Рішення № 10030533, 03.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.10                                                                                 Справа № 17/75

          За позовом Закритого акціонерного товариства „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”, м. Красний Луч Луганської області

до Державного підприємства „Луганськвугілля”, м. Луганськ

про стягнення 181949 грн. 15 коп.

                    Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача –Грекова Г.В., довіреність № 3 від 01.01.2010;

від відповідача –Батюшина Т.С., довіреність № 03/5-1101 від 25.12.2009.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 119281,70 грн., інфляційних нарахувань у сумі 52863,48 грн. та 3% річних у сумі 9803,97 грн.

У судовому засіданні 31.05.2010, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 03.06.2010 на 11 год. 30 хв.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що судові рішення у справах № 7/679, №14/156 та № 4/145 не виконуються з причин введення мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно із Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” № 2711-ІV від 23.06.2005 та відсутності грошових коштів на погашення боргів кредиторам через те, що Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік” кошти на покриття собівартості видобутого вугілля не передбачені, бюджет на 2010 рік було прийнято тільки у травні 2010 року, а тих коштів, які отримано від реалізації вугільної продукції, достатньо лише на виплату заробітної плати працівникам підприємства.

До того ж відповідач посилається на телеграму Прем'єр-міністра України № 16917/0/2-08 від 03.12.08, згідно якої всі кошти, отримані за відвантажене вугілля в першу чергу спрямовуються на виплату заробітної плати.

Також відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 80 % у зв’язку з тяжким фінансовим станом підприємства, яке є державним підприємством, а також з тим, що штрафні санкції перевищують суму основного боргу майже в два рази.

Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2010 усно проти зменшення штрафних санкцій заперечив.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників, що прибули у судове засідання, суд

встановив:

Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 7/679 від 13.11.2007 позов задоволено частково, та стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 17056 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 1066 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 515 грн. 89 коп., пеню в сумі 6276 грн. 61 коп. та судові витрати. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 у справі № 7/679 скарга задоволена частково, рішення господарського суду Луганської області по справі № 7/679 від 13.11.2007 скасовано, прийняте нове рішення.

Стягнуто з Державного підприємства “Луганськвугілля” на користь Закритого акціонерного товариства „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька” борг у сумі 677736 грн. 97 коп., інфляційні нарахування у сумі 42155 грн. 23 коп., 3% річних у сумі 35670 грн. 16 коп., пеню у сумі 124025 грн. 87 коп., державне мито у сумі 8795 грн. 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 87 грн. 25 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2008 по справі № 7/679 Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 у справі № 7/679 залишено без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.06.2009 у справі № 14/156 позов задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача пеню в сумі 123686 грн. 82 коп. за період з 15.05.2008 по 15.05.2009, інфляційні нарахування в сумі 273805 грн. 74 коп. за період з жовтня 2007 року по квітень 2009 року, 3% річних в сумі 32754 грн. 19 коп. за період з 04.10.2007 по 13.05.2009. В решті позову відмовлено.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.11.2009 у справі № 4/145 позов задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача пеню в сумі 58963 грн. 12 коп. за період з 16.05.2009 по 05.11.2009, інфляційні нарахування в сумі 16390 грн. 01 коп. за період з 08.04.2009 по 30.09.2009, 3% річних в сумі 9803 грн. 98 коп. за період з 14.05.2009 по 05.11.2009. В решті позову відмовлено.

У зв’язку з невиконанням відповідачем попередніх рішень, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені у сумі 119281,70 грн. за період з 06.11.2009 по 30.04.2010 включно, 3% річних у сумі 9803,97 грн. за аналогічний період та інфляційних нарахувань у сумі 52863,48 грн. за період з жовтня 2009 по березень 2010 року.

Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Вищезазначені рішення суду є такими, що набрали законної сили та позивачу видані судом накази на примусове стягнення боргу.

          Тому у частині з’ясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді рішень у справі № 7/679, № 14/156 та № 4/145, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на час її слухання борг відповідачем не погашений.

Згідно частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідач, згідно статуту, є підприємством державної форми власності.

Відповідно до п.6.5 договору № 62 від 09.06.2005, за несвоєчасну оплату товару відповідач має сплатити відповідачу пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня сплачується за весь період прострочення платежу, включаючи день погашення заборгованості.

Тобто до даних правовідносин не застосовуються приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо обмеження строку нарахування пені до шести місяців, як того вимагає відповідач, оскільки в ній зазначено, що такий строк нарахування застосовується у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Позивач, відповідно до умов п. 6.5 вказаного договору, нарахував відповідачу пеню у сумі 119281,70 грн. за період з 06.11.2009 по 30.04.2010 включно.

Суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, вірно нарахованими та обґрунтованими, однак підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 233 ГК України надано право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна норма міститься у п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Суд приймає до уваги той факт, що за попередніми судовими рішеннями з відповідача вже було стягнута пеня у розмірі 306675,81 грн. за основним боргом 677736,97 грн., а за цим позовом позивач просить стягнути з відповідача пені в сумі 119281,70 грн.

Таким чином загальна сума пені, що стягнута та заявлена позивачем до стягнення у даній справі складає 425957, 51 грн., що є надмірно великою.

Суд враховує, що судові рішення у справах: № 7/679, № 14/156 та № 4/145 не виконуються з причин введення мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно із Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” № 2711-ІV від 23.06.2005 та відсутності у відповідача грошових коштів на погашення боргів кредиторам через скрутне фінансове становище, що підтверджується копією звіту про фінансові результати станом на 01 квітня 2010 року.

Суд враховує доводи відповідача щодо телеграми Прем'єр-міністра України № 16917/0/2-08 від 03.12.2008, за якою всі кошти, отримані за відвантажене вугілля в першу чергу спрямовуються на виплату заробітної плати.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе зменшити заявлену до стягнення пеню у сумі 119281,70 грн. на підставі п.3 ст.83 ГПК України до 47712,68 грн.

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Відповідачем не надані докази погашення боргу у сумі 677736,97 грн.

Оскільки інфляційні нарахування та 3 % річних були нараховані позивачем на суму боргу та є обґрунтовано заявленими і вірно розрахованими, то вказані вимоги слід задовольнити повністю.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 47712,68 грн. за період з 06.11.2009 по 30.04.2010 включно, 3% річних у сумі 9803,97 грн. за аналогічний період та інфляційних нарахувань у сумі 52863,48 грн. за період з жовтня 2009 по березень 2010 року, є обґрунтованими, вірно нарахованими та такими, що підтверджені матеріалами справи і відповідають фактичним обставинам, тому підлягають задоволенню, стосовно пені у сумі 71569,02 грн. слід відмовити.

Судові витрати віднести на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 35, 44, 49, 82, п.3 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Луганськвугілля”, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, ідентифікаційний код 32473323 на користь Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальної фабрики „Краснолуцька”, м. Красний Луч Луганської області, вул. А.Барбюса, 1, ідентифікаційний код 32163608, пеню у сумі у сумі 47712,68 грн., 3% річних у сумі 9803,97 грн. та інфляційні нарахування у сумі 52863,48 грн., державне мито в сумі 1819,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 08.06.2010.

          Суддя О.С.Фонова