Рішення № 100297761, 04.10.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1863/16-ц

Провадження №2/443/97/21

РІШЕННЯ

іменем України

04 жовтня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади с.Заліски Стрийського району Львівської області в особі Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та визнання права на середню земельну частку (пай),

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 , –

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 (позивач) подав до суду позов до територіальної громади с.Заліски Стрийського району Львівської області в особі Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області (відповідач), в якому просить визнати незаконним рішення ХХV сесії VI скликання Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області №324 від 17.02.2014 та визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 2,47 га в умовних кадастрових га на території Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликалася на те, що він з 01.09.1993 по 01.03.1996 працював на посаді завгоспа Жирівської середньої школи Жидачівського району Львівської області. Рішенням VІ сесії ІІ скликання Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 22.08.1996 «Про затвердження списку осіб, які мають право на середню земельну частку (пай) було затверджено списки №1, 2, 3, 4 осіб, які мають право на середню земельну частку, однак його прізвище у даних списках відсутнє, що він виявив тільки у 2014 році. При зверненні до Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, рішенням ХХV сесії VI скликання Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області №324 від 17.02.2014, йому було відмовлено у виділенні земельної частки паю у зв`язку з тим, що на час розпаювання земель по сільській раді (22.08.1996) він не працював у соціальній сфері і не був пенсіонером соціальної сфери. Вважає вказане рішення незаконним, оскільки відповідно до ст. 6 ЗК України (в ред. 1990 року) право на земельну частку (пай) мають особи, які працюють у сільському господарстві, пенсіонери, які раніше працювали у соціальній сфері на селі, пенсіонери з числа цих осіб, а до осіб, зайнятих у соціальній сфері, належали працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонери з цих осіб. Системний аналіз нормативно-правових актів та тієї обставини, що він був працівником соціальної сфери (завгосп у Жирівській школі) на момент прийняття Жирівською сільською радою Жидачівського району Львівської області у 1996 році рішення, яким були затверджені списки осіб, що мають право на середню земельну частку пай по Жирівській сільській раді Жидачівського району Львівської області, дає підстави для висновку, що він мав право на середню земельну частку (пай), а тому його протиправно не було включено у вказані списки, а рішення ХХV сесії VI скликання Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області №324 від 17.02.2014 року, яким йому відмовлено у виділенні земельної частки (паю), є незаконним.

Відповідач подав до суду відзив на позов (а.с.41-42, 56-57, 63-64, 73-74, 77-79, 91-94), в обґрунтування якого покликаючись на те, що відповідно до абзацу 1 пункту 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Відтак, необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в колективному підприємстві. Згідно статті 5 діючого на момент проведення паювання Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-ХІІ, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі, яка визначається в порядку передбаченими частинами 6 і 7 статті 6 цього Кодексу. У статті 6 даного кодексу визначено категорії осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), а саме: загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають в сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа осіб, зайнятих у соціальній сфері, належать працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонери з числа цих осіб. ОСОБА_1 звільнився 01.03.1996 з посади завгоспа Жирівської середньої школи Жидачівського району Львівської області, шляхом розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк з ініціативи працівника у порядку статті 38 КЗпП України, тобто за своїм власним бажанням. На момент прийняття рішення VI сесії ІІ скликання Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 22.08.1996 «Про затвердження списку осіб, які мають право на середню земельну частку пай», яким були затверджені списки №1, 2, 3, 4 осіб, які мають право на середню земельну частку (пай), ОСОБА_1 не перебував у жодній з категорії громадян, які мали законне право на отримання земельної частки (паю), а саме в даному випадку не був зайнятий у соціальній сфері на селі, а також не був пенсіонером з числа цих осіб. У Прикінцевих та перехідних положеннях ЦК України (2003 року) правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом. Про порушення прав позивач мав дізнатися ще у 1996 році і у позові не наведено жодних аргументів, які б спростовували дане твердження. Тому право на позов у позивача виникло ще у 1996 році, відтак трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК України (1963 року), минув ще до набрання чинності Цивільного кодексу України (2003 року), а позивачем не було заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові, згідно частини 4 статті 267 ЦК України.

У судовому засідання позивач позов підтримав повністю та просить суд його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, покликаючись на викладені у відзиві аргументи, суду пояснив, що позивач не має права на отримання земельної частки (паю), оскільки не відноситься до жодної з категорій осіб, які мають таке право.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Позивачем подано заяви про відкладення розгляду справи (а.с.95, 148).

Представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його на лікуванні (а.с.153).

Представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Жирівської сільської ради та розпорядження голови Жидачівської РДА від 21.05.1997 №313 (а.с.101), клопотання про долучення запитів Ходорівської міської ради (а.с.145), клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного суду від 13.07.2021 (а.с.163), клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 20.09.2021 (а.с.170-171).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 11.08.2020 цивільну справу прийнято до розгляду та призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.85-86).

Ухвалою від 09.09.2020 відкладено підготовче засідання (а.с.96).

Ухвалою підготовчого засідання від 01.12.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.142-143).

Ухвалами від 26.01.2021, 16.04.2021 відкладено розгляд справи (а.с.149, 155).

Суд, заслухавши аргументи сторін, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 01.09.1993 призначений на посаду завгоспа Жирівської середньої школи і 01.03.1996 звільнений з цієї посади по ст. 38 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 від 05.09.1994 (а.с.10).

Рішенням Жирівської сільської ради народних депутатів Жидачівського району Львівської області VI сесії ІІ демократичного скликання від 22.08.1996 затверджено списки осіб, які мають право на середню земельну частку, згідно з додатком №1, №2, №3, №4 (а.с.11, 102).

Відповідно до списків педагогічних працівників Жирівської середньої школи, осіб, які працюють в сільському господарстві, пенсіонерів з категорії цих осіб, працівників соціальної сфери, пенсіонерів з категорії цих осіб, осіб, які працюють в соціальній сфері за межами сільської ради, а проживають на території сільської ради, членів селянсько-фермерських господарств, репресованих, осіб, які мають право на середню земельну частку по Жирівській сільській раді, ОСОБА_1 у цих списках не числиться (а.с.12, 13-35, 103-122).

Розпорядженням голови Жидачівської районної державної адміністрації від 21.05.1997 №313, затверджено зміни в список осіб, які мають право на середню земельну частку згідно додатку № 1, затверджено проект роздержавлення та приватизації земель зі змінами в список осіб, які мають право на середню земельну частку по ВАТ НГ «Ходорівське» на території Жирівської сільської ради народних депутатів, в які ОСОБА_1 не включений (а.с.123-134).

Рішенням Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області 25 сесії 6 скликання від 17.02.14 №324 відмолено жителю с. Заліски ОСОБА_1 у виділенні йому земельної частки (паю), так як він на час розпаювання по сільській раді (22.08.1996) у соціальній сфері не працював і не був пенсіонером соціальної сфери (а.с.6).

Згідно з відповіддю Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 25.08.2016 та довідкою Відділу Держгеокадастру у Жидачівському районі Львівської області №1309-0.2-4125/2-16 від 08.09.2016, ОСОБА_1 проінформовано, що згідно проекту роздержавлення та приватизації земель ВАТ «Ходорівське» на території Жирівської сільської ради, який затверджений головою Жидачівської РДА №313 від 21.05.1997 середня земельна частка паю становить 2,47 га с/г угідь в тому числі 1,91 га ріллі, 0,56 га сінокіс. Вартість земельної частки по Жирівській сільській раді площею 2,47 га становить 60 717,10 грн, в тому числі рілля 57 926,37 грн, сіножаті 2 790,73 грн (а.с.7, 9).

Відповідно до архівної довідки Районного архівного відділу Жидачівської РДА від 30.08.2016 №386, ОСОБА_1 не значиться в розпорядженні голови райдержадміністрації №313 від 21.05.1997 та додатках до нього про розрахунок розміру земельної частки в умовних кадастрових гектарах по пайовиках в ВАТ «Ходорівське» на території Жирівської сільської ради народних депутатів (а.с.8).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з не включенням позивача у списки осіб, які мають право на середню земельну частку (пай).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Земельного кодексу України (від 18 грудня 1990 року №561-XII) (далі – ЗК України 1990 року), Земельного кодексу України (далі – ЗК України), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон №280/97-ВР) та Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі – Закон № 899-IV).

Так, відповідно до частини 9 статті 5 ЗК України 1990 року, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частин 5-8 статті 6 ЗК України 1990 року, при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації. Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа осіб, які працюють у сільському господарстві, належать усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, підсобних сільських господарств, селянських (фермерських) господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій. До числа осіб, зайнятих у соціальній сфері, належать працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонери з числа цих осіб.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється (стаття 22 ЗК України 1990 року).

Приписами частин 1, 2 статті 23 ЗК України 1990 року встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить. Зокрема, до таких повноважень віднесено розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 1 статті 25 ЗК України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Нормою частини 7 статті 25 ЗК України передбачено, що при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

До виключної компетенція сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР).

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Положеннями частин 1 та 3 статті 1 Закону № 899-IV встановлено, що право на земельну частку (пай) мають:

колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 2, 6 та 7 Указу Президента України 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Установити, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач у період з 01.09.1993 по 01.03.1996 працював завгоспом Жирівської середньої школи та був звільнений із займаної посади за його ініціативою відповідно до статті 38 КЗпП України.

22.08.1996 рішенням Жирівської сільської ради народних депутатів Жидачівського району Львівської області VI сесії ІІ демократичного скликання затверджено списки осіб, які мають право на середню земельну частку, до яких позивача не включено.

Позивач, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на те, що він був зайнятий у соціальній сфері на селі, оскільки працював на посаді завгоспа Жирівської середньої школи, а тому має право на земельну частку (пай).

Надаючи оцінку аргументам позивача, суд зауважує, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Також, до осіб, які мають право на земельну частку (пай) були віднесені особи, зайняті у соціальній сфері на селі.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, або була зайнята у соціальній сфері на селі на час розпаювання (затвердження органом місцевого самоврядування списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

Судом беззаперечно встановлено, що позивач ОСОБА_1 був зайнятий у соціальній сфері на селі у період часу з 01.09.1993 по 01.03.1996, оскільки працював у закладі освіти (Жирівській середній школі) на посаді завгоспа. Однак, 01.03.1996 він був звільнений із займаної посади за його ініціативою. Фактичних даних про те, що на час розпаювання (22.08.1996) він працював у соціальній сфері на селі чи у сільському господарстві, був членом ВАТ «Ходорівське» чи пенсіонером з числа вказаних вище осіб, матеріали справи не містять.

Отже, суд доходить переконання, що на час затвердження Жирівською сільською радою Жидачівського району Львівської області 22.08.1996 списку осіб, які мають право на середню земельну частку (пай), ОСОБА_1 не відносився до цих осіб, а відтак не мав права на середню земельну частку (пай), тому його правомірно не включено до зазначених списків.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 17.02.2014 №324 ухвалене в межах компетенції органу місцевого самоврядування і відповідно до вимог закону, а вимога позивача про визнання за ним права на земельну частку (пай) є безпідставною, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі статей 26, 59 «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 5, 6, 22, 23 Земельного кодексу України (від 18 грудня 1990 року №561-XII) та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: Львівська область, Стрийський (колишній Жидачівський) район, с. Заліски) до територіальної громади с. Заліски Стрийського району Львівської області в особі Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Стрийський (колишній Жидачівський) район, м. Ходорів, вул.Грушевського,38, ідентифікаційний код юридичної особи 26269449) про визнання незаконним рішення Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 17.02.2014 №324 та визнання права на середню земельну частку (пай) розміром 2,47 га в умовних кадастрових гектарах на території Ходорівської міської ради (об`єднаної) Жидачівського району Львівської області із земель запасу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 11 жовтня 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів