Рішення № 100291665, 12.10.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/12164/21

Провадження № 2/947/2808/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Матвієвої А.В.

за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільна справу за позовною заявою

ОСОБА_2

до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

ОСОБА_3,

приватний виконавець виконавчого округу міста Києва

Юхименко Ольга Леонідівна,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчого напису №35050, вчиненого 12.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, таким що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що за вказаним виконавчим написом було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівноювиконавче провадження ВП №63536205.

Позивач вказує, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса, нотаріус не мала права вчиняти виконавчі написи без отримання нотаріально посвідченого кредитного договору, оскільки спірний виконавчий напис було вчинено після набрання чинності Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, а договір кредиту не було нотаріально посвідчено, такий виконавчий напис не відповідає вимогам ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» у зв`язку з чим має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню. Крім того, заборгованість стягнута з позивача не є безспірною, про що приватний виконавець під час вчинення спірного виконавчого напису не пересвідчилась.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 22.04.2021 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Разом із пред`явленим позовом до суду, представником позивача надано до суду клопотання про витребування доказів за вх. №21817/21, яке ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 22.04.2021 року задоволено та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 належним чином завірену копію виконавчого напису №35050, вчиненого 12.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та документи, що стали підставою для його вчинення.

Судом була направлена копія ухвали суду від 22.04.2021 року на адресу місцезнаходження приватного нотаріуса ОСОБА_3., а саме: АДРЕСА_1 .

Однак, зазначена ухвала суду двічі не була отримана приватним нотаріусом, поштова кореспонденція не отримується, що підтверджується повернутими до суду поштовими повідомленнями, з зазначенням причини не вручення: «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку з тривалим невиконання ухвали суду від 22.04.2021 року, що призводить до неможливості розгляду справи з підстав відсутності необхідних для розгляду справи доказів та постійних відкладень судових засідань, що має наслідком порушення судом строків розгляду справи, 25.06.2021 року Київським районним судом міста Одеси скеровано запит до Головного управління юстиції у місті Києві з вимогою здійснити дії з вручення приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 копії ухвали Київського районного суду міста Одеси від 22.04.2021 року та здійснити контроль з її виконання, з наданням до суду відповідних документів на підтвердження вручення.

11.08.2021 року до суду на вказаний запит надійшла відповідь з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за вих. №3738416-21, яким повідомлено, що станом на 11 серпня 2021 року документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не передані на відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву.

26.08.2021 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 12.10.2021 року представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд задовольнити.

Представник відповідача та треті особи у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток, відзив на позовну заяву у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали судді від 22.04.2021 року та пояснення третіх осіб до суду не надходили, про причини неявки суд не повідомили.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності відповідачів та третіх осіб по справі та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №35050, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001205332301 від 22.12.2018 року за період з 30.01.2020 року по 20.08.2020 року у розмірі 20632,76 грн. та витрати з вчинення цього виконавчого напису у розмірі 250,00 грн., що в загальній сумі складає 20882,76 грн.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування визначено Законом України «Про нотаріат» (тут і далі Закон в редакції на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 частини першої статті 34 Закону).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, провадження № 14-84цс19).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зазначений правовий висновок також відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 21.10.2020 року по справі № 172/1652/18.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 12.10.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

З поданих позивачем до суду документів вбачається, що до приватного нотаріуса було подано відповідачем копію заяви №2001205332301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, складену 22.12.2018 року ОСОБА_2 на підтвердження прийняття публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, разом з випискою з рахунку ОСОБА_2 на підтвердження суми заборгованості та письмовою вимогою від 20.08.2020 року за вих. №1333.

Разом з тим, судом враховується, що ухвалою Київського районного суду міста Одеси 22.04.2021 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 належним чином завірену копію виконавчого напису №35050, вчиненого 12.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та документи, що стали підставою для його вчинення.

В ухвалі суду одночасно приватному нотаріусу було роз`яснено, що у разі неможливості подати витребувані докази до суду, за необхідно повідомити суд про неможливість подати докази із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суд про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, передбачену законом, у тому числі суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Копія ухвали суду від 22.04.2021 року була скерована двічі на адресу місцезнаходження приватного нотаріуса ОСОБА_3., а саме: АДРЕСА_1 , однак повернута до суду без вручення з підстав закінчення терміну зберігання.

У зв`язку з тривалим невиконання ухвали суду від 22.04.2021 року, що призводить до неможливості розгляду справи з підстав відсутності необхідних для розгляду справи доказів та постійних відкладень судових засідань, що має наслідком порушення судом строків розгляду справи, 25.06.2021 року Київським районним судом міста Одеси скеровано запит до Головного управління юстиції у місті Києві з вимогою здійснити дії з вручення приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 копії ухвали Київського районного суду міста Одеси від 22.04.2021 року та здійснити контроль з її виконання, з наданням до суду відповідних документів на підтвердження вручення.

11.08.2021 року до суду на вказаний запит надійшла відповідь з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за вих. №3738416-21, яким повідомлено, що наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 березня 2021 року № 280/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3», відповідно до пункту 2 статті 30 та статті 30-1 Закону України «Про нотаріат», Порядку виготовлення та знищення печатки приватного нотаріуса, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2012 року № 1924/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 грудня 2012 року за № 2184/22496, на підставі наказу Міністерства юстиції України від 12 березня 2021 року № 931/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_3 », припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з 15 березня 2021 року.

Вищезазначеним наказом ОСОБА_3 зобов`язано протягом одного місяця з дня отримання копії цього наказу передати до Київського державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.05.2021 ОСОБА_3 наголошено на необхідності передачі документів нотаріального діловодства та архіву до Київського державного нотаріального архіву.

Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) надіслано лист до Управління Національної поліції у місті Києві від 25.06.2021 з проханням вжити всіх можливих заходів щодо встановлення місцезнаходження архіву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що є власністю держави та не був переданий на відповідне зберігання до Київського державного нотаріального архіву.

Головним управлінням національної поліції у м. Києві листом від 14.07.2021 № 10100/125/47-2021 було надано відповідь про не можливість встановлення місцезнаходження документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за адресою розташування робочого місця приватного нотаріуса.

За наслідком чого вищевказаним листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.08.2021 року повідомлено, що станом на 11 серпня 2021 року документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не передані на відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву.

Отже, ухвала Київського районного суду міста Одеси від 22.04.2021 року з боку приватного нотаріуса залишена без виконання.

Також відповідних доказів в супереч вимогам ч.1 ст. 81 ЦПК України відповідачем до суду також не надано.

Відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Приймаючи викладене, з урахуванням положень ч.10 ст. 84 ЦПК України, суд вважає за можливе визнати наявність порушення процедури вчинення виконавчого напису.

Отже, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підлягають задоволенню, а оспорюваний виконавчий напис необхідно визнано таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується заявленого позивачем відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

КС зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу

При цьому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, роз`яснила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З поданих до суду документів вбачається, що 12.02.2021 року між позивачем ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «ЛЯХ І» був укладений договір №4/2021 про надання правової допомоги.

Відповідно до умов п. 2.2 договору, для надання правової допомоги клієнту, Адвокатське бюро призначає учасника адвокатського бюро - адвоката Ляха Ігоря Дмитровича.

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що вартість послуг адвокатського бюро за надану правову допомогу клієнту визначається виходячи з кількості часу, витраченого Адвокатським бюро на надання такої правничої допомоги клієнту та погодинної ставки у розмірі 1000 грн./година.

Повноваження адвоката Ляха І.Д. в цій справі, який діє як учасник Адвокатського бюро «ЛЯХ І» в інтересах ОСОБА_2 , на підставі договору про надання правової допомоги №4/2021 від 25.01.2021 року, підтверджуються ордером серії ОД №580547 від 20.04.2021 року.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), складеним 11.10.2021 року ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «ЛЯХ І», узгоджено виконання наступних робіт за договором про надання правової допомоги №4/2021 від 25.01.2021 року, а саме: формування заяв, звернень ОСОБА_2 до приватного нотаріуса ОСОБА_3 та приватного виконавця Юхименко В.Л., на що витрачено 30 хв. Та дорівнює 500 грн.; аналіз отриманих матеріалів нотаріальної справи, аналіз судової практики, що склалася, формування, складання та підписання правової позиції, на що витрачено 2 години та складає 2 000 грн.; збір матеріалів (доказів), на що витрачено 30 хв. та складає 500 грн.; аналіз судової практики, що склалася за результатами оскарження дій приватних нотаріусів, пов`язаних з порушенням правил вчинення виконавчих написів, перевірка обґрунтованості правової позиції, на що витрачено 1,30 год. та складає 1500 грн.; складання та подання позовної заяви від 20.04.2021. до Київського районного суду м. Одеси (її змісту/обґрунтування), на що витрачено 3 години - 3000,00 грн.; представництво інтересів клієнта у судових засідань в Київському районному суді м. Одеси призначених на 27.05.2021року, 24.06.2021ркоу, 26.08.2021 року, 12.10.2021 року, на що витрачено 1,5 години - 1500 грн., що в загальному розмірі складає 9000,00 грн.

Надання зазначених робіт підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі наданої правової допомоги за договором №04/2021 від 12.02.2021 року, складеним 11.10.2021 року.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що стороною відповідача не заявлялось заперечень проти понесених позивачем витрат на правничу допомогу у вказаному розмірі, як і не заявлялось клопотання про зменшення вказаних витрат.

Суд вважає, що вищезазначені докази подані позивачем по справі є достатніми та підтверджують отримання і понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9000 грн.

Також, з урахуванням задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача у відповідності до ст. 141 ЦПК України, у відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору підлягає стягненню 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 76-82, 84, 141, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 35-Б), про визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис №35050, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12 жовтня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 20882 гривні 76 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) у відшкодування на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень та судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено - 12.10.2021 року.

Головуючий Калініченко Л. В.