Рішення № 10028276, 25.05.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2010 р.Справа № 16/55 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/55

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача: Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, смт. Петрове Кіровоградської області

про стягнення 13 210,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, особисто;

від відповідача - участі не брав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 13 210,00 грн., де 11 000,00 грн. - основна заборгованість, 2210,00 грн. - пеня.

25.05.10 р. подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, зі змісту якої вбачається, що позивач зменшив позовні вимоги в частині нарахованої пені та просить стягнути з відповідача неустойку в сумі 1 972,00 грн. Решту позовних вимог позивач залишає без змін (а.с. 29).

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає до розгляду подану позивачем заяву і розглядає вимоги позивача в редакції заяви від 25.05.10 р.

Відповідно до наданого відповідачем письмового відзиву на позов, Петрівська селищна рада повністю визнає суму основної заборгованості в розмірі 11 000,00 грн. Що ж до суми нарахованої пені, то відповідач вважає, що вона не може становити суму більшу ніж 1972,00 грн.

Крім того, відповідач просить суд розглядати справу без участі повноважного представника селищної ради (а.с. 25-27).

Розглянувши наявні матеріали справи, подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

26.01.09 р. між Петрівською селищною радою (далі - Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Виконавець) укладено договір про надання послуг (далі - Договір, а.с. 8).

Відповідно до умов Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт - надання юридичних послуг.

У розділі 2 Договору сторони обумовили вартість робіт і умови розрахунку.

Так, відповідно до п. 2.1. Договору, вартість робіт становить 16 000,00 грн. на рік, але не менше ніж 1 000,00 грн. щомісячно.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що розрахунок за виконані роботи проводиться на протязі 10-ти банківських днів після надання Акту виконаних робіт Виконавцем Замовнику.

Відповідно до п. 5.3. Договору, сторони погодили, що припинення Договору не впливає на обов'язок Замовника здійснити оплату за вже надані послуги та додаткові витрати, зазнані до припинення надання послуг, або у зв'язку з належною передачею справ Замовника іншій особі.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.09 р. (п. 5.2. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений круглою печаткою відповідача.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за якими регулюються Главою 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як вбачається з актів здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 30.01.09 р. на суму 2000,00 грн., від 28.02.09 р. на суму 3000,00 грн., від 01.04.09 р. на суму 2000,00 грн., від 04.05.09 р. на суму 1000,00 грн., від 01.06.09 р. на суму 1000,00 грн., від 01.07.09 р. на суму 1000,00 грн., від 31.07.09 р. на суму 1000,00 грн., від 01.09.09 р. на суму 1000,00 грн., від 01.10.09 р. на суму 1000,00 грн., від 30.10.09 р. на суму 1000,00 грн., від 01.12.09 р. на суму 1000,00 грн., від 30.12.09 р. на суму 1000,00 грн., позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу юридичні послуги на загальну суму 16 000,00 грн. (а.с. 9-20).

Зазначені вище акти здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) підписані Замовником та Виконавцем, скріплені круглою печаткою відповідача.

Однак, відповідач свій обов'язок щодо належного виконання умов Договору в частині розрахунків виконав не в повному обсязі, за надані позивачем послуги розрахувався частково в сумі 5 000,00 грн., в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 11 000,00 грн. (16000,00 грн. - 5000,00 грн. = 11000,00 грн.).

Наявність за відповідачем заборгованості в сумі 11000,00 грн. підтверджується також підписаним сторонами актом звірки розрахунків виплати заробітної плати станом на 31.12.09 р.

04.03.10 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, що виникла (а.с. 22).

Оскільки відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість в сумі 11000,00 грн. не сплатив, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отримані юридичні послуги в розмірі 11000,00 грн., а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1972,00 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1. Договору визначено, за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.3. Договору за порушення строків оплати будь-яких сум за Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої своєчасно суми, за кожний день прострочки.

Оскільки сума пені в розмірі 1972,00 грн., заявлена до стягнення позивачем в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 25.05.10 р. та відповідний її розрахунок, відповідають фактичним обставинам справи, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню (а.с. 32).

У поданому до суду відзиві на позов відповідач визнав в повному обсязі суму основної заборгованості в розмірі 11 000,00 грн. Однак, зазначив, що на його думку, пеня за порушення строків виконання зобов'язання не може становити суму більшу ніж 1972,00 грн.

Враховуючи подання позивачем заяви від 25.05.10 р., якою Виконавцем зменшено суму нарахованої пені саме до 1972,00 грн., у господарського суду наявні підстави вважати, що відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, існування заборгованості відповідача повністю підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому, ніж передбачено чинним законодавством.

За викладених обставин, господарський суд повертає позивачу надмірно сплачене державне мито в розмірі 0,90 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 78, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області (28300, Кіровоградська область, Петрівський район, смт. Петрове, вул. Жовтнева, 7, код 04364199, рахунки в банківських установах не відомі) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 12972,00 грн., з них 11000,00 грн. - основний борг, 1972,00 грн. - пеня, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 129,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Повернути позивачу надмірно сплачене згідно квитанції № NOUPT58586 від 28.04.2010 року державне мито в розмірі 0,90 грн., про що видати відповідну довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку та строк, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Л.С. Коротченко

Дата підписання рішення 28.052010 р.