Рішення № 10028375, 27.05.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2010 р.Справа № 16/57 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/57

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Петрум", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК", м. Кіровоград

про стягнення 117 189,02 грн.,

представники сторін:

від позивача - Раілко С.В. , довіреність № 10 від 11.01.10 р.;

від відповідача - Буров С.В. , довіреність № б/н від 25.05.10 р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрум" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК" заборгованості за договором купівлі-продажу, а саме: 52597,24 грн. основного боргу, 79043,94 грн. пені, 10519,45 грн. штрафу, 4838,95 грн. інфляційних втрат, 1264,69 грн. 3% річних, всього 148 264,27 грн.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач, посилаючись на додаток № 3 до Договору, прийшов до висновку, що оскільки поставлений позивачем товар не був реалізований товариством з обмеженою відповідальністю "ДНК", заборгованість відповідача складає 7597,24 грн., а не пред'явлену до стягнення позивачем суму в розмірі 52597,24 грн. Крім того, відповідач заперечує проти сплати пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості, оскільки вважає, що розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ. Відповідач також заперечує проти стягнення одночасно пені та штрафу, оскільки це призведе до безпідставного стягнення за одне правопорушення двох видів неустойки (а.с.60-61).

В судовому засіданні 27.05.2010 р. позивачем подано до суду письмові пояснення, в яких позивач змінив розмір позовних вимог та остаточно просить стягнути з відповідача: 52597,24 грн. основного боргу, 47 863,48 грн. пені, 10519,45 грн. штрафу, 4838,95 грн. інфляційних втрат, 1369,90 грн. 3% річних, всього 1117 189,02 грн., тобто фактично позивач зменшив розмір позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України належить до процесуальних прав позивача, а також враховуючи те, що дані вимоги отримані відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка (а.с. 70), господарський суд розглядає вимоги позивача в редакції заяви, що надійшла до суду 27.05.2010 р. (а.с. 69-70).

Заявлене у справі 27.05.2010 р. представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 71) задоволенню не підлягає з огляду на те, що по-перше, дане клопотання про відкладення розгляду справи було розглянуто по суті у судовому засіданні 25.05.10 р., у зв"язку з чим господарським судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 27.05.2010 р., з метою надання можливості відповідачу подати до суду необхідні для розгляду справи матеріали та документи, а також докази на підтвердження викладених доводів. По-друге, оригінал договору № 18 від 15.05.2009 р. з додатками до нього, було оглянуто господарським судом та сторонами в судовому засіданні 25.05.10 р., у зв"язку з чим у господарського суду відсутні сумніви щодо належності наданих позивачем у справі копіїдоговору та додатків до нього.

Крім того, господарський суд також враховує наступне.

Ухвалою суду від 30.04.10 р. господарським судом встановлено розумний та достатній строк для подання сторонами належних доказів, на підставі яких господарський суд міг би мати можливість встановити наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне.

15.05.09 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Петрум" (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДНК" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 18 (далі - Договір, а.с. 9-12).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується поставляти продукцію відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Пунктами 1.4. - 1.5. Договору визначено, що загальна вартість Договору складає суму продукції, отриманої по всім накладним на протязі дії цього Договору. Ціни на продукцію, що поставляється визначаються в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

У розділі 3 Договору сторони обумовили кількість, строки та порядок поставки товару.

Так, згідно п. 2.1. Договору кількість та строки поставки продукції визначаються замовленням. Замовлення Покупця повинне відповідати формі в Додатку № 4 та містити код (артикул) Постачальника, асортимент та кількість продукції.

Згідно п. 3.1. Договору, ціна та асортимент продукції, що поставляється, визначається у Додатку № 1. Ціна формується в українській національній валюті і визначається в Додатку № 1 без врахування ПДВ. Погоджена ціна за одиницю продукції вказується у накладних.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30.05.2010 року (п. 13.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений круглими печатками підприємств.

