Рішення № 100306992, 12.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 р. Справа№200/10045/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, що виразились у відмові надати позивачу публічну інформацію відповідно до його запиту на отримання публічно інформації № 24/02-10 від 24 лютого 2021 року;

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути запит позивача на отримання публічної інформації № 24/02-10 від 24 лютого 2021 року, з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні.

Позов обґрунтований тим, що позивач 24 лютого 2021 року звернувся до Міністерства юстиції України із письмовим запитом на отримання публічної інформації № 24/02-10, у якому просив надати накази Міністерства юстиції України, видані за підписом Міністра юстиції України ОСОБА_2 у серпні 2020 року «Про відмову у задоволенні скарги» відповідно до пункту 8 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Письмовий запит №24/02-10 позивачем було направлено на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка використовується Міністерством юстиції України для отримання запитів на інформацію в електронному вигляді.

03 березня 2021 року, електронною поштою, позивач отримав від Міністерства юстиції України лист-відповідь № 8918/ПІ-Т-826/33.3 від 01.03.2021 за підписом директора департаменту (керівник офісу) Офісу протидії рейдерству Віктора Дубовика, яким позивачу було повідомлено, що відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», строк розгляду запиту продовжено до 20 робочих днів у зв`язку з тим, що запит потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.

19 березня 2021 року, електронною поштою, позивач отримав від Міністерства юстиції України лист-відповідь № 12062/ПІ-Т-821/33.3 від 19.03.2021 за підписом заступника Міністра з питань державної реєстрації Ольги Оніщук, яким позивачу було відмовлено у наданні наказів Міністерства юстиції України, виданих за підписом Міністра юстиції України Малюськи Д.Л. у серпні 2020 року «Про відмову у задоволенні скарги» відповідно до пункту 8 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Позивач зазначає, що у листі-відповіді Міністерства юстиції України № 12062/ПІ-Т-821/33.3 від 19.03.2021, підписаним заступником Міністра з питань державної реєстрації Ольгою Оніщук, по перше - наводились положення статті 1 та пункту 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; по друге - роз`яснялось, що не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію або провести додатковий змістовний аналіз чи іншу аналітичну роботу; по третє - повідомлялось, що копії рішень Мін`юсту та копії висновків Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України оприлюднюються у рубриці «Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації», за посиланнями з офіційного сайту Мін`юсту; по четверте - повідомлялось, що у зв`язку з відсутністю відповідних параметрів пошуку, відсутня можливість надати запитувану інформацію, щодо кількості наказів «Про відмову у задоволенні скарги» відповідно до пункту 8 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» протягом серпня 2020 року - січня 2021 року за підписом Міністра юстиції України, оскільки це вимагає створення нової інформації та потребує аналітичної роботи; по п`яте - повідомлялось, що листи Міністерства юстиції України не встановлюють норм права, а мають інформаційний характер.

Такі дії Міністерства юстиції України, які виявилися у відмові надати позивачу накази Міністерства юстиції України, видані за підписом Міністра юстиції України Малюськи Д.Л. у серпні 2020 року «Про відмову у задоволенні скарги» відповідно до пункту 8 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за запитом позивача на отримання публічної інформації № 24/02-10 від 24.02.2021, позивач вважає протиправними, оскільки вони порушують гарантоване статтею 34 Конституції та статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, право особи на інформацію, яке включає можливість вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію та підлягає обмеженню лише за виключних випадків.

Позивач вважає, що ненадання Міністерством юстиції України, як розпорядником публічної інформації, запитаних позивачем наказів Міністерства юстиції України, виданих за підписом Міністра юстиції України Малюськи Д.Л. у серпні 2020 року «Про відмову у задоволенні скарги» відповідно до пункту 8 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», свідчить про відмову Міністерства юстиції України у доступі до публічної інформації за відсутності підстав, передбачених положеннями статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач, Міністерство юстиції України у відзиві на позов ОСОБА_1 , зазначило, що позивач просив надати саме копії документів, а не інформацію, що не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації». Запитувана інформація не підпадала під критерії публічності, тому що для її підготовки було необхідно провести збір, додатковий змістовний аналіз чи іншу аналітичну роботу, а Закон України «Про доступ до публічної інформації» не зобов`язує розпорядника спеціально створювати чи збирати ті чи інші відомості у відповідь на запит. Наголошують на правомірності дій Мін`юсту під час розгляду запиту позивача на отримання публічної інформації від 24.02.2021 № 24/02-06.

Позивачем надано відповідь на відзив відповідно до якої позивач заперечив наведеному відповідачем у відзиві, а також наполягав на задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 09 вересня 2021 року суд відмовив у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , 24.02.2021 звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на отримання публічної інформації №24/02-10, у якому просив надати накази Міністерства юстиції України, видані за підписом Міністра юстиції України ОСОБА_2 у серпні 2020 року «Про відмову у задоволенні скарги» відповідно до пункту 8 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с. 25).

Листом від 01.03.2021 №8918/ПІ-Т-826/33.3, направленим Міністерством юстиції України за підписом директора департаменту (керівник офісу) Офісу протидії рейдерству Віктора Дубовика, яким ОСОБА_1 було повідомлено про те, що відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», строк розгляду його запиту від 24.02.2021 продовжено до 20 робочих днів у зв`язку з тим, що запит потребує пошуку інформації серед значної кількості даних (а.с. 24).

