Рішення № 100304351, 04.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/86/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2021 Справа № 908/1899/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕМ ГРУП” (52030, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Харківська, буд. 44-А; код ЄДРПОУ 38873373)

До відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01011, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306; код ЄДРПОУ 26444970)

про стягнення 2 304 340,52 грн.,

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Верба С.О., витяг з ЄДРПОУ 24584661 від 28.09.2021, паспорт НОМЕР_1 виданий 06.12.2001 Енергодарським МВ УМВС України в Запорізькій області, підписант;

СУТЬ СПОРУ:

05.07.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕМ ГРУП” № б/н від 25.06.2021 (вх. № 2035/08-07/21 від 05.07.2021) до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення 2 304 340,52 грн.

05.07.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 908/1899/21 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.08.2021 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

28.07.2021 від відповідача до суду надійшов відзив № 5118/15 від 23.07.2021 (вх. № 15452/08-08/21 від 28.07.2021) на позовну заяву, в якому відповідач частково заперечив проти позовних вимог, зазначає про тяжке фінансове становище та просить суд:

- відмовити у стягненні 3 % річних у розмірі 7 643,53 грн.;

- зменшити суму 3 % річних до 25 000,00 грн.;

- зменшити суму інфляційних витрат до 90 000,00 грн.;

- відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу;

- судовий збір у даному спорі покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.08.2021 № 908/1899/21 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 05.10.2021, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 15.09.2021 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

15.09.2021 від ТОВ “ЕМ ГРУП” на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом надійшло клопотання № б/н від 15.09.2021 (вх. № 19019/08-08/21 від 15.09.2021), згідно якого позивач просить суд розглянути справу за відсутності повноважного представника за наявними в матеріалах справи документами. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.09.2021 № 908/1899/21 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 04.10.2021 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 28.09.2021 по справі № 908/1899/21 відмовлено у задоволенні заяви ДП «НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Атоменергомаш” ДП «НАЕК “Енергоатом” № 15-19/82 від 27.09.2021 (вх. № 20025/08-08/21 від 28.09.2021) про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 04.10.2021 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи “EasyCon”.

04.10.2021 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання № 15-19/85 від 01.10.2021 (вх. № 20444/08-08/21 від 04.10.2021), в якому зазначено про сплату ДП «НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Атоменергомаш” ДП «НАЕК “Енергоатом” основного боргу за договором поставки № 20/05/26 від 14.02.2020 у розмірі 2 047 411,17 грн., в підтвердження чого додані відповідні платіжні доручення.

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 04.10.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Акорд”.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” неналежно виконало зобов`язання за договором поставки № 20/05/26 від 14.02.2020 щодо сплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі специфікацій та видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2 047 411,17 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки продукції, позивач нарахував 3 % річних за період з 15.06.2020 по 25.06.2021 включно у розмірі 63 203,29 грн. та інфляційні витрати за період з червня 2020 по травень 2021 включно на суму 193 726,06 грн. Також позивачем заявлено орієнтовний розмір судових витрат на суму 54 565,12 грн., з яких 34 565,12 грн. - сума сплаченого судового збору та 20 000,00 грн. – витрат на правничу (правову) допомогу. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача частково заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву з урахуванням оплати основної суми заборгованості у повному обсязі зазначивши, що відповідно до пункту 4.1. Договору поставки, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 60-ти днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якої встановлено її належну якість. Враховуючи завершення приймання продукції 05.06.2020 та 11.06.2020 відповідно, розмір 3 % річних за загальний період з 05.08.2020 по 25.06.2021 складає 55 559,76 грн., а не 63 203,29 грн. як зазначено у позовній заяві. В обґрунтування прострочення здійснення оплати за продукцію відповідач зазначив про наявність дебіторської заборгованості ДП «НАЕК «Енергоринок» у розмірі 11 611 819 тис. грн. та за 2020 рік відповідач отримав чистий збиток в сумі 4 845 208 тис. грн. Також, відповідач заперечив проти стягнення оплати за послуги адвоката посилаючись на те, що до матеріалів позовної заяви не долучено належних доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу, що виключає можливість їх стягнення з відповідача. З урахуванням наявності надзвичайних обставин у вигляді пандемії, вжиття ДП «НАЕК «Енергоатом» всіх можливих заходів для недопущення господарського правопорушення, критичну ситуацію із розрахунками за вироблену ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідач просить суд: відмовити у стягненні 3 % річних у розмірі 7 643,53 грн., зменшити суму 3 % річних до 25 000,00 грн., зменшити суму інфляційних витрат до 90 000,00 грн., відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, судовий збір у даному спорі покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім цього, відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості на суму 2 047 411,17 грн. у зв`язку з фактичною оплатою.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 04.10.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ ГРУП» (позивач, постачальник) та Відокремленим підрозділом “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 20/05/26 (договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1. договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію згідно зі специфікацією на суму 2 012 000,00 грн.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що покупець має право пред`явити постачальнику претензії у зв`язку з недоліками поставленої продукції, які не могли бути виявлені при звичайному її прийманні, протягом строку дії договору.

Згідно п. 2.5. договору, приймання продукції за якістю та кількістю провадиться покупцем шляхом проведення вхідного контролю за діючими у покупця процедурами.

Загальна сума договору складає 2 012 000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 335 333,35 грн. (п. 3.1. договору).

Пунктом 4.1 договору сторони обумовили, що оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 60 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

Відповідно до п. 6.1. договору, покупець зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі оплатити поставлену продукцію відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 6.3. договору, постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку продукції, якість якої відповідає умовам, встановленим цим договором; здійснювати відпуск продукції за договором уповноваженим працівникам покупця на підставі довіреності покупця на отримання цінностей.

Пунктом 6.4. договору визначено, що постачальник має право: своєчасно та у повному обсязі отримати плату за поставлену продукцію; достроково поставити продукцію за письмовим погодженням покупця.

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України та цим договором.

У випадку порушення покупцем строків оплати продукції він на вимогу постачальника сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п. 7.4. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору, сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо належне виконання виявилось неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. При цьому строк виконання зобов`язань за договором відсувається пропорційно часу, на протязі якого діяли такі обставини.

Згідно п. 10.1 цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 (два) роки.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним договору суду не надано.

На виконання умов Договору Позивач здійснив поставку товару Відповідачу на загальну суму 2 061 897,57 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актом на невідповідну продукцію № 02-20 від 15.04.2020, листом про заміну продукції № 2439/14 від 22.04.2020 та накладною – вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів В-Р-00003 від 21.05.2020 (поворотна накладна) (а.с. 23 - 31), а саме:

- видаткова накладна № РН-021 від 03.03.2020 на суму 1 795 508,78 грн. (у т.ч. ПДВ 299 251,46 грн.), що також підтверджується товарно-транспортною накладною № 21 від 03.03.2020, довіреністю № 1/52 від 03.03.2020 виданою інженеру ВМТП Грошину Є.М.;

- видаткова накладна № РН-034 від 14.04.2020 на суму 266 388,79 грн. (у т.ч. ПДВ 44 398,13 грн.), що також підтверджується товарно-транспортною накладною № 34 від 14.04.2020, довіреністю № 1/99 від 13.04.2020 виданою інженеру ВМТП Грошину Є.М.

Під час проведення вхідного контролю згідно видаткової накладної № РН-021 від 03.03.2020, відповідачем було повернуто продукцію на суму 14 486,40 грн., що підтверджується актом на невідповідну продукцію № 02-20 від 15.04.2020 (труба 16х1х3150, МНЖ 5-1), листом про заміну продукції № 2439 від 22.04.2020 на ім`я ТОВ «ЕМ ГРУП», накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 21.05.2020 на суму 14 486,40 грн. (у т.ч. ПДВ 2 414,40 грн.).

Таким чином, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 2 047 411,17 грн.

З урахуванням вищевикладеного, останній 60-тий день строку оплати Відповідачем за поставлені товари за видатковими накладними:

- № РН-021 від 03.03.2020 на суму 1 781 022,38 грн. – 03.05.2020;

- № РН-034 від 14.04.2020 на суму 266 388,79 грн. – 14.06.2020.

Сам факт поставки та отримання вказаного у видаткових та товарно-транспортних накладних товару на загальну суму 2 047 411,17 грн. з ПДВ Відповідачем не заперечується.

20.11.2020 між позивачем та відповідачем складено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 20.11.2020, відповідно до якого заборгованість ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» перед ТОВ «ЕМ ГРУП» за договором № 20/05/26 від 14.02.2020 складає 2 047 411,17 грн. (а.с. 32).

15.04.2021 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 1 від 13.04.2021 про порушення покупцем умов договору в частині здійснення оплати за отриману продукцію та наявністю у ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» основної заборгованості за поставлений товар по договору № 20/05/26 від 14.02.2020 на суму 2 047 411,17 грн., а також нарахування 3 % річних за загальний період з 14.06.2020 по 13.04.2021 включно на суму 50 918,83 та інфляційних витрат за період з червня 2020 по березень 2021 включно у розмірі 149 665,73 грн. (а.с. 33-35).

Проте вказана претензія залишена ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» без відповіді та задоволення.

В порушення умов договору поставки продукції № 20/05/26 від 14.02.2020 відповідач оплату за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого станом на 26.06.2021 сума основної заборгованості відповідача за договором № 20/05/26 від 14.02.2020 становить 2 047 411,17 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано 3 % річних за загальний період з 14.06.2020 по 25.06.2021 у розмірі 63 203,29 грн. та інфляційні витрати за період з червня 2020 по травень 2021 включно на суму 197 726,06 грн.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 04.10.2021 відповідачем на користь позивача перераховані грошові кошти за поставлену продукцію по договору № 20/05/26 від 14.02.2020 на загальну суму 2 047 411,17 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 3231 від 10.08.2021 на суму 266 388,79 грн.;

- № 3272 від 12.08.2021 на суму 600 000,00 грн.;

- № 3476 від 27.08.2021 на суму 250 000,00 грн.;

- № 3499 від 30.08.2021 на суму 631 022,38 грн.;

- № 3525 від 01.09.2021 на суму 300 000,00 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача – право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача – обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України – договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 2 047 411,17 грн., що також визнається самим Відповідачем і не підлягає доведенню в силу положень ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи.

Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив оплату вартості поставленого товару на загальну суму 2 047 411,17 грн. після звернення ТОВ «ЕМ ГРУП» з позовом до суду та відкриття провадження у цій справі (07.07.2021), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 148-152).

Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Оскільки відповідачем здійснено оплату основної заборгованості за вказаним Договором на суму 2 047 411,17 грн. після відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині стягнення з ДП «НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Атоменергомаш” ДП «НАЕК “Енергоатом” на користь ТОВ “ЕМ ГРУП” основної заборгованості за договором поставки № 20/05/26 від 14.02.2020 на суму 2 047 411,17 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних за загальний період з 14.06.2020 по 25.06.2021 у розмірі 63 203,29 грн. та інфляційних витрат за період з червня 2020 по травень 2021 включно на суму 197 726,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою програми “Законодавство” суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за період за загальний період з 14.06.2020 по 25.06.2021 включно у розмірі 63 203,29 грн. та інфляційних витрат за період з червня 2020 по травень 2021 включно на суму 193 726,06 грн.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються в силу вищевикладеного.

Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі покладаються на відповідача.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу розмірі 20 000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними доказами не підтверджено понесення витрат на професійну правову допомогу у загальному розмірі 20 000,00 грн., відтак питання розподілу витрат Позивача на професійну правничу допомогу за наявності підстав буде вирішено судом в порядку ст. 221 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕМ ГРУП” основної заборгованості за договором поставки № 20/05/26 від 14.02.2020 у розмірі 2 047 411 (два мільйони сорок сім тисяч чотириста одинадцять) грн. 17 коп. закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01011, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306; код ЄДРПОУ 26444970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕМ ГРУП” (52030, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Харківська, буд. 44-А; код ЄДРПОУ 38873373) 3 % річних у розмірі 62 203 (шістдесят дві тисячі двісті три) грн. 29 коп., інфляційні витрати на суму 193 726 (сто дев`яносто три тисячі сімсот двадцять шість) грн. 06 коп. та 34 565 (тридцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 12 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2021.

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.