Рішення № 100296962, 30.09.2021, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1699/19

Провадження по справі № 2/305/62/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2021. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Найман Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради, третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рахівська міська рада про визнання права користування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовною заявою до Відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної радипро визнання права користування.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 квітня 2007 року, на підставі договору купівлі-продажу між Відділом комунального майна та з питань захисту прав споживачів та позивачем, ОСОБА_1 , останнім придбано нежитлові приміщення, загальною площею 140,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . До їх купівлі у 2007 р. зазначені нежитливі приміщення загальною площею 140,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , він орендував у представництва Фонду державного майна України в Закарпатській області на підставі договору оренди від 08.11.2000. Згідно технічного паспорта від 1998 року, нежитлові приміщення розміщено у колишньому магазані "М`ясо", за адресою АДРЕСА_1 . У дворі будинку АДРЕСА_1 знаходиться тимчасова господарська споруда, площею 62,75 кв. м., який згідно технічного паспорта від 17.10.2017 є частиною цих нежитлових приміщень та защначена як "пічна". Цією тимчасовою господарською будівлею позивач користується з весни 2000 року. Нежитлові приміщення у АДРЕСА_1 розміщено у колишньому магазані "М`ясо", який з 1997 року для здійснення господарської діяльності використовував Рахівський м`ясокомбінат (к/п 20467964), що підтверджується Патентом №1 від 17.05.1997. Для забезпечення господарської діяльності та створення нормальних умов праці працівників магазину у дворі будинку АДРЕСА_1 , де знаходився магазин "М`ясо", у 1997 році комбінатом було споруджено тимчасову господарську будівлю, яка не є капітальною спорудою, для розміщення матеріалів (дрова) для опалення приміщень магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Зазначена господарська споруда була тимчасовою спорудою, яка не була капітальною будівлею, пов`язаною фундаментом із земельною ділянкою та потребувала поліпшень, що не представлялося можливим, у зв`язку зі складеним фінансовим становищем комбінату, з дозволу директора комбінату, з дозволу директора комбінату, не припиняючи користування комбінатом позивачу було надано право користуватися цією тимчасовою господарською спорудою з умовою спільно з комбінатом нести витрати на її утримання. Дозвіл керівництва комбінату на право позивача користуватися тимчасовою господарською спорудою у дворі будинку АДРЕСА_1 було оформлено, шляхом накладення директорм комбінату відповідної резолюції на письмовому зверненні позивача до комбінату про надання такого дозволу, яке залишилося у справах комбінату. Згодом орендні відносини з комбінатом, у зв`язку з його складним фінансовим становищем, було припинено і представництвом Фонду державного майна, нежитлові приміщення, площею 140,8 кв.м., де знахдиться магазин, було передано в оренду позивачу, про що було укладено відповідний договір оренди від 08.11.200, а згодом придбані позивачем на підставі відповідного договору від 26.04.2007. Щодо тимчасової господарської будівлі у дворі будинку, де розміщувався магазин, то ця будівля залишилася у користуванні позивача та залишається до цього часу. Відповідач не визнає право позивача користуватися зазначеною господарською будівлею, хоча остання не відноситься до об`єктів комунальної власності, а отже задоволення позову не порушує права відповідача. На підставі наведеного просив визнати за ОСОБА_1 право користування тимчасовою господарською будівлею, площею 62,75 кв.м., яка розташована у дворі будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_2 від 10.09.2019 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження. Призначено справу до підготовчого зщасідання. Надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

09 жовтня 2019 року представником відповідача, начальником відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради, С.О. Мільчевич, подано через канцелярію суду відзив но позов.

У відзиві позовні вимоги не визнають. Вважають їх безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вважає, що відділ комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради, являється неналежним відповідачем по справі, не являється власником спірного майна, воно не перебуває в його управлінні і жодного відношення до нього не має. Вказана господарська будівля не входить та ніколи не входила до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міста Рахівського району, які знаходяться в управлінні відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради. З приводу предмета спору пояснили, що 26.04.2007 між відділом комунального майна та з питань захисту прав споживачів та позивачем, ОСОБА_1 , був укладений договір купівлі-продажу №1, згідно якого останній придбав вбудовані приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 140,8 кв.м., яка включала в себе площу двох торгових залів (85,93 кв.м.), складського приміщення (18,8 кв.м.), морозильної камери (6,82 кв.м.), двох коридорів (17,25 кв.м.) та підсобного приміщення (12 кв.м.). Жодні інші приміщення чи господарські будівлі не входили до складу майна, яке придбав позивач і не могли йому належати. Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідно до технічного паспорту від 17.10.2017, господарська будівля, яка є предметом спору, є невід`ємною частиною вбудованих приміщень та зазначена в ньому, як "пічна". Однак, у технічному паспорті, жодним чином не зазначено, що господарська будівля є невід`ємною частиною будь-яких приміщень. Насправді вона відображена, як самостійна господарська будівля, а приміщення що до неї входять фігурують під назвами "сарай" і аж ніяк не "пічна". Крім того, позивачем не надано жодного доказу того, що даною господарською бідівлею він користується з весни 2000 року. На підставі наведеного, просили відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 04.03.2020 залучено до участі у розгляді справи Рахівську міську раду, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Закрито підготовче засідання, а справу призначено до судового розгляду по суті.

