Рішення № 100312700, 13.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 р. № 520/14276/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати рішення у вигляді податкової вимоги винесене ГУ ДПС в Харківській області від 13 квітня 2021 року № 71099-13 в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами , які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 75114 грн. 32 коп. ( сімдесят п`ять тисяч сто чотирнадцять гривень 32 коп.) - протиправним. Скасувати рішення у вигляді податкової вимоги винесене ГУ ДПС в Харківській області від 13 квітня 2021 року № 71099-13 в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами , які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 75114 грн. 32 коп. ( сімдесят п`ять тисяч сто чотирнадцять гривень 32 коп.).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що контролюючим органом протиправно кваліфіковано у якості податкового боргу неузгоджену суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області 13.04.2021 винесено податкову вимогу №71099-13, якою ОСОБА_1 визначено суму податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості на загальну суму 79896,14 грн.

03.06.2021 позивач звернувся із скаргою до Державної податкової служби України в порядку адміністративного оскарження податкової вимоги №71099-13 від 13.04.2021 в частині нарахування податку на нерухоме майно за об`єкти нежитлового призначення на суму 75114,32 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 14.07.2021 №5770/с/99-00-13-05-09 за результатами розгляду скарги позивача, податкова вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 13.04.2021 №71099-13 залишено без змін.

Не погоджуючись із оскаржуваною податковою вимогою в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 75114,32 грн, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (СТОТ, інв №7) літ.Б, бетонну, площею 1097,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці, що належить Наталинській сільській ражі, що підтверджується договором купівлі-продажу від 12.12.2009 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 має у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» та «для ведення фермерського господарства».

Позивач в адміністративному позові посилається на те, що з 2015 року дану нежитлову будівлю він використовує як сільськогосподарський товаровиробник для зберігання своєї сільськогосподарської продукції, яку виготовляє шляхом обробляння земельних ділянок з цільовим призначенням «для ведення сільського домогосподарства» а «для ведення фермерського господарства» - які знаходяться у позивача у приватній власності, а також для зберігання сільськогосподарських інструментів, які він використовує в процесі посадки та обробляння належних позивачу земельних ділянок. Іншої нежитлової нерухомості у період з 2015 по 2021 роки у ОСОБА_1 не було.

Крім того, як зазначає позивач, на своїх земельних ділянках він вирощує сільськогосподарську продукції, яка відноситься до секції А Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 та має код 01.1, а саме: «Культури однорічні та дворічні», а також має сільськогосподарську техніку у володінні, за допомогою якої самотужки обробляє землі та прибирає урожай.

З 2003 року ОСОБА_1 є засновником ФГ «Красноградське РТП», що підтверджується витягом з реєстру юридичних осіб.

З 2015 по 2016 роки позивачем подані річні декларації про доходи та майновий станом у якості фізичної особи із зазначенням обсягу коштів, отриманих під час реалізації сільськогосподарської продукції та сплачено податки у розмірі 18% податку на доходи фізичних осіб, 1,5% військового збору.

Позивач посилається на те, що у зв`язку із відсутністю точного визначення «нежитлова будівля СТОТ» у ДК 018-2000, належна йому нежитлова будівля 16 по АДРЕСА_2 , в умовах фактичного використання та функціонального призначення приміщень згідно з експлікацією технічного паспорту відноситься до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», а саме до класу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення: інші». Вказані будівлі, як зазначає позивач, в оренду, лізинг, позичку не передавав, а використовує виключно у якості складі для зберігання сільськогосподарської продукції, яку він виробляє як сільськогосподарський товаровиробник за допомогою вирощування сільськогосподарської продукції на своїх землях сільськогосподарського призначення, з метою подальшого споживання у домогосподарстві, а також з метою реалізації надлишку сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи податкового законодавства визначають платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Згідно з приписами пп. 266.2.1 п.266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

В свою чергу, п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

За наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку)

Відповідно до п.п. 266.7.2. п. 266.7 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до ст. 58.3 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 59.3. ст. 59 ПК України податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Враховуючи норми пп. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 №95828-13 на суму 6681,95 грн. за 2015 рік, від 29.06.2017 №95828-13 на суму 7559,71 грн. за 2016 рік, від 25.04.2019 №0277054-5206-2016 на суму 20424,38 за 2018 рік та від 26.02.2020 №0007879-5205-216 на суму 22893,08 грн. за 2019 рік було сформовано контролюючим органом в автоматичному режимі та направлено за адресою згідно з базою даних Державного реєстру фізичних осіб – платників податків: АДРЕСА_3 .

Аналізуючи приписи чинного законодавства, суд наголошує, що станом на момент подачі адміністративного позову до суду вказані податкові повідомлення-рішення не скасовані, а отже існує законна підстава - наявність податкових повідомлень-рішень для складання контролюючим органом податкової вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях податкового органу відсутні протиправні дії під час формування та направлення податкової вимоги, а доводи позивача є незаконними та необґрунтованими.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом (підпункт «б» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, позивач має у власності нежитлову будівлю СТОТ інв. №7, літ. Б, загальною площею 1097,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до експлікації приміщень цієї будівлі, основними є приміщення під назвою «склад», загальною площе. 709,1 кв.м.

Податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлову будівлю (СТОТ інв. №7, літ. Б, загальною площе. 1097,2 кв.м за 2015 рік було нараховано на підставі рішення Наталинської сільської ради від 28.01.2015 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за ставкою 0,5% встановленню від типу інші будівлі, 2016 рік було нараховано на підставі рішення Наталинської сільської ради від 21.01.2016 «Про внесення змін до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за ставкою 0,5%, встановленою для об`єктів нежитлової нерухомості, а саме: інші будівлі нежитлової нерухомості, за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік було нараховано на підставі рішення Наталинської сільської ради від 17.02.2017 №136/02-25 за ставкою 0,5%, встановленою для об`єктів нежитлової нерухомості, а саме: нежитлових будівель, що перебувають у власності фізичних осіб.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішення рад нормативно-правового характеру відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено пізніший строк введення цих рішень у дію.

Статтею 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 №1160-IV встановлено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Згідно з пунктом 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Отже, враховуючи наведене, контролюючим органом правомірно була застосована ставка податку при нарахуванні податку на нерухоме майно позивача, відмінне від земельної ділянки.

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що об`єкт нерухомості, по якому винесено податкові повідомлення-рішення та оскаржувана податкова вимога відноситься до будівель сільськогосподарських товаровиробників.

Порядок сплати податку визначений п.266.9 ст.266 Податкового кодексу України, яким встановлено, що податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Згідно абз. є , ж п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств; будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

Суд враховує, що визначення будівлі до виробничих чи невиробничих проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахування класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації затверджено та введено в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. N507 Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК БС), який є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.98 р. N 971 "Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року". ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові» (підклас 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості» ) який включає будівлі промислового призначення, зокрема, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням. Цей клас не включає: -резервуари, силоси та склади (1252) - будівлі сільськогосподарського призначення (1271) - комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230).

Разом з тим, цей клас (код 1251) включає такі підкласи, як: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості ; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії ; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості ; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості ; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості; 1251.7 Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості ; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості ; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Технічний паспорт на нежитлову будівлю СТОТ інв. №7, літ. Б, загальною площею 1097,2 кв.м за адресою: вул. Радянська, 16, с. Наталине Красноградського району Харківської області не містить запису про її призначення. Відповідно до експлікації приміщень цієї будівлі вбачається, що основним є приміщення під назвою «склад», загальною площе. 709,1 кв. м.

Доказів на підтвердження того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та взагалі зареєстрований як фізична особа-підприємець до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, відсутні підстави для неоподаткування спірного об`єкту, відповідно до абз. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

При цьому, положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство- самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Таким чином, застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В межах спірних відносин наявна лише одна з обов`язкових умов - виробничі приміщення.

Відтак, об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем чи фізичною особою у власній господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі №420/879/19, позивач не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта - власника нежитлової нерухомості для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норми підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 226 Податкового кодексу України.

Факт того, що позич не використовує за функціональним призначенням нежитлову будівлю та те, що податок Головним управлінням ДПС у Харківській області на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за об`єкт нежитлової нерухомості нараховано правомірно та сформовані податкові повідомлення-рішення, тим самим додержано процедуру оподаткування, що дає підстави суду для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкової вимоги – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко