Ухвала суду № 100311860, 12.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

12 жовтня 2021 року м. Рівне №ЗД/460/18/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши заяву

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про забезпечення позову, що подана до подачі адміністративного позовуВ С Т А Н О В И В :

8 жовтня 2021 року до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову, що подана до подачі адміністративного позову, від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій заявник просив суд до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі зупинити дію наказу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 08.10.2021 №71-О "Про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2".

Заява обґрунтована тим, що наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 08.10.2021 № 71-О було анульовано паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2 на вул. Київській (біля супермаркету "Сільпо"), які були видані відповідачем для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Заявник зазначив, що існує об`єктивна необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки очевидними є ознаки порушення спірним наказом майнових прав заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав заявника через демонтаж його тимчасових споруд. При цьому, необхідність забезпечення позову обумовлює тим, що виконання наказу відповідача призведе до порушень його прав власності на тимчасові споруди, ним будуть отримані збитки від неможливості використання прокладених комунікацій до тимчасових споруд та самих споруд у його підприємницькій діяльності. Також зазначає, що йому необхідно буде понести додаткові витрати на демонтаж тимчасових споруд. Відповідно, вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано необхідністю збереження існуючого становища та уникнення ще більшої шкоди від демонтажу споруд, уникнення порушення майнових прав та негативних наслідків для заявника.

Приписами ст. 153 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши у вказаний строк заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З системного аналізу вказаної норми права судом встановлено, що підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 2) очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю; 3) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; 4) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист; 5) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Дослідивши подані заявником документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для його розгляду, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 14.01.2021 Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради заявнику було видано паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд № 1 та № 2 на вул. Київській (біля супермаркету "Сільпо"), реєстраційні номери 01-ТС/1, 01-ТС/2, строком на 5 років до 14 січня 2026 року.

На підставі отриманих паспортів прив`язок заявником було отримано технічні умови на приєднання до електричних мереж від 29.06.2021 року ТУ000041290621117131000001, ТУ000042290621117131000001, технічні умови на приєднання до водопостачання та каналізації № 2640/01-11 від 26.07.2021, було виконано роботи з будівництва відповідних інженерних мереж до тимчасових споруд, укладено договори на подачу води та прийняття стічних вод, укладено договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, а також вчинено дії по розміщенню тимчасових споруд.

Заявником 29.09.2021 року було подано до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради відповідні заяви про розміщення тимчасових споруд.

Після розміщення тимчасових споруд та повідомлення про це відповідача, Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради 08.10.2021 видає наказ № 71-О про анулювання паспортів прив`язок групи стаціонарних тимчасових споруд.

Згідно пункту 2.29 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіону від 21.10.2011 № 244, у разі анулювання паспорта прив`язки тимчасових споруд така тимчасова споруда підлягає демонтажу.

Таким чином, анулювання наказом відповідача паспортів прив`язки тимчасових споруд матиме наслідком демонтаж цих споруд, внаслідок чого очевидно будуть порушені майнові права заявника, також ним будуть понесені додаткові витрати на демонтаж тимчасових споруд.

Сукупність наведених обставин вказує на існування об`єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову, оскільки очевидними є ознаки порушення наказом відповідача майнових прав заявника. Також, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав заявника у зв`язку з демонтажем тимчасових споруд.

За правилами ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Системно аналізуючи встановлені обставини та наведені нормативні положення, суддя зазначає, що ключовими аспектами заяви громадянина ОСОБА_1 є дотримання принципу верховенства права, недопущення істотних перешкод у виконанні судового рішення, недопущення безпідставних витрат на демонтаж споруд , порушення його майнових прав, співмірність із предметом позову, який планується до подання.

Вирішуючи подану заяву суд також бере до уваги наступне.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. У відповідності зі ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. На виконання вимог вищезазначеної статті наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок № 244).

Аналіз змісту спірного наказу управління архітектури яким анульовано паспорти прив`язки тимчасових споруд, не дає можливості встановити належне обґрунтування мотивів прийнятого рішення, останнім зазначено лише те, що підставою винесення такого наказу стало рішення Рівненської міської ради № 1258 від 30.09.2021 "Про зобов`язання «Управління скасувати паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд на вул.Київській…"

Проте, згідно п. 2.27 Порядку № 244 дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні; невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки.

