Рішення № 10029894, 26.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.10                                                                                 Справа № 11/93(18/123)

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м. Севастополі, м. Севастополь

до Акціонерного банку «Український комунальний банк», м. Луганськ

про стягнення 4583 грн. 01 коп.

та за зустрічним позовом Акціонерного банку «Український комунальний банк», м. Луганськ

до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м. Севастополі, м. Севастополь

про визнання договору недійсним

                              суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача –Маркєлов О.Ю., дов. № 43 від 09.04.2010;

від відповідача –Суркова А.Ю., дов. № 479 від 07.08.2009;

в с т а н о в и в:

Суть спору:

- позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу за договором оренди нерухомого майна державної власності № 650 від 29.12. 2007 в сумі 4290 грн. 20 коп. та пені у розмірі 292 грн. 81 коп.;

- позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна державної власності № 650 від 29.12. 2007 з моменту його укладання, тобто з 29.12.2007.

Вимоги первісного позову обґрунтовані фактом невиконання відповідачем за первісним позовом зобов’язань за укладеним між сторонами у справі договором оренди нерухомого майна державної власності № 650 від 29.12. 2007 та наявністю заборгованості з орендної плати за вказаним договором.

Зустрічний позов мотивований посиланням на такі обставини:

          - розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2007 № 1231-р було зупинено укладення договорів оренди об’єктів державної власності, проте всупереч вимогам розпорядження Кабміну України договір оренди між сторонами у справі був укладений;

          - акт приймання-передачі від 29.12.2007 був складений формально, в той час як фактично відповідач не приймав у користування нежитлове приміщення, вказане в договорі оренди, цим приміщенням він взагалі не користувався.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 22.09.2009 у даній справі у задоволенні первісного позову відмовлено у повному обсязі, зустрічний позов задоволений у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2009 у вказаній вище справі рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2009 у даній справі скасоване, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

          У своїй постанові суд касаційної інстанції звернув увагу суду першої інстанцій на такі обставини, дослідження яких є необхідним при новому розгляді справи:

- підлягає з’ясуванню обставина стосовно того, як сторони обумовили в договорі передачу майна в оренду і його повернення, чи були виконані ці умови договору, чи передавалось майно сторонами і поверталось за актом приймання-передачі і коли саме.

- підлягають перевірці доводи позивача про те, що спірний договір оренди сторонами був розірваний, підлягає встановленню дата його розірвання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

29.12.2007 між сторонами у даній справі укладено договір оренди нерухомого майна державної власності № 650 (далі за текстом –договір), відповідно до умов якого позивач за первісним позовом зобов’язався передати відповідачу за первісним позовом в оренду вбудоване нежитлове приміщення площею 35,4 м2, яке знаходиться на першому поверху Севастопольського морського коледжу, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Репіна, 3, для розміщення відділення банку. Договір укладений його сторонами у справі строком на 2 роки 364 дні –по 27.12.2011.

          У свою чергу, відповідач за первісним позовом зобов’язався вносити позивачу орендну плату в сумі 1810 грн. (без ПДВ) в місяць, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з щомісячним коригуванням її на щомісячний індекс інфляції; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, встановленому діючим законодавством (п. п. 3.1, 3.2, 3.3 договору).

          Позивач у первісній позовній заяві вказав, що відповідач прийняв вказане приміщення за актом приймання-передачі від 29.12.2007, однак орендну плату не вносив.

          У матеріалах справи знаходиться Акт приймання-передачі орендованого майна від орендодавця орендареві, складений 29.12.2007 та підписаний повноважними представниками обох сторін договору.

          05.04.2008 відповідачем за первісним позовом на адресу позивача за первісним позовом надісланий лист № 2340 від 25.04.2010 (том справи 1, а.с. 149) (вказаний лист отриманий Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м. Севастополі 05.05.2008 за вх. № 1259 - згідно штампу на листі) із повідомленням про розірвання договору оренди з 01.05.2010.

01.05.2008 сторонами у справі складений акт приймання –передачі орендованого майна від орендаря орендодавцеві (том справи 1, а.с. 148)

Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін у справі.

          Таким чином, фактично дію договору його сторонами припинено з 01.05.2008.

          Обумовлена договором орендна плата відповідачем за первісним позовом не сплачувалася, що не заперечують сторони у даній справі.

          Позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 4292 грн. за оренду державного майна (нежитлових приміщень) за договором оренди від 29.12.2007 № 650 за період з 29.12.2007 по 01.05.2008 та пені в сумі 292,01 грн. за прострочення платежів за період з 14.11.2008 по 05.05.2009.

          У підтвердження доводів про те, що орендоване майно фактично не використовувалося, відповідач за первісним позовом надав копії листів балансоутримувача майна за договором –Севастопольського морського коледжу (том справи 1, а.с. 120-121) про те, що на підставі наявних у коледжу документів відповідач за первісним позовом фактично орендоване приміщення не займав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість первісних позовних вимог, а також про необхідність відмови у задоволенні зустрічного позову, з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються Цивільним кодексом України і, зокрема, приписами глави 58 «Найм»Цивільного кодексу України, що регулює відносини майнового найму, Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна ”державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва –щодо державного майна.

          Пунктом 2 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 412, встановлено, що регіональні відділення у межах своєї компетенції повинні забезпечувати виконання законів України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів Фонду державного майна України.

          Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2007 № 1231-р “Деякі питання розпорядження об’єктами державної власності” Фонду державного майна України та іншим суб’єктам управління об’єктами державної власності, до прийняття Кабінетом Міністрів України окремого рішення, було приписано зупинити укладення нових договорів оренди об’єктів державної власності.

          Вказане розпорядження на підставі ч. 2 ст. 55 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” вступило в силу з моменту його прийняття, тобто з 24.12.2007.

          Наказом Фонду державного майна України від 27.12.2007 № 2047 “Щодо розпорядження об’єктами державної власності” з метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.2007 № 1231-р регіональним відділенням Фонду державного майна України було приписано зупинити укладення нових договорів оренди об’єктів державної власності.

          Всупереч вимогам вищевказаних розпорядження Кабінету Міністрів України та наказу ФДМ України позивач 29.12.2007 уклав з відповідачем договір оренди нерухомого майна державної власності № 650.

          Згідно ч. 1 ст. 215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

          Відповідно до ч. ч. 4 та 5 ст. 4 Цивільного кодексу України актами цивільного законодавства є постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти інших органів державної влади України, що регулюють цивільні відносини.

Відповідно до абз. 4 розділу “Правові наслідки невідповідності змісту правочину законодавству” узагальнення Верховного Суду України “Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

          За таких обставин договір оренди нерухомого майна державної власності від 29.12.2007 № 650 укладено сторонами за позовом з порушенням вимог вищевказаних розпорядження Кабінету Міністрів України та наказу ФДМ України.          

          Під час вирішення вимог зустрічного позову судом враховано таке.

          За приписами частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Зі з’ясованого під час судового розгляду справи змісту укладеного сторонами у справі договору випливає те, що цей договір може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, оскільки фактичне користування орендованим майном унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, позаяк використання майна (місць для розміщення спеціальних конструкцій) - "річ" безповоротна, і відновити сторони у первісному становищі практично неможливо.

Таку правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.01.2004 у справі № 7/85/4/68-81 та в підпункті 3.2 пункту 3 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними".

Разом з цим з урахуванням факту припинення дії договору станом на час судового розгляду справи є неможливим також і визнання вказаного договору недійсним на майбутнє, оскільки на майбутнє права та обов'язки сторін за договором вже фактично припинені.

Таким чином, у задоволенні вимог зустрічного позову слід відмовити з покладенням на позивача за зустрічним позовом судових витрат за зустрічним позовом на підставі вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Первісний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З урахуванням встановлених ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України вимог щодо належності та допустимості доказів у господарській справі суд доходить висновку про доведеність матеріалами справи факту передачі позивачем відповідачеві у користування нерухомого майна, що є предметом укладеного сторонами у справі договору оренди.

Так, відповідно до приписів ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Акт приймання-передачі орендованого майна від орендодавця орендареві складений та підписаний обома сторонами договору. Після складання вказаного акта приймання –передачі орендованого майна і до дати розірвання договору відповідачем за первісним позовом не повідомлялося орендодавцеві про те, що майно фактично не використовується. Чотири місяці після дати укладення договору та складання акту приймання-передачі майна від 29.12.2007 відповідачем за зустрічним позовом не пропонувалося позивачеві за первісним позовом скласти акт приймання-передачі майна від орендаря орендодавцеві. Такий акт був складений лише 01.05.2008.

Листи Севастопольського морського коледжу про відсутність у коледжі документів, що підтверджували б використання орендарем орендованого приміщення, не можуть бути належним доказом вказаної обставини з урахуванням приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та наведеної вище норми Цивільного кодексу України. Сторонами договору у встановленому законом порядку зафіксований факт передачі орендованого майна від орендодавця орендареві. У випадку невикористання у подальшому орендованого майна відповідач за первісним позовом не був позбавлений права повернути орендоване майно позивачеві за первісним позовом з одночасним складанням відповідного акту приймання-передачі.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи, її фактичних обставин суд доходить висновку про доведеність факту використання відповідачем за первісним позовом орендованого майна та про недоведеність матеріалами справи тверджень відповідача про фактичне невикористання вказаного майна.

У відповідності з приписами ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно.

Розмір орендної плати за договором узгоджений сторонами договору (пункт 3.1 договору та складає без ПДВ за базовий місяць розрахунку –вересень 2007 року, 1810 грн. 00 коп.).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу і інших актів законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт несплати відповідачем орендної плати за користування орендованим майном. Наданим позивачем суду розрахунком також підтверджено розмір заборгованості з орендної плати за період дії договору –з 27.12.2007 по 01.05.2008, яка становить 4290 грн. 20 коп.

З урахуванням викладеного вимога первісного позову про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості з орендної плати у розмірі 4290 грн. 20 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з цим є необґрунтованою та такою, у задоволенні якої слід відмовити, вимога первісного позову про стягнення пені за період з 14.11.2008 по 05.05.2009, оскільки період нарахування пені визначений позивачем без урахування вимог закону, а саме розрахунок пені здійснений відповідачем за первісним позовом з порушенням вимог ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України, без урахування щомісячних періодів виникнення заборгованості зі сплати орендної плати.

З огляду на викладене вище первісний позов слід задовольнити частково, а саме у частині вимог про стягнення 4290 грн. 20 коп. орендної плати за договором, поклавши на відповідача за первісним позовом судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати стягуються з відповідача за первісним позовом в доход Державного бюджету України, оскільки позивач за первісним позовом звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.

          На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 33,34, 44,49, п. 1-1 ч. 1, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

          1. Первісний позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Акціонерного банку «Український комунальний банк», м. Луганськ, вул. В.В. Шевченко, буд. 18а, код 2419588, на користь:

- Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м. Севастополі, м. Севастополь, пл. Восставших, буд. 6, код 20677058, заборгованість з орендної плати у розмірі 4290 грн. 10 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили;

- Державного бюджету України на п/р 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач –УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, витрати зі сплати державного мита в сумі 95 грн. 48 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили;

- Державного бюджету України на п/р 31211259700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач –УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22050000, витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 110 грн. 45 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

5. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання повного тексту рішення: 31.05.2010.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко