Рішення № 100312702, 13.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 р. № 520/4440/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, щодо доплати за несення служби в нічний час; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні щодо доплати за несення служби в нічний час у сумі 181331 грн. 94 коп.

Ухвалою судді від 23.03.21 було відкрито спрощене провадження у справі.

Від представника відповідача – Маслош С.М., через канцелярію суду, надійшло клопотання з проханням залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 24.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом 5 календарних днів з моменту отримання вказаної ухвали.

Ухвалою суду від 02.08.2021 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом – задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Продовжено розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

30.06.2021 від позивача на виконання ухвали суду від 24.06.2021 надійшла позовна заява, в якій він просив визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнення, щодо доплати за несення служби в нічній час, а саме: за період з 04.03.2021 (включно) по 31.01.2021 (включно); зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні щодо доплати за несення служби в нічній час, а саме за період з 04.03.2021 (включно) по 31.01.2021 (включно) у сумі 181331,94 грн.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що позивач у період 15.08.2009р.-06.11.2015р. проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України, а у період 07.11.2015р.-03.03.2020р. у лавах Національної поліції України.

03.03.2020р. позивач був звільнений зі служби за власним бажанням на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" з посади старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області у спеціальному званні капітана поліції із показником вислуги років 10 р. 6 м. 17 д.

Під час служби в Національній поліції України заявнику не проводилась оплата служби у нічний час.

Під час звільнення заявникові не виплачувалась грошова компенсації за невикористані відпустки попередніх (минулих) років.

Не погодившись із повнотою розрахунку при звільненні зі служби в Національній поліції України, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 (справа №520/8054/2020) позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо неоплати часу служби у нічний час за період 07.11.2015 - 03.03.2020 із розрахунку 368 годин. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та здійснити виплату доплати за несення служби в нічний час позивачу за період 07.11.2015 - 03.03.2020 із розрахунку 368 годин. Позов у решті вимог залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення кількості годин несення позивачем служби у нічний час за період 07.11.2015 - 03.03.2020. Прийнято нову постанову, якою визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо неоплати часу служби позивачу у нічний час за період 07.11.2015 - 03.03.2020 із розрахунку 276 годин. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та здійснити виплату доплати за несення служби в нічний час позивачу за період 07.11.2015 - 03.03.2020 із розрахунку 276 годин. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2021 року (справа №520/8054/2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року в цій справі скасовано в частині відмови у задоволенні вимог позивача про наявність у нього права на отримання компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпусток. Ухвалено в цій частині нове судове рішення. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області з приводу не внесення до наказу №53 о/с від 03.03.2020 відомостей щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік та щодо не внесення відомостей до того ж наказу щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 5 днів додаткової відпустки за 2019 рік. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області внести відомості до наказу №53 о/с від 03.03.2020 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік та відносно нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 5 днів додаткової відпустки за 2019 рік. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області з приводу невиплати при звільненні грошової компенсації за 20 днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік та грошової компенсації за невикористані 5 днів додаткової відпустки за 2019 рік. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористанні 20 днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік та грошову компенсацію за невикористані 5 днів додаткової відпустки за 2019 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року залишено без змін.

01.02.2021 ГУНП в Харківській області на виконання рішення суду перераховано на картковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 1492 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з бездіяльністю яка полягає в затримці проведення розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 94 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата поліцейським, які звільняються зі служби за станом здоров`я, одноразової грошової допомоги при звільненні передбачена статтею 102 Закону України "Про Національну поліцію", статтею 9 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (назва в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок та умови виплати грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 23 Порядку поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Оскільки зазначені нормативно-правові акти, які визначають порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, не містять норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно виходити з приписів трудового законодавства щодо оплати праці.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2015 (справа № 21-8а15), Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 червня 2018 (справа № 810/1543/17).

Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 передбачено, що виплата поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється Національною поліцією за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на її утримання.

Водночас Національна поліція України в розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI є головним розпорядником бюджетних коштів, який отримує бюджетні призначення і розподіляє бюджетні асигнування розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з пунктом 7 Порядку, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Отже, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, ГУНП в Харківській області, де позивач проходив службу і з яким фактично перебував у трудових відносинах, є належним відповідачем у цій справі.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Аналіз наведених вище норм ст.ст.116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Виходячи з приписів ст. 116, 117 КЗпП України з урахуванням конкретних обставин справи суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, та істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.

У відповідності до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.

Як зазначено вище, позивач звільнений зі служби в Національній поліції 03.03.2020.

Остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 01.02.2021.

Таким чином, весь час затримки розрахунку при звільненні дорівнює 334 днів.

Відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення від 30.04.2020 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області, за два місяці служби перед звільненням позивача (січень, лютий 2020 року) грошове забезпечення складало: 14269,17 грн. та 18305,47 грн. Середньоденне грошове забезпечення становить 542,91 грн.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 181331,94 грн. (334х542,91).

Втім, вирішуючи даний спір, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 щодо дотримання судом, який розглядає спір про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, принципів розумності, справедливості та пропорційності суми відшкодування, та зменшення за певних умов розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10 000,0 грн.

Визначений судом розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача повністю відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності суми відшкодування, оскільки саме позивач не вживав дій протягом тривалого строку щодо нарахування та стягнення належних йому сум.

Таким чином, беручи до уваги позицію Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.04.2016 по справі №6-113цс16, вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку.

З огляду на викладене та встановлені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснити нарахування та виплату на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10 000,0 грн. (десять тисяч гривень).

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судового збору здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10 000,0 грн. (десять тисяч гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко