Рішення № 10030870, 07.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.10 Справа № 11/106

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

до Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” в особі Луганської філії ПАТ “Банк Форум”, м. Луганськ

про стягнення 36 103 грн. 06 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, дов. № 335 від 14.04.10.;

від відповідача Чернявська О.О., дов. № 10/17-07 від 07.04.2010;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених умовами договору суборенди частини нерухомого майна від 12.11.2007, у розмірі 36103 грн. 06 коп.

Позов мотивований позивачем фактом розірвання за ініціативою відповідача у справі укладеного сторонами договору суборенди частини нерухомого майна від 12.11.2007, за що умовами пункту 6.3 вказаного договору передбачене нарахування штрафних санкцій.

Письмовим відзивом № 1005/8.5.6 від 19.05.2010 відповідач проти позовних вимог заперечив з викладених у відзиві підстав.

На підстав приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.05.2010 оголошено перерву до 07.06.2010 до 12 годин 00 хвилин.

Дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

12.11.2007 між позивачем та відповідачем у справі укладений договір суборенди частки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Прівальцевою Я.В., зареєстрований в реєстрі за № 2736 (а.с. 10-12) (далі за текстом договір).

Відповідно до умов зазначеного договору позивач (Суборендодавець) за Договором) передав, а відповідач (Суборендар) прийняв в суборенду частину приміщення площею 108,32 кв. м., розташовану на першому поверсі нежитлової будівлі торговельно-побутового комплексу, за адресою: АДРЕСА_1 (далі за текстом - приміщення).

Відповідно до п. 2.3 Договору термін суборенди встановлений строком по 01.11.2012 року (включно). Умовами пункту 3.1 договору встановлений розмір орендної плати, який складає 18051 грн. 03 коп.

28.12.2009 від відповідача на адресу позивача надійшов лист вих. № 3705 від 28.12.2009, в якому відповідач виступив з ініціативою про дострокове розірвання договору та запропонував позивачу укласти угоду про розірвання договору.

Позивач повідомив відповідача про те, що не заперечує проти дострокового розірвання договору з ініціативи відповідача, але за умови сплати останнім штрафних санкцій, передбачених договором у разі настання такого випадку (дострокового розірвання договору з ініціативи Суборендаря), оскільки відповідно до п. 6.3 Договору у випадку дострокового розірвання Договору за ініціативою Суборендаря (відповідача) він виплачує Суборендодавцю (позивачу) штраф у розмірі подвійної суми орендної плати.

30.12.2009 відповідач направив Позивачу лист вих. № 3725/8.5.6, яким повідомив про односторонню відмову від Договору, пославшись на ст. 525 Цивільного кодексу України, та про припинення дії договору з 01.03.2010.

На цей лист позивач відповів, що вважає такі дії достроковим розірванням договору з ініціативи відповідача (Суборендаря) та не заперечує проти дострокового розірвання договору з 01.03.2010 з відповідними наслідками, передбаченими договором, а саме оплатою відповідачем штрафу.

Відповідно до акту приймання-передачі обєкту суборенди від 01.03.2010 майно, що було предметом укладеного сторонами у справі договору оренди, передане відповідачем позивачеві (а.с. 14).

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягаю задоволенню у повному обсязі, з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено виконання позивачем у справі зобовязань за укладеним з відповідачем договором оренди. Факт передачі орендованого майна від позивача відповідачеві підтверджений матеріалами справи та її фактичними обставинами.

Правовідносини сторін регулюються приписами глави 59 «Найм (оренда)»Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України та положеннями укладеного сторонами у даній справі договору оренди.

Як зазначено вище, умовами пункту 6.3 договору встановлено, що у випадку дострокового розірвання договору суборенди за ініціативою суборендаря від сплачує суборендодавцеві штраф у розмірі подвійної суми орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на факт розірвання укладеного сторонами у справі договору за ініціативою відповідача як наймача.

Відповідач у відзиві на позову заяву стверджує, що фактично укладений сторонами договір оренди був не розірваний, а припинений на вимогу орендаря, а тому штрафні санкції, передбачені за дострокове розірвання договору, у випадку припинення договору найму стягуватися не повинні. Крім того, відповідач вважає, що його лист повідомлення про відмову від договору є одностороннім правочином, тобто відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України є дією однієї особи, яка не передбачає погодження з іншої стороною договору у будь-якій формі договору чи обміну листами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до умов пункту 8.2 договору зміни, доповнення або дострокове розірвання договору можливі лише за письмовою згодою сторін. Одночасно з цим пункт 8.3 договору передбачає, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірваний достроково у випадках, передбачених чинним законодавством.

Перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу наймача встановлений приписами ст. 784 Цивільного кодексу України. Відповідно до вказаної норми наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обовязку щодо проведення капітального ремонту речі.

Перелік визначених вказаною нормою підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймача є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Підстави, за наявності яких договір найму припиняється, визначені ст. 781 Цивільного кодексу України. Так, договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Як свідчать матеріали справи та її фактичні обставини, підстави для розірвання договору на вимогу наймача в порядку ст. 784 Цивільного кодексу та припинення договору найму на підставі ст. 781 Цивільного кодексу України відповідачем застосовані не були.

Фактично договір достроково розірваний за ініціативою відповідача (з викладенням причин розірвання у відповідному листі та з пропозицією укласти саме угоду про розірвання договору ) та за письмовою згодою сторін, що відповідає умовам пункту 8.2 договору. Саме в такому випадку умовами пункту 6.3 договору передбачене нарахування штрафу у розмірі подвійної суми орендної плати.

Заперечення відповідача щодо припинення, а не розірвання договору та відсутності у звязку з цим підстав для нарахування штрафу є необґрунтованими, оскільки в даному випадку припинення договору є наслідком його розірвання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Положення п. 6.3 Договору щодо визначення штрафу в розмірі подвійної суми орендної плати відповідають вимогам зазначеної норми.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі умов пункту 6.3 договору у розмірі 36103 грн. 06 коп.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У складі судових витрат стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягають також витрати на послуги адвоката.

Між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 укладений договір на надання юридичних послуг від 15.03.2010, відповідно до умов якого адвокат надав юридичні послуги з консультування позивача стосовно спірної ситуації з відповідачем, аналізу суті спору, складання, оформлення та подання матеріалів позовної заяви за даним спром.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката відносяться до судових витрат.

В ч. З ст. 48 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру' оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Вартість юридичних послуг адвоката була узгоджена сторонами в договорі на надання юридичних послуг в сумі 2700 грн. 00 коп. Послуги надані позивачу адвокатом в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2010, та оплачені Позивачем 26.03.2010, що підтверджується розрахунковою квитанцією від 26.03.2010.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Банк Форум”, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, код 21574573, в особі Луганської філії публічного акціонерного товариства “Банк Форум”, м. Луганськ, вул.. Радянська, 83, код 26342034, штраф у розмірі 36103 грн. 06 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 361 грн. 03 коп., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп., 2700 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, видати позивачу наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення 11.06.2010.

Суддя М.О. Москаленко