Ухвала суду № 100291630, 07.10.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/29204/21

Провадження № 1-кс/947/13615/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Устрой Н.В., за участю прокурора Семенюка М.В., захисника підозрюваного – адвоката Бабенка К.О., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Кіш Я.В., яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Семенюком М.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42021160000000077 від 18.02.2021 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Киргизької Республіки, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого на посаді начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що згідно ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на національні природні парки покладається, зокрема збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів.

Нижньодніпровський національний природний парк (далі - Парк) створений відповідно до Указу Президента України від 13 листопада 2008 року № 1033 «Про створення Нижньодніпровського національного природного парку» та розташований на території Білгород-Дністровського, Біляївського та Овідіопольського районів Одеської області, а також є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Основними завданнями Парку є, зокрема, збереження цінних природних комплексів та об`єктів пониззя річки Дністра, насамперед водно-болотних, угідь, які мають статус Рамсарських, включаючи, у тому числі збереження та охорона окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та ефективне використання природних ресурсів.

Використання природних ресурсів на території Парку здійснюється у загальному та спеціальному порядках. Загальне використання природних ресурсів здійснюється відповідно до Положень «Про Нижньодніпровський національний природний парк, затверджений Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 114 від 31.08.2020, «Про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів» та з урахуванням вимог режиму території. Забезпечення додержання режиму території Парку під час використання природних ресурсів у загальному порядку покладається на його адміністрацію.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими органами на місцях у сфері охорони навколишнього природного середовища в межах лімітів, установлених Інструкцією «Про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення», затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 24.01.2008 № 27 (у редакції наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 06.08.2020 № 15).

Наказом директора Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_2 від 24.12.2020 за № 92-с, ОСОБА_1 – начальника Біляївського природоохоронного науково-дослідного відділення Нижньодністровського національного природного парку переведено з 04.01.2021 на посаду начальника відділу державної охорони природно -заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку.

Згідно з приміткою до статті 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» передбачено, що правоохоронні органи – органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», служба державної охорони природно-заповідного фонду України має статус правоохоронного органу. Порядок діяльності служби державної охорони природно-заповідного фонду України, а також перелік підрозділів і посад працівників, які входять до її складу, визначаються Кабінетом Міністрів України. Служби державної охорони на місцях очолюють керівники адміністрацій територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1127 від 14.07.2000, до Переліку підрозділів і посад працівників, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України входять, зокрема відділ державної охорони природно-заповідного фонду, як підрозділ та начальник відділу державної охорони природно-заповідного фонду, як посада працівника.

Таким чином, начальник відділу державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_1 , відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18

КК України, примітки 1 до ст. 364 КК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України», є службовою особою правоохоронного органу, яка здійснює функції представника влади, та відповідно до п. «е» ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», посадові особи служби державної охорони природно-заповідного фонду України мають право, зокрема вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв`язку з порушенням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон; перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право перебування, використання природних ресурсів та здійснення іншої діяльності в межах відповідних територій та об`єктів природно-заповідного фонду; доставляти порушників установленого режиму з метою з`ясування особи; складати протоколи про порушення вимог законодавства, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних осіб до відповідальності; вилучати у порушників предмети та знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, відповідні документи; проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів та перевірку знарядь і продукції одержаної в результаті природокористування.

У відповідності до п. 4, 5, 6 Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1127 від 14.07.2000, основними завданнями служби держохорони є забезпечення додержання режиму охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду України; попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства. Служба держохорони відповідно до покладених на неї завдань здійснює охорону національних природних парків; забезпечує порядок використання природних ресурсів. Працівники служби держохорони мають право, зокрема, складати протоколи про порушення адміністративного законодавства в галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних до відповідальності; вилучати у порушників предмети і знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, незаконно добуту продукцію, відповідні документи; направляти в установленому порядку матеріали про порушення природоохоронного законодавства до відповідних органів для вирішення питання щодо притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.10, 2.17, 2.18, 2.23 посадової інструкції начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку, затвердженої директором Нижньодністровського національного природного парку 31.12.2020, до завдань та обов`язків ОСОБА_1 входить:

- здійснення безпосереднього керівництва відділом державної охорони природно-заповідного фонду;

- у межах компетенції, організація та контроль роботи відділу з метою належного виконання покладених на відділ завдань та функцій;

- координація роботи Маякського та Біляївського природоохоронних науково-дослідних відділень з питань охорони природних екосистем, видів диких тварин, птахів, біоресурсів і місць їх існування, забезпечення додержання вимог законодавства щодо використання природних ресурсів;

- вживання заходів щодо організації і контролю за проведенням працівниками служби державної охорони природно-заповідного фонду Парку заходів щодо забезпечення контролю за додержанням фізичними та юридичними особами режиму території Парку, охорони природних комплексів Парку;

- забезпечення організації і контроль за проведенням заходів з охорони диких тварин і місць їх перебування, контролю за додержанням порядку використання природних ресурсів в межах Парку;

- організація роботи працівників відділу щодо контролю, спільно з провідним юрисконсультом Парку, за правильністю оформлення посадовими особами служби державної охорони Парку протоколів про адміністративні правопорушення, контролює ведення працівниками відділу обліку протоколів та своєчасність направлення їх до відповідних органів для розгляду, а також вжиття заходів щодо отримання інформації про хід та результати їх розгляду;

- прийняття участі у проведенні заходів з забезпечення контролю за додержанням фізичними і юридичними особами режиму територій та об`єктів Парку;

- подання пропозицій та організація проведення нарад з особовим складом Парку з питань охорони та інспектування територій та об`єктів Парку;

- забезпечення контролю за додержанням працівниками відділу вимог антикорупційного законодавства, правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, належного виконання посадових інструкцій,а також відповідно до п.п. 3.16, 3.18 посадової інструкції має право:

- вносити пропозиції щодо застосування заохочувальних або дисциплінарних заходів до посадових осіб служби державної охорони Парку та їх розстановки;

- брати участь у розгляді наданих керівниками відділень директору Парку пропозицій щодо призначення на посади та звільнення з посад посадових осіб служби державної охорони Парку.

Таким чином, при реалізації зазначених вище повноважень, згідно з вимогами ст. 19 Конституції України, як службова особа державної охорони природно-заповідного фонду України ОСОБА_1 зобов`язаний діяти лише в межах повноважень, а також знати і керуватись у своїй діяльності Конституцією України, законами України, зокрема «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», іншими законами України, підзаконними актами, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, зокрема постановою Кабінету міністрів України від 14.07.2000 за №1127 «Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України», нормативно-правовими документами профільного міністерства, іншими нормативно-правовими актами та розпорядчими документами, Положенням про Нижньодністровський національний природний парк, Положенням про відділ державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку, наказами і розпорядженнями директора Парку та зазначеною вище посадовою інструкцією.

Однак, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, начальник відділу державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_1 , всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин, а саме вимагав та одержав від майстра з охорони природи природоохоронного науково-дослідного відділення Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_3 неправомірну вигоду для себе у вигляді грошових коштів, вимушено отриманих останнім від організованого браконьєрського вилову окремими особами рибних ресурсів, за невжиття, використовуючи надане йому службове становище, відносно ОСОБА_3 заходів щодо його звільнення із займаної посади, за наступних обставин.

Так, відповідно до п. 1.5 Положення про природоохоронне науково-дослідне відділення Нижньодністровського національного природного парку, затвердженого 30.12.2020 директором Нижньодністровського національного природного парку, вказане відділення очолює начальник, який безпосередньо підпорядкований начальнику відділу державної охорони природно-заповідного фонду.

Згідно п. 1.1 посадової інструкції майстра з охорони природоохоронного науково-дослідного відділення Нижньодністровського національного природного парку, майстер з охорони природи природоохоронного науково-дослідного відділення призначається на посаду та звільняється з посади наказом директора Нижньодністровського національного природного парку і безпосередньо підпорядковується начальнику та заступнику начальника відділення.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.8, 2.9 вказаної інструкції, майстер з охорони природоохоронного науково-дослідного відділення здійснює контроль за додержанням режиму території Парку; вживає заходи щодо виявлення та припинення порушень в галузі охорони території та об`єктів природно-заповідного фонду, раціонального використання природних ресурсів; самостійно складає протоколи про адміністративні правопорушення.

