Ухвала суду № 100309608, 13.10.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3872/21

2-з/0203/172/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву представника позивачки – ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа №203/3872/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», третя особа – ОСОБА_2 , про захист прав споживача, визнання незаконної відмови щодо проведення реструктуризації кредитних зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання провести реструктуризацію та здійснити обчислення, необхідні для її проведення.

11.10.2021 року до суду надійшла заява представника позивачки, в якій поставлено питання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності в рівних частках (по Ѕ частині) позивачці ОСОБА_1 , та третій особі ОСОБА_2 , а також заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вказаної квартири.

Розглядаючи заяву у відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, суд враховує наступне.

Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснено судам в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

В обгрунтування необхідності забезпечення позову у вигляді арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності позивачці та третій особі, в заяві зазначено, що відмовивши в проведенні реструктуризації, відповідач може у будь-який час звернути стягнення на вказану квартиру, яка є предметом іпотеки та має реальні наміри це зробити, що підтверджується його вимогою про усунення порушень (сплати боргу), з попередженням про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вказаної вимоги.

Поряд з цим, суд враховує, що предметом пред`явленого ОСОБА_1 позову є визнання незаконної відмови відповідача щодо проведення реструктуризації кредитних зобов`язань за кредитним договором №11366228000 від 27.06.2008 року, укладеним між позивачкою та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», на умовах та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 року №1381-ІХ, а також зобов`язання провести реструктуризацію та здійснити обчислення, необхідні для її проведення.

Вказані позовні вимоги грунтуються на незаконній на думку позивачки відмові відповідача у проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 року №1381-ІХ.

Тобто, між сторонами виник спір з приводу реалізації позивачкою прав, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 року №1381-ІХ, а саме: права позивачки на проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором.

З огляду на це, внаслідок встановлення такого права позивачки та можливого задоволення позову, з урахуванням заявлених позовних вимог, рішенням суду може бути зобов`язано відповідача вчинити дії щодо проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, вказаний спір не стосується іпотечного майна та можливе звернення стягнення на нього жодним чином не вплине на можливість подальшого виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову з вимогами немайнового характеру.

Крім того, суд враховує, що в заяві про забезпечення позову ставиться питання про арешт на всю квартиру, співвласником якої крім позивачки також є ОСОБА_2 , яка не є стороною спору та залучена до участі у справі в якості третьої особи.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що запропоновані заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного на думку позивачки права та не є співмірним та адекватними із заявленими вимогами в цій справі, а невжиття таких заходів не призведе до ускладнення або неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову.

В зв`язку з цим, в задоволенні заяви слід відмовити за її необгрунтованістю та безпідставністю.

Керуючись ст.ст.149,151,153,258-261 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскарження учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя С.Ю.Казак