Листом від 19.03.2021 №12062/ПІ-Т-821/33.3, направленим Міністерством юстиції України за підписом заступника Міністра з питань державної реєстрації Ольги Оніщук, позивачу відмовлено у наданні наказів Міністерства юстиції України, виданих за підписом Міністра юстиції України Малюськи Д.Л. у серпні 2020 року «Про відмову у задоволенні скарги» відповідно до пункту 8 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с. 22-23).

Не погодившись з результатом розгляду запиту на публічну інформацію, позивач оскаржив дії відповідача до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII.

За визначеннями, наведеними в статті 1 цього Закону, документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про інформацію", право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

В свою чергу, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI.

Визначення поняття "публічна інформація" наведено у статті 1 цього Закону. Так, відповідно до частини першої цієї статті публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За цим визначенням, можна виокремити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Частина 1статті 19 цього ж Закону також визначає, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

При цьому, за визначенням, закріпленим у статті 1 цього ж Закону N 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Так, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга). Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (частина третя вказаної статті) та має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (частина п`ята).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону N 2939-VI, розпорядники інформації зобов`язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Згідно з частиною першою статті 22 зазначеного Закону N 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту лише у випадках, вичерпний перелік яких визначено цим же Законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

У частині другій цієї статті зазначено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1)виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (ч. 7 статті 6 Закону N 2939-VI).

Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що, відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону,до службової може належати така інформація, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі (частини друга, третя статті 9 Закону № 2939-VII).

Наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2017 № 1277/5 затверджено перелік відомостей, що становлять службову інформацію в Міністерстві юстиції України.

Суд зазначає, що Міністерством юстиції України під час проведення розгляду даної справи не повідомлено, що запитувані документи віднесені до вищезазначеного переліку.

Поряд з цим відповідачем також не доведено, що запитувана позивачем інформація віднесена до конфіденційної чи таємної.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо неможливості надання ОСОБА_1 запитуваних ним наказів, обумовленої необхідністю додатково обробити значну кількість документів для виокремлення наказів «Про відмову у задоволенні скарги», оскільки в п. 1 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).

Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною.

Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі "Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary" (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що така інформація не узагальнена, а тому не відповідає критеріям відображеності та задокументованості, оскільки, якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям відображеності та задокументованості і є публічною.

Суд вважає, що зібрання такої інформації за встановлений відповідно до діючого законодавства строк не містить значних інтелектуальних зусиль. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на аналогічні запити, які було подано позивачем, була надана відповідь від 16 червня 2021 року з наданням запитуваних документів.

Суд також відхиляє доводи відповідача, що позивач просив надати саме копії документів, а не інформацію, що не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки саме поняття публічної інформації - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ст. 1 Закону).

Таким чином, судом встановлено, що Міністерство юстиції України не зазначило жодного обґрунтування підстави для відмови у наданні запитуваної інформації позивачу, що свідчить про те, що не було здійснено належного розгляду запиту позивача про надання інформації від 24.02.2021 по суті.

Отже позовна вимога про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України, що виявилися у відмові надати позивачу публічну інформацію відповідно до запиту на отримання публічної інформації № 24/02-06 від 24 лютого 2021 року щодо кількості наказів, що видані за підписом Міністра юстиції України Малюськи Д.Л. у серпні 2020 року «Про відмову у задоволенні скарги» відповідно до пункту 8 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підлягає задоволенню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Водночас, зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача з урахуванням висновків суду не є втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи зазначене, для повного та ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, шляхом визнання протиправними дій відповідача що виявилися у відмові надати позивачу публічну інформацію відповідно до його запиту на отримання публічної інформації № 24/02-06 від 24 лютого 2021 року щодо кількості наказів, що видані за підписом Міністра юстиції України Малюськи Д.Л. у серпні 2020 року «Про відмову у задоволенні скарги» відповідно до пункту 8 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на отримання публічної інформації №24/02-10 від 24.02.2021 щодо кількості наказів, що видані за підписом Міністра юстиції України Малюськи Д.Л. у серпні 2020 року «Про відмову у задоволенні скарги» відповідно до пункту 8 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з урахуванням правової оцінки наданої судом у справі.

На підставі викладеного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263 цього Кодексу (оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію).

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, в позовній заяві також заявлено, про те, що додаткові докази щодо остаточного розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (зокрема, акти виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом) будуть надані до суду в порядку, визначеному вимогами ч. 7 ст. 139 КАС України.

Питання стосовно розподілу інших судових витрат буде вирішено відповідно до ч.7 ст.139, ст.143 КАС України після ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ: 00015622) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, що виявилися у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію відповідно до його запиту на отримання публічної інформації № 24/02-06 від 24 лютого 2021 року щодо кількості наказів, що видані за підписом Міністра юстиції України Малюськи Д.Л. у серпні 2020 року «Про відмову у задоволенні скарги» відповідно до пункту 8 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зобов`язати Міністерство юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ: 00015622) повторно розглянути запит ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на отримання публічної інформації № 24/02-06 від 24 лютого 2021 року щодо кількості наказів, що видані за підписом Міністра юстиції України Малюськи Д.Л. у серпні 2020 року «Про відмову у задоволенні скарги» відповідно до пункту 8 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні,

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання повторно розглянути запит.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ: 00015622) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 12 жовтня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров