Рішення № 100296868, 27.09.2021, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/729/21

2/302/244/21

Номер рядка звіту 41

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2021 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П

без участі сторін та їх представників,

розглянувши в приміщенні районного суду в смт.Міжгір`ї у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 88993 грн 47 коп, та судових витрат у виді судового збору в сумі 2270 грн,-

В С Т А Н О В И В:

09.07.2021 в суд подано зазначений позов з таким обґрунтуванням вимог. Відповідач ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору без номера від 14.04.2017 року отримав у позивача кредит у розмірі 50000 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 43,2 відсотків річних за користування кредитом і станом на 14.06.2021 допустив заборгованість в сумі 88993,47 грн, що складається: 60022,13 грн – заборгованість за тілом кредита; 28971,34 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Позивач подав заяву про розгляд справи в спрощеному провадженні.

В справу подано такі процесуальні заяви, клопотання і винесено по ним такі процесуальні рішення.

Згідно з ухвалою судді від 16.07.2021 прийнято позовну заяву, та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ухвали судді від 31.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача – адвоката Рішко С.І. про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Стислий виклад позицій сторін.

Відповідач позов заперечує повністю такими доводами.

Позивач надав споживчий кредит відповідачу без узгодження кредитного ліміту, базової процентної ставки в належній письмовій формі: Банківські Умови, Правила, Тарифи і Пам`ятку відповідач не підписував, тому договір приєднання вважається неукладеним; відповідач заперечує факт отримання ним карток зазначених в довідці позивача. Позивач заявляє про стягнення з відповідача боргу за тілом кредиту у розмірі 60022,13 грн, при цьому до позову додано виписку за договором № б/н станом на 16.06.2021, згідно якої за період з 25.05.2018 по 16.06.2021 року з карток було фактично знято кошти на загальну суму 55624, 87 грн. Відповідач ОСОБА_1 станом на 14.04.2017 був військовослужбовцем та з цього часу по 06.06.2019 року приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Тому у період з 25.05.2018 по 16.06.2021 включно позивач не вправі був нараховувати та фактично стягувати з рахунків відкритих на ім`я відповідача проценти за користування кредитом, штрафні санкції, пеню, тощо. За цих підстав станом на 14.06.2021 року сума заборгованості, за розрахунком сторони відповідача, за позикою згідно договору №б/н від 14.04.2017 року складала 3436,40 грн, однак за цими вимогами закінчився строк позовної давності, про що відповідач в особі уповноваженого представника подав заяву про застосування строку позовної давності за позовними вимогами з остаточною позицією відмовити в задоволенні позову.

Позивач вважає, що між сторонами мали місце укладення кредитного договору в письмовій формі на основі Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифів, що зафіксовано в цих документах, а також в заяві позичальника (відповідача), що стверджено: його особистою заявою-анкетою від 14.04.2017 з викладенням ним персональних даних та інформації і підписами про ознайомлення, особистим заповненням цього документу позичальником, одержанням Пам`ятки клієнта, одержанням банківської картки «Універсальна» з визначенням кредитного ліміту, одержанням кредитних коштів відповідачем за цією карткою та проведення ним розрахунків, зняття кредитних коштів їх поверненням на кредитний рахунок (сплатою частково) протягом дії договору та строку дії кожної платіжної картки з відповідним терміном дії, які надано відповідачу Банком за кредитним рахунком. Наявність договірних зобов`язань також підтверджується позивачем письмовим розрахунком руху коштів по кредитному рахунку. Позивач також вважає, що розрахунок кредитного боргу є правильним. Зміна розміру відсоткової ставки передбачена кредитним договором, про що було відомо відповідачу, який тривалий час використовував кредитну платіжну картку (картки) і мав можливість одержувати інформацію про стан карткового кредитного рахунку. Позивач вважає, що загальний трьохрічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України, для подання позову до суду ним не пропущено, бо зобов`язання виконується за договором щомісячними черговими платежами. Натомість строк дії останньої платіжної картки, одержаної відповідачем закінчується останнім днем 03/23. Також позивач спростовує доводи відповідача щодо нарахування йому неправомірно пені та штрафів, відсотків як військовослужбовцю, зокрема позивач вказав, що відповідач як військовослужбовець, який має невиконані кредитні зобов`язання не звернувся до установи банку із заявою провести звірку зобов`язань та отримати довідку із сумою залишку заборгованості по тілу кредиту, а також процентах, комісіях, штрафах тощо. Також відповідачем не надано банку жодного документа, що підтверджує його статус як військовослужбовця. За цих підстав позивач вказав, що проведений самостійно стороною відповідача розрахунок заборгованості не є належним доказом, тому що сторона відповідача немає спеціальних знань для здійснення такого розрахунку.

Судом установлено такі обставини.

14.04.2017 року ОСОБА_1 отримав в банку кредит у розмірі 50000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банком за цим кредитним договором відкрито кредитний рахунок для виконання зобов`язань сторін, видано кредитну платіжну картку № НОМЕР_1 . В подальшому банк видав відповідачу для обслуговування кредитного рахунку ще п`ять платіжні банківські картки (номер останньої НОМЕР_2 з терміном дії до 03.2023). Станом на 14.06.2021 внаслідок порушення виконання зобов`язань за цим кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 є заборгованість, яка складається з наступного: 60022,13 грн – заборгованість за тілом кредита; 28971,34 грн – заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом.

Встановлені обставини підтверджуються Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку позичальника ОСОБА_1 від 14.04.2017 - про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" про стандартні умови кредитування Приватбанку та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, які підписані особисто позичальником, довідкою про кількість платіжних карток, виданих позичальнику для обслуговування кредиту, а також змістом Умов та Правил, Тарифів банку.

Оцінивши встановлені обставини, подані в справу докази, доводи представників сторін, суд дійшов такого висновку.

Для ухвалення рішення судом застосовуються такі норми матеріального права.

Згідно з статтею 634 ч.2 ЦК України договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику на умовах і в розмірі, встановлених договором , а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання, а ч.2 ст. 615 цього ж Кодексу – одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтями 1054 і ч.2 статті 1050 ЦК України передбачено, що наслідком порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини позики (кредиту), тобто в разі прострочення, позикодавець (кредитор) має право вимагати повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, які належить сплачувати відповідно до положень статті 1048 ЦК України.

З обставин справи видно, що між сторонами мають місце зобов`язання, які виникли від надання (одержання) споживчого грошового кредиту з видачею та обслуговуванням через банківську платіжну картку. Із змісту письмового розрахунку руху коштів заборгованості за цими договірними зобов`язаннями, довідок банку видно, що відповідач, починаючи з дати укладення договору і одержання платіжної картки одержував в кредит кошти в користування під визначений кредитний ліміт та 43,2 % річних. Протягом періоду з 14.04.2017 по 01.06.2021 відповідач одержував кошти за кредитним лімітом і сплачував заборгованість періодично з пропуском щомісячних платежів погашення заборгованості, в тому числі на значні періоди обов`язкових платежів і востаннє здійснив платіж на погашення заборгованості за кредитним договором 26 вересня 2019 року у сумі 1,50 грн (відомості за останньою колонкою розрахунку «сума погашення за наданим кредитом» письмового розрахунку, наданого позивачем).

Отже, відповідач неналежно виконав свої зобов`язання і допустив кредитну заборгованість на вище встановлену суму за видами платежів а тому має нести відповідальність за неналежне виконання своїх зобов`язань.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача на основі таких обґрунтувань і мотивів.

Відповідач особисто підписав вищезазначені документи, що свідчать про укладення ним кредитного договору. Із змісту цих документів видно, що відповідач був належно поінформований про зміст договору та його умови, а саме про розмір кредиту, відсоткову ставку та про її зміну за рішенням кредитора, про порядок розрахунків із використанням платіжної банківської картки, встановлення банком ліміту кредитних коштів. Це також підтверджується поведінкою відповідача під час дії кредитного договору (частковим виконанням своїх зобов`язань). Зокрема, відповідач одержував платіжні картки для цілей обслуговування кредиту неодноразово в зазначений вище період, за цими банківськими картками сплачував та одержував кошти кожного року. Ці обставини підтверджені письмовим розрахунком позивача, довідками про обслуговування кредитного рахунку через платіжні банківські картки з визначенням номерів карток дати їх відкриття і терміну дії кожної картки і не спростовані стороною відповідача жодним доказом. З огляду на це суд вважає надуманими покликання стороною відповідача, щодо неукладення ОСОБА_1 кредитного договору а не отримання ним кредитних банківських карток.

Не заслуговують на увагу і твердження відповідача про те, що він не був ознайомлений з Умовами, Правилами, Тарифами банку. Адже в заяві-анкеті позичальника і довідках, що стверджують укладення договору є особисті підписи відповідача про те, що він ознайомлений із Умовами надання споживчого кредиту, Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку.

З обставин справи також видно, що відповідач звертався до Банку для одержання споживчого кредиту та повідомив банку відомості щодо особи, зокрема:паспортні дані; дівоче прізвище матері, про свій сімейний стан та місце праці, а сме те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини А4267. З довідки № 1492 від 29.07.2019 Міністерства оборони України, наданої суду стороною відповідача, вбачається, що сержант ОСОБА_1 перебував на військовій службі в військовій частині - А 4267. Отже, стороною відповідача вищевказані докази не спростовано.

Зміна кредитного ліміту, процентної ставки з ініціативи Банку передбачені Умовами та Правилами, з якими ознайомлений відповідач. Отже, до цих обставин та позицій сторін суд застосовує правові позиції Верховного Суду у справах № 356/1635/16-ц – постанова від 10.04.2019, № 428/2873/17 – постанова від 28.03.2019, № 755/2720/16-ц від 06.02.2018, № 666/388/16-ц від 17.04.2019.

Також не заслуговують на увагу і твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому у період з 25.05.2018 по 16.06.2021 включно банк безпідставно нарахував відповідачу проценти за користування кредитом, штрафні санкції тощо. Так, ЗУ від 20.05.2014 № 1275-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації внесено зміни до ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, яку доповнено п.15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Згідно із ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України - настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію.

"Особливий період почався 17.03.2014 року, згідно Указу Президента України № 303 "Про часткову мобілізацію", і триває до нині. Моментом виникнення права на ненарахування штрафних санкцій, пені і процентів є : 17.03.2014 - для тих осіб, які станом на 17.03.2014 року вже були військовослужбовцями; дата прийняття на військову службу для тих осіб, які стали військовослужбовцями після 17.03.2014 року. Однак, відповідач ОСОБА_1 вищевказаних вимог закону не дотримався, та не зреалізував своє право, а саме не звернувся до позивача (установи банку) із заявами: про провести звірку зобов`язань та отримати довідку із сумою залишку заборгованості по тілу кредиту, процентах, комісіях, штрафах тощо; про звільнення від сплати штрафних санкцій , пені, процентів по кредиту, страхових платежів. Не подав банку документи, які підтверджують статус військовослужбовця в їх оригіналі, або належно завірені копії. Тому за вищевикладених обставин позивач не мав підстав для здійснення перерахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.04.2017 оформленого на ім`я відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо закінчення строку давності за кредитними зобов`язаннями з огляду на таке.

Загальний строк позовної давності та його перебіг встановлений законом (статті 256, 257, 261 ЦК України), а саме: три роки і один рік про стягнення неустойки (штрафу, пені), який починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд вважає, що цей строк не минув, бо строк дії останньої платіжної картки, яка надана відповідачу і ним використовувалась для обслуговування кредиту за кредитним рахунком закінчується тільки 03.2023. Останній черговий платіж на погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями здійснений відповідачем 26.09.2019.

З огляду на викладене, суд дійшов переконання, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у виді судового збору, які сплачені позивачем за подання позовної заяви в сумі 2270 грн , слід покласти на відповідача із стягненням у користь позивача на підставі положень статті 133, 141 ЦПК України , з урахуванням мінімальної ставки, яка передбачена законом «Про судовий збір» за позовні вимоги юридичної особи, виходячи з виду позовних майнових вимог та ціни цього позову, що задоволена судом.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , в користь АТ КБ "ПриватБанк" - ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, п.інд. 49094, заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.04.2017 - у сумі 88993,47 грн (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн 47 коп. та судові витрати у виді судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Суддя: В. П. Кривка