Під час проведення досудового розслідування установлено, що начальник відділу державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_1 , з метою особистого незаконного збагачення, пов`язаного з вимаганням та отриманням неправомірної вигоди, використовуючи своє службове становище, на початку лютого 2021 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у категоричній формі виказав вимогу майстрам з охорони природи природоохоронних науково-дослідних відділень Нижньодністровського національного природного парку, серед яких був присутній майстер з охорони природи природоохоронного науково-дослідного відділення Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_3 , щодо організації ними на ввірених їм ділянках контрольованого браконьєрського вилову водних біоресурсів на човнах за допомогою рибальських сітей. При цьому, частину грошових коштів, отриманих за таку незаконну діяльність від рибалок, необхідно передавати йому.

Крім того, ОСОБА_1 було доведено до відому майстрів, що у разі виявлення ними випадкових фактів браконьєрського лову водних біоресурсів сторонніми особами, необхідно організовувати схему з отримання від таких осіб неправомірної вигоди – грошових коштів, частину яких також у подальшому необхідно передавити йому. Таким чином, кожен майстер за результатами дії вищевказаної вимушено-організованої ними протиправної схеми, у порушенні загального та спеціального порядків використання природних ресурсів на території Парку, повинен збирати та передавати керівництву Парку, зокрема ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 10 000 гривень за тиждень незаконного лову таких рибних ресурсів на території Нижньодністровського національного природного парку.

Водночас, начальником відділу державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_1 було зазначено, що у випадку їх відмови від участі у вказаній протиправній злочинній схемі, керівництвом Нижньодністровського національного природного парку за штучно створенні ними підставами, під виглядом неналежного, начебто, виконання своїх службових обов`язків, будуть застосуватися до останніх різного роду заходи дисциплінарного впливу, зокрема дисциплінарне звільнення.

На висунуту вимогу майстер з охорони природи природоохоронного науково-дослідного відділення Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що у разі невиконання ним злочинних вимог ОСОБА_1 , як службової особи, яка займає одну із керівних посад у Нижньодністровському національному природному парку, можуть настати для нього негативні наслідки у вигляді дисциплінарного впливу та можливого звільнення, змушений був погодитись. При цьому, розуміючи незаконність вимог та протиправність дій ОСОБА_1 , ОСОБА_3 при першій можливості 17.02.2021, з метою викриття та припинення злочинної діяльності вказаної службової особи, звернувся до правоохоронних органів. Після чого подальші дії, які ОСОБА_3 вчиняв за зазначеним фактом та за вказаними обставинами, здійснювалися під оперативним контролем правоохоронних органів, передбаченим КПК України та ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність».

Відтак, 29.03.2021, більш точний час досудовим розслідуванням встановити не представилось можливими, у Нижньодністровському національному природному парку був звітний день. В процесі робочого дня ОСОБА_3 , діючи у цей момент вже під оперативним контролем правоохоронних органів, вийшов на вулицю перед офісом № 2 Нижньодністровського національного природного парку, який розташований по вул. Богачова, 99 у смт. Маяки Біляївського району Одеської області, де зустрівся з начальником відділу державної охорони природно-заповідного фонду ОСОБА_1 . Під час розмови, ОСОБА_1 в ході спілкування із ОСОБА_3 з метою реалізації попередньо виказаної ним протиправної вимоги щодо організації та дії злочинної схеми з особистого незаконного його збагачення, повідомив останньому про необхідність контролювання кількості човнів, що здійснюють вилови риби та зобов`язав доповідати йому про їх кількість, місцезнаходження, кількість сіток, які рибалки використовують для браконьєрського вилову на території Парку. Під час подальшого спілкування, начальник відділу державної охорони природно-заповідного фонду

ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, використовуючи своє службове становище, наказав ОСОБА_3 про необхідність збирання з одного моторного човна, який здійснює браконьєрський вилов риби, фіксованої суми грошових коштів у розмірі 3000 гривень за тиждень, а з одного човна на веслах, який здійснює незаконний вилов риби, отримувати грошові кошти у розмірі 2000 гривень за тиждень, тим самим свідомо та умисно спонукав останнього на вчинення у свою чергу злочину.

В подальшому, 09.04.2021, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, на мобільний телефон майстра з охорони природи природоохоронного науково-дослідного відділення ОСОБА_3 , використовуючи додаток месседжер «WhatsApp» зі свого мобільного телефону зателефонував ОСОБА_1 , та надав йому вказівку на придбання 50 (п`ятдесят) літрів палива для заправки катеру з отриманих ОСОБА_3 коштів за тиждень від проведеної за його вимогою злочинної діяльності раніше обговореної незаконної схеми браконьєрського вилову риби, які він повинен також передати йому.

Надалі, 09.04.2021, приблизно о 10:50 год., майстер з охорони природи природоохоронного науково-дослідного відділення Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_3 , діючи під оперативним контролем правоохоронних органів у передбаченому КПК України та ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» порядку, на вимогу начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_1 , зустрівся з останнім під час робочого дня у смт. Маяки Біляївського району Одеської області, точне місце в ході розслідування наразі ідентифікувати не представилось можливим. В ході спілкування, ОСОБА_1 , діючи умисно, переслідуючи мету отримати попередньо виказану ним неправомірну вигоду, почав розпитувати ОСОБА_3 про деталі та результати проведеної ним за тиждень раніше обговореної незаконної схеми по збору грошових коштів за незаконний вилов біоресурсів на території Парку. Хвилюючись за свою роботу, під загрозою звільнення, на вказане під оперативним контролем правоохоронців свідок ОСОБА_3 пояснив, що вилов, як напередодні узгоджувалось із ОСОБА_1 , здійснювали п`ять човнів на веслах, з кожного з яких отримано 2000 гривень, усього 10 000 грн гривень за незаконний вилов рибних ресурсів. При цьому, вказану суму грошових коштів свідком ОСОБА_3 , з метою викриття протиправних дій начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_1 , отримано під час проведення відповідних слідчих (розшукових) дій від працівників УСБУ в Одеській області. Крім цього, ОСОБА_3 з вищевказаних отриманих грошових коштів на вимогу ОСОБА_1 до їх зустрічі було придбано 50 літрів палива для заправки катеру.

Під час подальшої розмови, начальник відділу державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_1 , який будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, використовуючи своє службове становище отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 8500 гривень та придбані талони на 50 літрів палива за 1394,50 гривень. Водночас, з вказаної суми ОСОБА_1 відрахував та передав частину грошових коштів у розмірі 30 %, що склало 3000 гривень, ОСОБА_3 , як його частину за участь у злочинній діяльності вищевказаної протиправної схеми по збору грошей з рибалок за незаконний вилов рибних ресурсів.

В подальшому, після отримання неправомірної вигоди під час розмови ОСОБА_1 наказав ОСОБА_3 , щоб останній обов`язково у подальшому продовжував вищевказані протиправні дії за налагодженою злочинною схемою, все контролював та доповідав йому про її результати.

У подальшому, ОСОБА_1 , 24.09.2021, точний час досудовим розслідуванням наразі не встановлено, прибув до офісу № 2 Нижньодністровського національного природного парку, який розташований по вул. Богачова, 99 у смт. Маяки Біляївського району Одеської області, де на подвір`ї зустрівся з ОСОБА_3 , та під час спілкування, дотримуючись раніше обумовленої протиправної злочинної схеми, почав розпитувати останнього щодо здійснення рибальського видобутку рибних ресурсів на території Нижньодністровського національного природного парку за останній час, яка кількість човнів та чи збирав останній, як попередньо вимагалось, грошові кошти з рибалок за таку незаконну діяльність. На вказане ОСОБА_3 повідомив, що браконьєрський вилов риби здійснювався 5 весловими човнами протягом 2 тижнів, але грошові кошти не збирались, так як ОСОБА_1 не було на місці, та відповідної команди на це від нього не надходило.

Під час подальшого спілкування, начальник відділу державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_1 , будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, використовуючи своє службове становище начальника структурного підрозділу служби державної охорони природно-заповідного фонду України, виказав ОСОБА_3 вимогу про необхідність збору грошових коштів у розмірі визначеної ним 29.03.2021 фіксованої суми з вищевказаних рибалок за 2 тижні браконьєрського лову рибних ресурсів.

У подальшому, цього ж дня, точний час наразі встановити не представилось можливим, ОСОБА_1 , використовуючи додаток месседжер «WhatsApp» зі свого мобільного телефону на мобільний телефон ОСОБА_3 переслав фото банківської картки «Ощадбанк», зазначаючи про належність йому цієї картки, із вимогою переслати зібранні останнім грошові кошти на номер цієї картки.

Надалі, 04.10.2021, майстер з охорони природи природоохоронного науково-дослідного відділення Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_3 , турбуючись за свою роботу, під загрозою звільнення у разі відмови від здійснення злочинних наказів, та відповідно до попередньо обумовленої лінії поведінки з працівниками правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_1 , під оперативним контролем правоохоронців з належного йому номера мобільного телефону за допомогою додатку месседжера «WhatsApp» зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_4 , та повідомив про готовність перевести на вищевказаний номер банківської картки грошові кошти у розмірі 20000 грн. за 2 тижні з 5 човнів із розрахунку 2000 грн. з 1 човна за 1 тиждень браконьєрського вилову рибних ресурсів на території Нижньодністровського національного природного парку. На вказане ОСОБА_4 повідомив, про можливість залишення ОСОБА_3 собі частину грошових коштів у розмірі 30 %, що склало 6000 грн. від загальної суми, як його частина за участь у злочинній діяльності по збору грошей з рибалок за незаконний вилов рибних ресурсів на території Парку. Після чого, у цей ж день, ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_1 , за допомогою банківського терміналу «Ощадбанк», розташованого за адресою: вул. Мала Арнаутська, 66 у м. Одесі, о 12:45 год. було переведено на банківський картковий рахунок останнього 4 транзакціями, з яких 3 транзакції по 4000 грн. та однією транзакцією у 2000 грн., грошові кошти у розмірі 14000 грн., із зняттям комісії за банківську операцію у розмірі 70 грн., що склало остаточну суму, яка надійшла на картку 13930 грн.

При цьому, вказану суму грошових коштів свідком ОСОБА_3 , з метою викриття протиправних дій начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_1 , отримано під час проведення відповідних слідчих (розшукових) дій від працівників УСБУ в Одеській області.

Таким чином, начальник відділу державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, використовуючи своє службове становище вимагав та отримав від майстра з охорони природи природоохоронного науково-дослідного відділення Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_3 неправомірну вигоду, разом з талонами на 50 літрів палива на загальну суму 19430 грн, на загальну суму 20824,50 грн.

Одразу після перерахування ОСОБА_3 вищевказаної неправомірної вигоди у розмірі 13930 грн. на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 , 04.10.2021 о 14:18 останнього було затримано у порядку ст. 208 КПК України правоохоронними органами.

У кримінальному провадженні ОСОБА_1 05 жовтня 2021 року повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що метою застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підставою застосування вказаного вище запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, існує реальний ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, з урахуванням заборони застосовування норми ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб засуджених за корупційні кримінальні правопорушення.

ОСОБА_1 в міру своєї професіональної діяльності, отриманої на різних керівних посадах у Нижньодністровському національному природному парку, достовірно знає яким чином знищити, сховати або спотворити речові докази, в яких наявні відомості стосовно вчинення вищевказаного кримінального правопорушення та викривити відомості, які мають істотне значення для встановлення його обставин.

Так, наразі досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні триває, під час якого може виникнути у слідства необхідність в отриманні додаткових доказів злочинної діяльності ОСОБА_1 , частина з яких може перебувати, зокрема у розпорядженні Нижньодністровського національного природного парку, де останній обіймає одну із керівних посад. Таким чином існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до матеріалів, доданих до клопотання, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, з метою зміни ними показів на свою користь, зокрема на діючих працівників Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_3 , який є заявником у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_5 , а також інших свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі які наразі працюють у цьому Парку, та які на даний час встановлюються в ході проведення досудового розслідування. Вказаний вплив ОСОБА_4 може здійснюватися шляхом погроз звільнення цих свідків із займаних ними посад у Парку, як самостійно, так і використовуючи свій авторитет через інших службових осіб керівного складу Парку, а також шляхом залякування, підкупу, тощо до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.

2.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, надав письмове заперечення, вказавши, що затримання ОСОБА_1 відбулось із порушеннями, підозра є необґрунтованою та містить не підтверджені доказами обставини, у період січня-жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали місце цивільно-правові відносини із запозичення грошових коштів, жодних дій із вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_1 не вчиняв, докази цього у матеріалах провадження відсутні. Посилання у клопотанні на існування ризиків є необґрунтованими, надуманими, не підтвердженими будь-якими доказами, оскільки ОСОБА_1 сприяє слідству з перших днів, дає показання, ухилятися від суду не збирається, має родину, знищити речі та документи не може, оскільки вони не стосуються інкримінованого йому діяння щодо одержання неправомірної вигоди, розмір застави є необґрунтованим та завідомо непомірним для ОСОБА_1 , оскільки останній має заробітну плату у сумі близько 10 000 гривень, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, дружину пенсіонера, а також батьків похилого віку. Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу, передати ОСОБА_1 на поруки громадської організації «Одеська міська організація учасників антитерористичної операції «ПОБРАТИМИ», у разі відмови у передачі на поруки, застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – визначити розмір застави у сумі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника, з підозрою не погодився, зазначивши, що ОСОБА_3 у нього позичав грошові кошти, які в подальшому повернув.

Крім того, в судовому засіданні від голови громадської організації «Одеська міська організація учасників антитерористичної операції «ПОБРАТИМИ» Слюсара В.М. надійшло клопотання про передачу підозрюваного ОСОБА_1 на особисту поруку. В обґрунтування клопотання, ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_1 є порядною людиною, колишнім досвідченим офіцером розвідки Збройних сил України та активним учасником організації характеризується виключно з позитивної сторони, є достойним батьком трьох дітей, має на утриманні хворих батьків пенсіонерів та дружину – ветерана військової служби, яка також перебуває на пенсії, тому члени громадської організації готові поручитися за ОСОБА_1 .

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, 05.10.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, підтверджується: протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 25.02.2021 року, протоколом добровільної видачі грошових коштів від 09.04.2021 року, протоколом огляду та вручення грошових коштів від 06.04.2021 із ксерокопіями грошових купюр; протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23.04.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 27.09.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 16.06.2021 року, посадовими інструкціями, протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 02.09.2021 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.10.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 04.10.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 04.10.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 05.10.2021 року, протоколом огляду від 05.10.2021 року, та іншими матеріалами клопотання в сукупності.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

Щодо доводів сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не було надано доказів обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя зазначає, що вказані доводи є передчасними, оскільки на теперішній час здійснюється досудове розслідування зазначеного кримінального провадження, проводяться слідчі та інші процесуальні дії для встановлення обставин події, проте зібрані на даний час по кримінальному провадженню докази є достатніми для висновку поза розумним сумнівом про наявність на теперішній час обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

4.2. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У клопотанні сторона обвинувачення вказує на ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків; продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється.

Так, у своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Так, при вирішенні питання щодо існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного, корисливого злочину, яке поєднане з одержанням неправомірної вигоди, з використанням службового становища, його суспільно-небезпечний характер, який підриває авторитет органів державної влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, у зв`язку з чим, існує ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, слід взяти до уваги те, що ОСОБА_1 займає посаду начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду Нижньодністровського національного природного парку, що вказує на те, що останній має певний авторитет та вплив серед працівників вказаної установи, а також, який надає йому доступ до службових кабінетів, відповідної документації, та електронних носіїв інформації, які в свою чергу, можуть містити відповідну доказову інформацію в рамках такого кримінального провадження, у зв`язку з чим, існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого знищення підозрюваним важливих для даного кримінального провадження речей та документів, які можуть містити відповідну доказову інформацію в рамках такого кримінального провадження.

Слідчий суддя враховує також, що в рамках даного кримінального провадження наявні особи свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , на показання яких сторона обвинувачення на теперішній час посилається в обґрунтування існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні існує, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати, з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.

Наведені обставини свідчать про існування ризику вчинення підозрюваним ОСОБА_1 дій, направлених на незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні, зокрема, на діючих працівників Нижньодністровського національного природного парку, враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що перебування у статусі підозрюваного може викликати у ОСОБА_1 активні дії щодо впливу на свідків, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки жоден зі свідків безпосередньо судом допитаний не був, а показання, що надавалися на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, враховуючи положення ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

В частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що з огляду на відсутність належного обґрунтування та аргументування стороною обвинувачення існування ризику можливого продовження підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, в якому останній підозрюється, слідчий суддя, з огляду на ту обставину, що підозрюваний раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, приходить до переконання про формальність посилання сторони обвинувачення на існування такого ризику та про його фактичну відсутність.

4.3. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, незаконно впливати на свідків. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного.

Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин необхідним є саме тримання під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу відтерміновує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої зацікавленості підозрюваного в ході досудового розслідування, створює можливості для його позапроцесуальних дій. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є неможливим з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваним обов`язків.

Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням його особистих характеристик, слідчий суддя приходить висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

В частині клопотання голови громадської організації «Одеська міська організація учасників антитерористичної операції «ПОБРАТИМИ» ОСОБА_6 , слідчий суддя приходить до переконання про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з поданою заявою, слідчий суддя зазначає, що ті обставини, що підозрюваний ОСОБА_1 позитивно характеризується, має на утриманні дітей, дружину, хворих батьків пенсіонерів, оцінюються слідчим суддею критично, оскільки зазначені обставини жодним чином не стали для підозрюваного тим стримуючим фактором, який би запобіг ймовірного вчинення підозрюваним вищезазначеного кримінального правопорушення, а тому з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини інкримінованих підозрюваному ОСОБА_1 дій, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_1 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

4.4. Відомості, які враховуються слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_1 розміру застави.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просить визначити заставу у розмірі сто двадцяти шести розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 299 754 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят чотири) гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 абзацу 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховувано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Так, слідчий суддя зазначає, що у клопотанні сторони обвинувачення не наведено жодної підстави, яка є виключною, та яка б давала можливість слідчому судді вийти за межі вимог п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України. Сторона обвинувачення у клопотанні лише зазначає те, що враховуючи особу підозрюваного та характер вчиненого злочину, застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб не буде достатнім, що на думку слідчого судді, носить досить формальний характер.

При вирішенні питання щодо визначення розміру застави слідчий суддя бере до уваги фактичні обставини кримінального провадження, характеризуючи підозрюваного матеріали, серед яких наявність у підозрюваного на утриманні дітей, дружини, постійного місця реєстрації та проживання, відсутність судимості, його майновий стан, беручи до уваги встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід визначити розмір застави у розмірі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень, який на думку слідчого судді в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов`язків.

На підставі вищевикладеного, вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання та надавши правову оцінку всім доводам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Кіш Я.В., яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Семенюком М.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42021160000000077 від 18.02.2021 року – задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, до 02.12.2021 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, МФО – 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 05.12.2021 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. Прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4. Утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення;

5. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

У задоволенні клопотання голови громадської організації «Одеська міська організація учасників антитерористичної операції «ПОБРАТИМИ» Слюсара В.М. про передачу підозрюваного ОСОБА_1 на особисту поруку – відмовити.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.