату в розмірі 1 500,00 грн.

В матеріалах справи міститься копія кошторису юридичних послуг та меморіального ордеру №@2PL763098 на суму 1 500,00 грн.

Водночас, аналіз вищенаведених норм вказує, що Кодексом адміністративного судочинства не передбачено компенсацію витрат на професійну правничу допомогу спеціаліста (фахівця) у галузі права, а тому такі витрати не відшкодовуються.

Як вже встановлено судом позивач уклав договір про надання юридичних послуг №66-ап-2 від 01 червня 2020 року року зі спеціалістом в галузі права фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який діє на підставі Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також долучив до матеріалів справи копію диплома спеціаліста серії НОМЕР_1 від 22 березня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 закінчив у 2008 році Київський національниу університет внутрішніх справ і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

На підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд встановив, що ОСОБА_2 з 30 серпня 2019 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює такі види діяльності: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); 69.10 Діяльність у сфері права; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками.

Однак, доказів того, що ОСОБА_2 є адвокатом та має право на здійснення адвокатської діяльності позивачем не надано. В Єдиному реєстрі адвокатів відомості про ОСОБА_2 , як адвоката також відсутні.

За таких обставин, враховуючи те, що Кодексом адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи і до такого переліку не входять витрати на професійну правничу допомогу спеціаліста (фахівця) у галузі права, у зв`язку з чим такі витрати не відшкодовуються та, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази надання професійної правничої допомоги позивачу саме адвокатом, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн. слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату перерахованої пенсії з 05 березня 2019 року ОСОБА_1 з урахуванням 100 % суми підвищеної пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року з 83 % до 70 % сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83 % сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 800 (вісімсот гривень) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук