Рішення № 100280701, 11.10.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/11346/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

представника позивача Саповської О.А.,

представника відповідача Золотаринець В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертранс" до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівертранс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці та просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Чернігівської митниці від 28.08.2021 №00000081119, №00000091119 про донарахування ТОВ «СІВЕРТРАНС» грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита і податку на додану вартість.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Чернігівська митниця, виносячи податкові повідомлення-рішення від 28.08.2021 №00000081119, №00000091119 про донарахування ТОВ «СІВЕРТРАНС» грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита і податку на додану вартість, діяла у порушення норм чинного законодавства. Від так ці рішення є протиправними, порушують права позивача та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Чернігівською митницею (відповідач) стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРТРАНС» (позивач) винесено податкові повідомлення рішення:

- №00000081119 від 28.08.2021, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» на загальну суму 24650,70 грн.;

- №00000091119 від 28.08.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів» у сумі 5423,15 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням – 4930,14 грн. та за штрафними санкціями – 493,01 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

ТОВ «СІВЕРТРАНС», за митною декларацією від 08.10.2020 №UA102030/2020/638847 відповідно до даних графи 31, ввезено на митну територію України товар - «Напівпричіп, рефрижератор – 1шт., марка «SCHMITZ», модель «SKO 24», номер шасі НОМЕР_1 ; номер кузова – немає даних, календарний рік виготовлення – 2008; модельний рік виготовлення – 2008;кількість осей – тривісний; бувший у використанні; призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування. Торговельна марка «SCHMITZ». Виробник «SCHMITZ CARGOBULL AG» Німеччина. Країна виробництва – Німеччина (DE)».

У вказаній декларації зазначено: країна відправлення: Литва (графа 15), код країни походження: EU (графа 34), ціна товару: 7200,00 Євро (графа 42).

До вищезазначеної митної декларації додавалися наступні супровідні документи:

- сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 02.10.2020 №А140685, виданий уповноваженим органом країни вивезення Литви, який відповідав встановленому зразку і в якому зазначено експортером UAB «GAVIMA» (Sruojos g.2, Gedrimu k., Telsiu r., Lithuania), а країна походження товару - Європейський Союз;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 24.09.2020 №24/09-2020;

- рахунок-фактура від 24.09.2020 №24/09-2020;

- інвойс від 29.09.2020 №GVM 2009/015;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (Литва) від 19.09.2019 №І 584124;

- митна декларація країни відправлення від 29.09.2020 №20LTLC0100EK160343;

- довідка про вартість перевезення товару від 02.10.2020 №65;

- CMR від 02.10.2020 b/n.

Під час митного оформлення автомобіля, було умовно нараховано мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання (код платежу 020, спосіб сплати 06) в розмірі 24384,70 грн. та податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (код платежу – 028, спосіб сплати 01), в розмірі 48769,40 грн.

За вказаною митною декларацією товар було розмитнено і випущено у вільний обіг 08.10.2020.

В подальшому, за результатами проведеної 14.06.2021 документальної планової виїзної перевірки, оформлено аркуш коригування, відповідно до якого мито становить 24650,70 грн. (спосіб сплати 06), ПДВ – 49301,40 грн. (спосіб сплати 01).

У період з 11.08.2021 по 13.08.2021 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «СІВЕРТРАНС».

За результатами даної перевірки складено Акт від 16.08.2021 №6/7.11-19-12/37699816 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРТРАНС» (ТОВ «СІВЕРТРАНС») (код ЄДРПОУ 37699816) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 08.10.2020 №UA102030/2020/638847» (далі – Акт перевірки).

У пункті 2.6 Акту перевірки, зокрема, зазначено наступне: «На звернення Північної митниці Держмитслужби від 16.10.2020 №7.11-1/7.11-1501/15/4/9391 щодо перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 отримано лист Державної митної служби України від 14.07.2021 №15/15-03/7.11/2680 про відповідь уповноваженого органу Литви від 17.05.2021 №(15.7/26)3В-2807, якою проінформовано, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 02.10.2020 №А 140685 є автентичним, проте не підтверджено преференційне походження транспортного засобу, вказаного у даному сертифікаті відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року».

Відповідно до Акту перевірки, в діях ТОВ «СІВЕРТРАНС» встановлено неумисне порушення:

- підпункту «а» пункту 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII; частин 1,3 статті 43, частин 4,5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита за митною декларацією від 08.10.2020 №UA102030/2020/638847 на загальну суму 24650,70 грн;

- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 08.10.2020 №UA102030/2020/638847 на загальну суму 4930,14 грн.

З метою отримання матеріалів перевірки, відповідачеві направлено адвокатський запит від 07.09.2021 №5.

Відповідачем на адвокатський запит надано копії документів:

- лист уповноваженого органу Литви від 17.05.2021 №(15.7/26)3В-2807 про результати перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 02.10.2020 №А 140685;

- лист Держмитслужби від 14.07.2021 №15/15-03/7.11/2680 про направлення результатів перевірки сертифіката EUR.1;

- службову записку управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД від 19.07.2021 №7.11-15-02/67;

- звернення Північної митниці Держмитслужби від 16.10.2020 №7.11-1/7.11-15-01/15/4/9391 щодо перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Як вбачається з матеріалів перевірки, Північна митниця Держмитслужби (назва відповідача на той час) 16.10.2020 за №07.11-1/7-15-01/15/4/9391 надіслала звернення до Державної митної служби України про те, що при митному оформленні товару спрацював профіль ризику АСАУР «митними органами країни експортера не підтверджено походження товарів. Експортер UAB GAVIMA».

При цьому, у зазначеному зверненні вказано, що експортера UAB GAVIMA було включено до Реєстру товарів, походження яких не підтверджено митними органами зарубіжних країн, проведених за результатами раніше проведеної перевірки щодо іншого транспортного засобу – марки «SCHMITZ, моделі SPR 24.

До вказаного звернення долучено проект запиту англійською та українською мовами, в яких зазначено причини перевірки – наявні негативні результати доказів походження, складених тим же експортером UAB GAVIMA.

Лист уповноваженого органу Литви від 17.05.2021 №(15.7/26)3В-2807 викладено англійською мовою.

Посилання на наявність офіційного перекладу даного листа в матеріалах перевірки відсутні.

Згідно зі службовою запискою Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД від 19.07.2021 №7.11-15-02/67, за результатами перевірки уповноваженим органом Литви підтверджено автентичність сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 02.10.2020 №А140685, в той же час не підтверджено преференційне походження транспортного засобу, вказаного у даному сертифікаті. В службовій записці викладено пропозиції щодо проведення документальної перевірки митного оформлення ТОВ «СІВЕРТРАНС» за митною декларацією від 08.10.2020 №UA102030/2020/638847.

Згідно з Актом перевірки, відповідач дійшов до висновку, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 02.10.2020 №А 140685 не може бути використаний для застосування преференції по сплаті ввізного мита із застосуванням преференційної пільги (код пільги 410).

На підставі Акту перевірки, відносно позивача 28.08.2021 винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00000081119, №00000091119.

Щодо підставності проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Згідно вимог ч. 1 ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до ч. 2 ст. 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Виходячи з викладеного, наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є обставиною для перевірки таких документів.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 20 березня 2018 року у справі №820/2466/13-а (касаційне провадження №К/9901/616/18).

У даній справі, як слідує з матеріалів перевірки, доказів на підтвердження подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митному органу при декларуванні імпортованого товару відповідачем не наведено.

Фактичною підставою для здійснення перевірки позивача стала інформація, отримана від уповноважених органів Литви на запит Державної митної служби України.

При цьому, такий запит надано у зв`язку з сумнівами не щодо конкретного наданого позивачем сертифіката з перевезення, а з сумнівами щодо дій експортера, який ніби-то раніше не підтвердив походження іншого транспортного засобу, який до даної справи не має відношення.

При митному оформленні товару 08.10.2020 у відповідача були відсутні сумніви з приводу відомостей щодо країни походження товарів або розбіжностей у відомостях про походження товару.

Як слідує з Акту перевірки, контролюючий орган вже перевіряв всі подані декларантом документи стосовно транспортного засобу «SCHMITZ», номер шасі НОМЕР_1 , в результаті чого прийняв рішення щодо коригування митної вартості товару, про що вказано в Акті проведеної документальної планової виїзної перевірки від 14.06.2021 №10/7.11-19-12/37699816, проте з приводу достовірності сертифіката про походження товару сумнівів у відповідача не виникло.

Таким чином, митне оформлення, в тому числі, визначення митної вартості, нарахування і сплата митних платежів, завершене, його результати не оспорені у встановленому порядку і не скасовані.

За відсутності обґрунтованих підстав для надіслання до уповноважених органів іноземної держави відповідних запитів, незалежно від того, який зміст містять отримані листи-відповіді, проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «СІВЕРТРАНС» не породжує юридичних наслідків.

В основу висновку про заниження податкових зобов`язань, відповідачем покладено відповідь уповноваженого органу Литви від 17.05.2021 №(15.7/26)3В-2807, згідно з якою «сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 02.10.2020 №А 140685 є автентичним, проте не підтверджено преференційне походження транспортного засобу, вказаного у даному сертифікаті відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року».

Проте, за відсутності офіційного перекладу такого листа, передчасно стверджувати, що лист містить інформацію стосовно невідповідності сертифіката з перевезення товару EUR.1 вимогам щодо достовірності та правильності.

Стосовно наявності у позивача підстав для застосування преференції при розмитненні товару, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статті 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (ч. 9 ст. 43 МК).

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України (ст. 278 МК України).

В силу приписів ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав-членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Законом України від 16.09.2014 року № 1678 ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію передбачено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (надалі - Протокол І, до цієї Угоди).

Частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: 1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; 2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно з частиною 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 передбачена статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з якою сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Відповідно до стаття 28 Протоколу І до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, «interalia» (переклад - також), в тому числі: (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку; (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом; (e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Згідно з Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» №2187-VIII від 08.11.2017 Верховна Рада України постановила приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (для України набрала чинності 01.02.2018).

Відповідно до ч.1 ст. 15 Регіональної конвенції про пан-євро-середноземноморські преференційні правила походження містить норму про те, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR.1.

Згідно з ч. ст. 16 Доповнення І «Визначення поняття «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції, сертифікат з перевезення товару EUR 1 має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Відповідно до ч.7 цієї ж статті, митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару …, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними.

В даному випадку, сертифікат EUR.1 від 02.10.2020 №А 140685 виданий митним органом Литовської Республіки, який наділений повноваженнями перевіряти достовірність інформації, що відображається у сертифікаті, до його видання.

Даний сертифікат не скасований і не визнаний недійсним, а отже, він є чинним та єдиним документом, що підтверджує походження товару з країн Європейського Союзу.

При цьому, поряд з наявністю чинного сертифіката, аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що сертифікат про походження товару є лише одним з документів, на підставі якого митний орган встановлює країну походження товару.

Всі інші надані позивачем для митного оформлення товаросупровідні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, ціну, а отже у сукупності містять відомості, які не дають підстав для сумніву щодо застосування преференційних ставок ввізного мита у спірних правовідносинах.

На противагу цьому, лист уповноваженого органу Литовської Республіки, який покладено в основу рішення відповідача, не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом, оскільки в ході проведення перевірки відповідачем не було здобуто прямих доказів того, що товар не має преференційного походження.

Також відповідачем в Акті перевірки не наведено обставин, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Литовської Республіки до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачем самостійно визначено суму податкових зобов`язань без достатніх підстав для цього.

Відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень керувався підпунктом 54.3.6 ПК України, відповідно до якого контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань…, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з п.54.1 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання, та зазначає цю суму у податковій (митній) декларації.

Тобто, результати митного контролю мають вказувати на те, що платником податків (в даному випадку – позивачем) при поданні митної декларації було занижено податкове зобов`язання.

Разом з тим, позивач не вчиняв дій, спрямованих на заниження суми податкових зобов`язань. Доказів протилежного відповідачем не надано.

При заповненні митної декларації, він керувався офіційним документом, який надавав право на застосування преференцій, і який дійсний дотепер.

Разом з тим, підпунктом 54.4 ПК України визначено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Тобто, відповідач мав право самостійно визначити суму податкових зобов`язань, у випадку надходження документально підтверджених відомостей щодо країни походження товару, які б відрізнялися від країни походження, вказаної у митній декларації. Проте в документах, отриманих відповідачем від уповноваженого органу іноземної держави, відсутні відомості, які б вказували на походження товару з іншої країни, яка не відноситься до Європейського Союзу.

Суд також зазначає, що позивачем не допущено порушень податкового законодавства, які відмічені в резолютивній частині Акту перевірки.

Так, згідно пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПКУ, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачено відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

ТОВ «СІВЕРТРАНС» при декларуванні товару виконав вимоги щодо подання сертифікату з перевезення.

При цьому жодними нормативними актами не передбачено обов`язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій. Також у позивача не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею Литовської Республіки при оформлені експортної декларації.

Зважаючи на наведене вище, судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення Чернігівської митниці від 28.08.2021 №00000081119, №00000091119 про донарахування ТОВ «СІВЕРТРАНС» грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита і податку на додану вартість, не грунтуються на законі, є протиправними та підлягають скусуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертранс" підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертранс" (вул.Михайло-Коцюбинське шоссе, 1-А/2, м.Чернігів,14011) до Чернігівської митниці (пр.Перемоги, 6, м.Чернігів,14017) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Чернігівської митниці від 28.08.2021 №00000081119, №00000091119 про донарахування ТОВ «СІВЕРТРАНС» грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита і податку на додану вартість.

Стягнути з Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертранс" судовий збір в розмірі 2270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2021 року.

Суддя С.Л. Клопот