Рішення № 100306999, 29.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 р. Справа№242/2062/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Голошивця І.О., секретаря судового засідання – Шташаліс О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Селидівського міського суду Донецької області з даною позовною заявою.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 19.04.2021 по справі №242/2062/21, матеріали адміністративної справи №242/2062/21 за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Позов вмотивовано тим, що позивач звернувся до Селидовського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про переведення його на пенсію за померлого батька на підставі абз. 2 ст. 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідач, посилаючись на ст. 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” відмовив у переведенні на іншу пенсію. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, оскільки розгляд його заяви відбувся зовсім по іншій статті Закону, він звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач 1 відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк не надав.

Відповідач 2 заперечував проти позовних вимог, надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що відповідач діяв згідно до вимог діючого законодавства. Також зазначив, що позивач не має права на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника, оскільки позивач має ІІ групу інвалідності загального захворювання, яка встановлена у віці 39 років, тобто після досягнення позивачем 18-річного віку. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 09.07.2021 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2021 вирішено перейти до розгляду справи за даним позовом за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 18.08.2021. Залучено до участі у справі №242/2062/21 в якості співвідповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. 18.08.2021 розгляд справи відкладено до 02.09.2021 для надання додаткових доказів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2021 закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2021.

Сторони про розгляд справи були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними повідомленнями.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Селидовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як пенсіонер, якому призначена пенсія по інвалідності (інвалід ІІ групи, загальне захворювання) довічно, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою МСЕК №498580 серії 10 ААБ від 29.08.2013, інвалідність позивачу було встановлено по 01.09.2014.

Дані обставини були встановленні рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.12.2020 № 242/3281/20-а, яке набрало законної сили 25.01.2021, тобто обставини щодо призначеної пенсії позивачу та встановлення йому групи інвалідності встановлені та відповідно до ст. 78 КАС України не потребують доказуванню.

Як було встановлено судом та не заперечується позивачем, ІІ групу інвалідності загального захворювання, встановлено ОСОБА_1 у віці 39 років.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до територіального управління із письмовим зверненням з питань переведення його на пенсію за померлого батька на підставі абз. 2 ст. 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В матеріалах справи міститься лист відповідача 2 від 03.08.2020, в якому позивачу була надана відповідь, згідно якої, посилаючись на ст. 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, йому було роз`яснено, що у нього не має права на призначення пенсії у разі втрати годувальника за померлого батька, оскільки він є особою з інвалідністю, яка була набута після досягнення 18-річного віку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-V).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно з положеннями статті 9 Закону № 1058-ІV, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до норм Закону 1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону №1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Аналогічні норми містяться і у статті 6 Закону №1788-ХІІ, відповідно до якої особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Таким чином, статтею 10 Закону №1058-IV, гарантовано особі право вибору пенсійних виплат та передбачено право особи, яка має одночасно право на різні види пенсії, самостійно обирати один з видів, а також переводитись з одного виду пенсії на інший, відповідач в свою чергу відмовивши позивачу у такому переведенні порушив таке право останнього.

Згідно з приписами ст. 37 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до абз. 2 ст. 38 Закону №1788-ХІІ, члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Непрацездатними членами сім`ї, зокрема вважаються діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків (ст. 37 Закону №1788-ХІІ).

Аналогічні норми містяться і у статті 36 Закону №1058-IV, відповідно до якої непрацездатними членами сім`ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Отже, аналізуючи вищезазначені норми Закону №1788-ХІІ та Закону №1058-IV можна зробити висновок, що два Закони одночасно регламентують правила призначення пенсій в разі втрати годувальника, які не суперечать один одному.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду з відповідною заявою, посилаючись на ст. 38 Закону №1788-ХІІ.

Суд зазначає, що саме стаття 38 Закону №1788-ХІІ є загальною та не визначає умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

З аналізу норм вищезазначеного законодавства вбачається, що умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, статтею 36 Закону №1058-IV законодавець, зокрема визначив, що право на призначення пенсії по втраті годувальника мають і діти, старші 18-річного віку, але за умови якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Суд звертає увагу, що позивач визнаний інвалідом у віці 39 років, що в свою чергу не відповідає вимогам Закону №1058-IV.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком відповідача щодо того що позивач на момент звернення з заявою про переведення його на пенсію у разі втрати годувальника за померлого батька такого права не мав.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем доведена, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Героїв Праці, 6, ЄДРПОУ: 41247274), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010; Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Соборна, буд. 3) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 29 вересня 2021 року.

Повний текст рішення складено відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець