Рішення № 100309252, 06.10.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 185/4601/21

Провадження № 2/201/2337/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Батманової В.В.

за участю секретаря Гаржі О.О.

за участю представника позивача адвоката Пантилеєнко З.С.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, треті особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення частки майна та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, треті особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення частки майна та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 (мати позивача), про що 20.10.2015 в книзі реєстрації актів про смерть було зроблено запис за №7899.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на все належне їй майно. Державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Водолазською Н.В. було заведено спадкову справу № 789/2015 за заявою позивача, після смерті ОСОБА_6 .

На момент смерті ОСОБА_6 , їй належала 1/2 частина права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частина житлового будинку належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Земельна ділянка, на якій розташовано будинок за адресою: АДРЕСА_1 . кадастровий номер 1210100000:03:144:0038, належить ОСОБА_6 та третім особам на підставі спільної сумісної власності без виділу часток.

15.09.2016 позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з 1/2 частки у праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , які належали померлій ОСОБА_6 .

23.10.2018 позивачем було отримано постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0522 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . кадастровий номер - 1210100000:03:144:0038, яка вмотивована тим, що вказана земельна ділянка належить ОСОБА_6 та третім особам на праві спільної сумісної власності без виділення часток, а тому неможливо визначити частку спадкового майна.

Позивач просить визначити розмір частки земельної ділянки, що належала ОСОБА_6 в розмірі, пропорційному розміру домоволодіння, як це передбачено діючим законодавством та визнати за позивачем права власності на частку земельної ділянки, що підлягає спадкуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила його задовільнити.

Представник відповідача підтримала поданий відзив на позовну заяву, просила відмовити у позові з тих підстав, що позивач не зверталась до третіх осіб з пропозицією щодо розподілу спільного майна, крім того, визначення розміру часток регулюється діючим законодавством.

З`ясувавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , про що 20.10.2015 року в книзі реєстрації актів про смерть було зроблено запис за №7899. Відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції було видане свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на все належне їй майно. Державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Водолазською Н.В. було заведено спадкову справу № 789/2015 за заявою її доньки, позивача у справі - ОСОБА_2 (а.с. 62-113).

На момент смерті ОСОБА_6 , їй належала 1/2 частина права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частина житлового будинку належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Земельна ділянка, на якій розташовано будинок за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 1210100000:03:144:0038, належала ОСОБА_6 та третім особам на підставі спільної сумісної власності без виділу часток.

15.09.2016 позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з 1/2 частки у праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , які належали померлій ОСОБА_6 .

У жовтні 2018 року позивачем було подано заяву після смерті ОСОБА_6 , про видачу на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,0522 га. що належала померлій на праві спільної власності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 1210100000:03:144:0038.

23.10.2018 позивачем було отримано постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0522 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 1210100000:03:144:0038, яка вмотивована тим, що вказана земельна ділянка належить ОСОБА_6 та третім особам на праві спільної сумісної власності без виділення часток, а тому неможливо визначити частку спадкового майна.

Згідно із ч.1ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно п. «г» ч. 1ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 372 ЦК України, передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно із ч. 1ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ч. 4 та ч. 5ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміруземельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.95 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Частиною 1ст. 131 ЗК України також передбачена можливість набуття права власності на земельну ділянку на підставі спадкування.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» згідно із ст. 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно із ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на житий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ч. 1ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на іжитловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 372 ЦК України встановлено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може буты поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна міліє співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визначення частки земельної ділянки що належала ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0522 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:144:0038 на момент смерті складала Ѕ частки вказаної земельної ділянки.

Що стосується позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на визначену частку домоволодіння в порядку спадкування, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню у зв`язку із тим, що позивач не позбавлений права звернутися до нотаріуса із відповідної заявою, оскільки судом даним рішенням визначений розмір частки спадкодавця.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає за можливе розподіл судових витрат по даній справі не застосовувати оскільки іншого способу захисту права у позивача не існує.

На підставі викладеного, ст.ст. 372, 377, 1225 ЦК України, ст.ст. 86, 89, 120, 131 ЗК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, треті особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення частки майна та визнання права власності задовольнити частково.

Визначити, що частка ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0522 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:144:0038 на момент смерті складала Ѕ частки вказаної земельної ділянки.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя : В.В. Батманова