Суд звертає увагу, що компетентний орган при прийнятті очевидно важливого для заявника рішення не вказав за яких умов анулюються паспорти прив`язки: чи при оформлені паспорту прив`язки тимчасової споруди заявником до відповідного уповноваженого органу подавалися недостовірні, неповні, або свідомо перекручені ним же відомості, які б не відповідали дійсності, або ж чи тимчасова споруда на час перевірки не відповідає діючому законодавству, вимогам містобудівної документації та громадському інтересу, також не вказується чи на момент прийняття відповідного наказу заявником вчинені дії по розміщенню споруд, благоустрою, прокладання інженерних мереж тощо.

Відтак в спірному наказі неконкретизовані обставини та умови визначені законом якими керувався компетентний орган приймаючи своє владне управлінське рішення.

Водночас суд приходить до висновку що така умова для анулювання паспортів прив`язки як рішення органу місцевого самоврядування, - в даному випадку Рівненської міської ради про зобов`язання виконавчого органу анулювати паспорти прив`язки, не відповідає Порядку №244. Також вказаний Порядок не відносить до компетенції органу місцевого самоврядування як колегіального органу питання надання, погодження зупинення анулювання тощо паспортів прив`язки тимчасових споруд.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд при цьому звертає увагу також на неприпустимість допущення з боку суб`єкта владних повноважень порушень, прописана також в рішенні Європейського суду з прав людини в Рішенні "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24 червня 2003 року, за правовою позицією якого: "особа-суб`єкт приватного права, не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки".

Відтак, з урахуванням викладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що спірний наказ, дію якого просить зупинити заявник, містить ознаки очевидної протиправності, що не потребує окремого дослідження додаткових документів, фактів та обставин, оскільки з самого тексту наказу вбачається невідповідність умов та підстав його винесення .

При цьому, суд зазначає, що оцінку всім вказаним вище обставинам має бути надано судом саме під час розгляду справи по суті, водночас, виходячи із системного аналізу адміністративно процесуальних норм та судової практики Європейського Суду з прав людини формування висновку про очевидну протиправність акту органу владу є оціночним поняттям в кожному конкретному спорі і відповідною дискрецією суду.

Відповідно до абзацу другого пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача у справі, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 14 "Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ" підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.

В свою чергу, виходячи з аналізу поданої заявником заяви про забезпечення позову, судом встановлено, що запропонований в заяві про вжиття заходів забезпечення позову спосіб забезпечення не спрямований на встановлення обставин справи або дослідження доказів на стадії вирішення питання про забезпечення позову, та має на меті виключно запобігання шкоди та тимчасове зупинення дії очевидно протиправного акту, виконання якого під час вирішення спору судом безсумнівно призведе до невідворотних наслідків.

Аналіз викладених обставин дає підстави для висновку, що необхідним є вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, які є повністю співмірними з обставинами спору по якому позивач вправі в десятиденний строк звернутись із відповідними позовними вимогами та відповідають принципу адекватності заходу забезпечення.

Відтак, слід погодитись з позицією заявника про обґрунтованість, доцільність та можливість застосування обраних заявником видів забезпечення, оскільки заявником доведено, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Крім того, суд зауважує, що обрані заходи забезпечення позову за змістом не є тотожними задоволенню позовних вимог, що можуть бути ним заявлені, оскільки безперешкодність виконання прийнятих управлінням містобудування архітектури рішень матиме місце у разі ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи подану заяву суд керується також правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, де вказано зокрема таке: з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду та елементом судового захисту.

Також, згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом ОСОБА_5 Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У справі "Байсаков та інші проти України" (2010 рік) ЄСПЛ у п.75 - 78, зробив висновок щодо ефективності юридичного засобу захисту прав у суді шляхом пред`явлення позову та клопотання про забезпечення позову у порядку КАС України

При вирішенні даної заяви щодо забезпечення адміністративного позову, суд також дійшов висновку про необхідність ефективного захисту інтересів заявника до подання ним відповідного позову в справі. Заходи забезпечення позову судом застосовані для уникнення шкоди, якій можна запобігти застосувавши зупинення дії спірного акту органу влади. Такий спосіб забезпечення адміністративного позову обраний судом спрямований виключно на збереження існуючого становища, до розгляду справи по суті і не має на меті вирішення спору по суті.

Таким чином, клопотання заявника про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом зупинення дії наказу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 08.10.2021 № 71-О "Про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2" до набрання законної сили рішенням в справі.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію наказу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (код ЄДОРПОУ 02499015, вул.Лермонтова 6, м.Рівне) від 08.10.2021 №71-О "Про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2", до набранням законної сили судовим рішення по справі.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Суддя Д.Є. Махаринець