03.04.2020, представником третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, Рахівської міської ради, ОСОБА_3 подано письмові пояснення по справі. Вважають, що зазначені позовні вимоги не можуть бути задоволені, а факти викладені у позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам. Будівля гаража, щодо якої йде спір знаходиться навпроти будівлі, яку придбав ОСОБА_1 і жоодним чином не підпадає під твердження "частина будівлі". Документи, на які посилається позивач, як доказ, жодним чином не доводять факту придбання спірного майна. В договорі купівлі-продажу та технічному паспорті навіть не здогадується про таке майно. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №119459105, відомості щодо власника майна (гаража) у дворі будинку АДРЕСА_1 - відсутні. Вважають, що вказане приміщення не має власника, являється безхазяйним та зайняте позивачем самовільно. На підставі наведеного, просили відмовити у задоволенні позову.

На підставі розпорядження Рахівського районного суду Закарпатської області №58 від 09 листопада 2020 року призначено повторний авторозподіл справи за №305/1699/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Рахівського районного суду, Закарпатської області Марусяк М.О. для прийняття до провадження.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 16.11.2020, справу прийнято до свого провадження. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. 10.08.2021 подав через канцелярію суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обмязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради, в судове засідання не з`явився. В.о. начальника відділу, Г.М. Костяк 28.09.2021 подав через канцелярію суду клопотання, в якому просив розглянути справу без їх участі. У задоволенні позову просив відмовити з підстав наведених у відзиві на позов.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Рахівської міської ради в судове засідання не з`явився. Представник за довіреністю, ОСОБА_4 подала через канцелярію суду заяву, в якій просила розглянути справу без представника Рахівської міської ради. Позовні вимоги не визнають.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №1 від 26.04.2007 укладеного між відділом комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської райради та ОСОБА_1 , останній придбав у власність вбудовані приміщення, загальною площею розміром 140,80 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини стверджуються копією договору купівлі-продажу №1 від 26.04.20017.

Пред`являючи позов до суду, позивач посилалася на те, що поряд з належними йому приміщеннями знаходиться тимчасова господарська споруда, "пічна", площею 62,75 кв.м., якою він користується з весни 2000 року до цього часу, оскільки до купівлі вищевказаних приміщень така була ним орендована та використовувалась як склад.

Проте, як вбачається з договору оренди від 08.11.2000, ОСОБА_1 орендував нежитлове приміщення з підсобними (допоміжними) спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 140,8 кв. м.

Як вбачається з технічного паспорта на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа приміщення становить 140,8 кв. м., та складається з: двох торгових залів (85,93 кв.м.), складського приміщення (18,8 кв.м.), морозильної камери (6,82 кв.м.), двох коридорів (17,25 кв.м.) та підсобного приміщення (12 кв.м.).

Жодні інші приміщення чи господарські будівлі не входили до складу майна, яке орендував, а в подальшому придбав у власність позивач, ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачем у 2007 році були придбані ті приміщення, які він орендував з 2000 року, а отже його посилання, що спірне приміщення "пічна" за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 62,75 кв.м., раніше було ним орендовано є безпідставним.

Згідно технічного паспорту, виготовленого 17 жовтня 2017 року на господарську будівлю біля буд. АДРЕСА_1 , така будівля складається з трьох приміщень: сарай площею 16,79 кв.м., сарай площею 18,36 кв.м. та сарай площею 17,82 кв м., загальна площа будівлі - 52,97 кв. м.

Позивач зазначає, що цією будівлею він користується з 2000 року до цього часу, при цьому просив визнати за ним право користування на об`єкт, площею 62,75 кв. м.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст.317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

При розгляді цивільної справи, суд, керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегіть встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним нерухомим майном, а відповідно й наявності в нього права користуватися вказаним майном.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивач у 2017 році уже звертався в суд з аналогічним позовом.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 22.01.2019 по справі №305/1659/17, визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешканцем АДРЕСА_2 право власності за набувальною давністю на господарську будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 62,75 кв.м.).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 липня 2019 року, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні поову ОСОБА_1 - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 липня 2019 року залишено без змін.

Оскільки матеріалами справи не встановлено законних підстав володіння позивачем господарської будівлі "пічна", що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 62,75 кв.м.), відтак відсутнє в ньогоправо користуватися вказаним майном.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували ту обставину, що позивач на законних підставах користується спірним нерухомим майном позивачем, суду не надано.

У відповідності до положень ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради, третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рахівська міська рада про визнання права користування - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_2 .

Відповідач, відділ комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради, місцезнаходження: 90600, м. Рахів, вул. Миру, буд.1, Закарпатської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рахівська міська рада Закарпатської області, місцезнаходження: 90600, м. Рахів, вул. Миру, буд.34, Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року.

Головуюча: М.О. Марусяк