Рішення № 100306899, 12.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 р. Справа№200/10409/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Вугледарського міського управління соціального захисту населення (код ЄДРПОУ 25953362, адреса місцезнаходження: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. 30 річчя Перемоги, буд. 16) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вугледарського міського управління соціального захисту населення, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Вугледарського міського управління соціального захисту населення про відмову у наданні допомоги при народженні дитини; зобов`язати відповідача призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Одночасно задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору; улопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишено без задоволення; клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 23.07.2021 серії НОМЕР_2 . Позивач зазначила, що вона разом із сином є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується відповідними довідками. Як тимчасово переміщена особа, позивач 26.07.2021 звернулась до Вугледарського міського управління соціального захисту населення з заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини. 30.07.2021 позивач отримала повідомлення про відмову у наданні державної допомоги сім`ям з дітьми, а саме: не має права на допомогу при народженні дитини, тому що пройшло більше 12 місяців з дні народження дитини. Позивач вважає рішення відповідача щодо не призначення виплати допомоги при народженні протиправним та такими, що порушують вимоги чинного законодавства. Крім того, позивач вказує на те, що вона та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, а соціальний захист це комплекс організаційно правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава зобов`язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

27.01.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. До заяви позивачем було надано, зокрема свідоцтво про народження ОСОБА_2 , виданого 23.07.2021 Вугледарським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), серії НОМЕР_2 . Відповідно до вказаного свідоцтва ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, з моменту народження до моменту звернення за отриманням допомоги сплинуло більше 17 місяців.

З огляду на вказані обставини відповідач вважає, що рішення про відмову в призначенні допомоги при народжені дитини прийнято в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії серія НОМЕР_2 ).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 28 вересня 2018 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_4 .

04 грудня 2020 року рішенням Вугледарського міського суду Донецької області заяву ОСОБА_5 про встановлення факту народження дитини задоволено. Встановлено факт народження ІНФОРМАЦІЯ_5 дитини чоловічої статі (хлопчика), у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, в м. Донецьку Донецької області, Україна.

Відповідно до довідок від 21.10.2019 року № 1460-5000215653, від 27.07.2021 № 1460-5000380296 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач із малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перемістилась за адресою (фактичне місце проживання): АДРЕСА_2 .

Як встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи, позивач 27.07.2021 звернулась до відповідача із заявою «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України 21 квітня 2015 року № 441, згідно якої просила призначити їй допомогу при народженні дитини.

Рішенням Вугледарського міського УСЗН від 30.07.2021 вирішено, що ОСОБА_1 не має права на допомогу при народженні дитини.

Позивачу було направлено повідомлення від 30.07.2021 305-5/10/3123 про відмову в наданні державної допомоги сім`ям з дітьми.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність відмови відповідача в призначенні допомоги при народженні дитини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР, Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі по тексту - Закон № 2811), Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ (далі по тексту – Закон № 2402).

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини (на доньку позивача) відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Однак, як встановлено судом, позивач з об`єктивних причин не мав змоги протягом дванадцяти місяців з дня народження дитини звернутися до відповідача з відповідною заявою, оскільки всупереч своїй волі змушений був змінювати місце проживання внаслідок тимчасової окупації території Донецької області, народження дитини на тимчасово окупованій території Донецької області.

Окрім цього, суд звертає увагу суду на те, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в Поставові від 14 лютого 2018 року по справі № 591/610/16-а (№ К/9901/12622/18).

При цьому, передбачене ч. 7 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що даний термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу та не перебування за місцем фактичного проживання, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Також, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання соціальної допомоги при народжені дитини не оспорюється сторонами та передбачено діючим законодавством.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин для прийняття відповідного рішення.

Крім того, відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для прийняття рішення про відмову в призначенні виплати допомоги.

Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право дитини на отримання соціальної допомоги, що призвело до його порушення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що рішення Вугледарського міського УСЗН від 30.07.2021 про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частино 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору ухвалою суду від 20 серпня 2021 року, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Вугледарського міського управління соціального захисту населення (код ЄДРПОУ 25953362, адреса місцезнаходження: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. 30 річчя Перемоги, буд. 16) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Вугледарського міського управління соціального захисту населення про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 від 30 липня 2021 року.

Зобов`язати Вугледарське міське управління соціального захисту населення призначити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Повний текст рішення складено та підписано 12 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Толстолуцька