Шляхом підписання Додатків № 1, 2, 4, 5 до Договору сторонами узгоджено, зокрема, найменування товару, його упаковку (кількість), а також ціну товару (а.с. 13-20).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: видаткової накладної № 773 від 15.05.09 р. на суму 19 762,49 грн., товарно-транспортної накладної № Пм-0000773 від 15.05.09 р. на вказану суму, довіреності № 223 від 15.05.09 р.; видаткової накладної № 964 від 12.06.09 р. на суму 24 256,37 грн., товарно-транспортної накладної № Пм-0000964 від 12.06.09 р. на вказану суму, довіреності № 289 від 12.06.09 р.; видаткової накладної № 881 від 01.06.09 р. на суму 8 578,38 грн., товарно - транспортної накладної № Пм-0000881 від 01.06.09 р. на вказану суму та довіреності № 257 від 01.06.09 р., позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та в повному обсязі, поставивши Покупцю товар на загальну суму 52 597,24 грн. (а.с. 21-29).

Вказані вище видаткові накладні № 773 від 15.05.09 р., № 964 від 12.06.09 р. та № 881 від 01.06.09 р. містять відмітку про отримання товару відповідачем, а саме: підпис повноважного представника Покупця та відтиск печатки підприємства у графі "Отримав (ла)".

Відповідно до п. 6.5. Договору право власності на продукцію переходить до Покупця в момент підписання видаткової накладної (транспортної накладної).

У пунктах 7.1., 7.2. Договору сторони обумовили, що всі розрахунки за цим Договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата за поставлену продукцію згідно умов цього Договору здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів а поточний рахунок Постачальника протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання продукції Покупцем. Допускається зміна строку оплати за поставлену продукцію в разі письмової згоди Постачальника згідно Додатка № 3.

Таким чином, відповідно до умов Договору, за продукцію, поставлену 15.05.09 р. відповідачу необхідно було розрахуватися у строк до 15.06.09 р., за продукцію, поставлену 01.06.09 р. - у строк до 01.07.09 р., за продукцію, поставлену 12.06.09 р. - у строк до 12.07.09 р.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар не розрахувався.

Отже, сума основної заборгованості відповідача за отриманий товар перед позивачем становить 52 597,24 грн.

На підтвердження існування вказаної заборгованості позивачем до суду надано акт звірки взаєморозрахунків станом на 02.05.10 р., що також направлений на адресу відповідача, однак, останнім не підписаний (а.с. 44-46).

Зазначену заборгованість відповідач не сплатив, в зв'язку чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідач, посилаючись на підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств Додаток № 3 до Договору, зазначає, що оплата продукції здійснюється Покупцем за товар, який він відвантажив, тобто реалізував своїм клієнтам.

Відповідно до Додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 18 від 15.05.08 р., наданого відповідачем до матеріалів справи, позивачем та відповідачем встановлено наступний порядок розрахунків: місяць розділяється на чотири періоди: перший період - 1-7 число, другий період - 8-16 число, третій період - 17-24 число, четвертий період - 25 - кінець місяця. Оплата продукції здійснюється Покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, за товар, який відвантажив Покупець своїм клієнтам, в цінах Постачальника з ПДВ за перший період поточного місяця в наступному місяці другого періоду. За другий період поточного місяця в наступному місяці третього періоду. За третій період поточного місяця в наступному місяці четвертого періоду. За четвертий період поточного місяця в наступному за наступним місяці першого періоду (а.с. 62).

Відтак, оскільки поставлений товар Продавцем не було реалізовано в повному обсязі, з урахуванням порядку розрахунку за визначені періоди, заборгованість відповідача складає 45 000,00 грн.

Господарський суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Додані відповідачем до матеріалів справи Додаток № 3 та протокол розбіжностей, укладені сторонами до договору № 18 від 15.05.08 р., а не до договору № 18 від 15.05.09 р., стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду даної справи.

Як вбачається з усних та письмових пояснень позивача, відсутні будь-які додаткові угоди, укладені між сторонами, які змінюють порядок розрахунків за поставлену продукцію, передбачений п. 7.2. Договору (а.с. 59, 69-70).

Своє твердження про наявність підписаного сторонами додатку № 3 до Договору від 15.05.09 р., відповідач не довів належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів оплати заборгованості в сумі 52 597,24 грн. відповідачем до суду не подано.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар в сумі 52 597,24 грн.

В позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 79043,94 грн. та штраф в розмірі 10519,45 грн.

В цій частині відповідач також заперечує вимоги позивача, зазначаючи, що стягнення з відповідача пені та штрафу одночасно фактично призведе до подвійної відповідальності за одне правопорушення. Вказана позиція відповідача відображена також в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.07 р. у справі № 4/84.

Крім того, посилаючись на норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, відповідач вказує, що розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою Національного Банку України.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 10.1. Договору сторони визначили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством.

У пункті 10.2. Договору сторонами погоджено, що за порушення п. 7.2. Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення оплати. У випадку затримки платежу більше ніж на 15 днів Покупець додатково до пені сплачує штраф в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Згідно поданого позивачем розрахунку, розмір пені становить 79043,94 грн. (а.с. 30).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд не погоджується з уточненим розрахунком штрафних санкцій, наданим позивачем (а.с. 64), де відповідачу нараховано пеню в розмірі 47863,48 грн., оскільки в ньому позивачем не враховано положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, нарахуванню підлягає пеня на суму 19 762,49 грн. за період з 16.06.09 р. по 16.12.09 р., на суму 8578,38 грн. за період з 02.07.09 р. по 02.01.10 р. та на суму 24 256,37 грн. за період з 13.07.09 р. по 13.01.10 р., всього на суму 5 499,96 грн.

Господарський суд вважає безпідставним посилання відповідача на п. 3 ст. 343 Господарського кодексу України, оскільки вказана правова норма регламентує відповідальність за порушення строків розрахунків у сфері фінансової діяльності суб'єктів господарювання.

Розрахунок штрафу в розмірі 10519,45 грн. є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.

Що ж до одночасного стягнення з відповідача штрафу та пені, господарський суд вважає за необхідне зазначити.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання – неустойки.

Умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов’язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

При цьому висновок щодо того, що стягнення і штрафу і пені є притягненням до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, не відповідає дійсності. Так, відповідач притягнутий до одного виду відповідальності - цивільна способом сплати неустойки лише один раз і за одне правопорушення. Форма ж сплати неустойки подвійного притягнення не становить.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.07 р. у справі № 4/84, на яку посилається відповідач у відзиві, не є нормативно-правовим актом, а лише правовою позицією суду у конкретній справі.

Крім того, як вбачається з останньої практики Вищого господарського суду України, суд касаційної інстанції вважає подібну практику не обґрунтованою та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства України.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 5499,96 грн., сума штрафу в розмірі 10519,45 грн. підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1369,90 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4838,95 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що поданий позивачем розрахунок відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства (а.с. 30), позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині вимоги позивача є безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем клопотання, господарський вважає за необхідне зазначити наступне.

Процесуальний закон передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою суду від 30.04.10 р. господарським судом встановлено розумний та достатній строк для подання сторонами належних доказів, на підставі яких господарський суд міг би мати можливість встановити наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає недоцільним задоволення клопотання відповідача про надання строку для подання нових доказів у справі, а саме: додатків до договору № 18 від 15.05.09 р.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.05.10 р. оголошувалась перерва до 12 год. 00 хв. 27.05.10 р.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 77, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК" (25014, м. Кіровоград, п-т Інженерів, б. 10, код 32324866, п/р 26007052900039 в Кіровоградському РУ "ПриватБанк", МФО 323583) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Петрум" (03037, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 5-А, код 34981324, п/р 26001301070172 в ПАТ "БАНК ФОРУМ", МФО 322948, м, Київ) заборгованість в сумі 74 825,50 грн., з них 52 597,24 грн. - основний борг, 5 499,96 грн. - пеня, 4 838,95 грн. - інфляційні втрати, 1 369,90 грн. - 3% річних, 10 519,45 грн.- штраф, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 748,26 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 151,04 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку та строк, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Л.С. Коротченко

Дата підписання рішення - 01.06.2010 року.