Рішення № 100280700, 11.10.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року Чернігів Справа № 620/7884/21

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 Рішення п`ятої сесії восьмого скликання Брусилівської селищної ради Бусилівського району Житомирської області № 154 від 27.01.2021 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 » вхідний номер НОМЕР_1 від 26.11.2020, про передачу у власність земельних ділянок площею по 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів с. Водотиї, с. Соболівка, с. Озера Брусилівського району Житомирської області, а саме в частині відмови громадянину ОСОБА_1 у передачі у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з тим, що відповідно до заяви та доданих до неї сімох графічних матеріалів земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах із відміткою бажаного місця розташування земельної ділянки, розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Озера Брусилівського району Житомирської області, за рахунок земельної ділянки площею 117,9742 га, кадастровий номер 1820983500:05:000:8103, який перебуває в постійному користуванні громадян»; зобов`язання відповідача повторно розглянути та задовольнити клопотання позивача вхідний номер П-3593 від 26.11.2020 про надання дозволу на розробку (виготовлення) проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (код 16.00), яка розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Озера Брусилівського району Житомирської області, площею 117,9742 га, кадастровий номер 1820983500:05:000:8103.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а ним виконано всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що рішенням № 154 від 27.01.2021 було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 перебуває в постійному користуванні СФГ «Нива», СФГ «Чмиль», СФГ «Нона», СФГ «Пилипчук», громадянина ОСОБА_2 .

Процесуальні дії у справі: ухвалою від 14.09.2021 було залишено позовну заяву без руху; ухвалою суду від 08.10.2021 було продовжено розгляд справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області з клопотанням від 16.11.2020 (вх. № П-3593 від 26.11.2020) та відповідними документами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, зокрема, за рахунок земель запасу, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 1820983500:05:000:8103 (а.с. 52-58).

Рішення п`ятої сесії восьмого скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 27.01.2021 № 154 позивачу було відмовлено у передачі у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що, зокрема, земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах із відміткою бажаного місця розташування земельної ділянки, розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Озера Брусилівського району Житомирської області, за рахунок земельної ділянки площею 117,9742 га, кадастровий номер 1820983500:05:000:8103, перебуває в постійному користуванні громадян (а.с. 35).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Також, згідно позиції Верховного суду України постановах від 10.12.2013 у справі № 21-358а13, від 11.10.2016 у справі № 806/3787/13-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування). Відтак, формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов`язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.

Аналізуючи наведені норми законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги законодавства, які регулюють порядок звернення до органів місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно вимог частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Як вже зазначалося судом, рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 27.01.2021 № 154 позивачу було відмовлено у передачі у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що, зокрема, земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах із відміткою бажаного місця розташування земельної ділянки, розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Озера Брусилівського району Житомирської області, за рахунок земельної ділянки площею 117,9742 га, кадастровий номер 1820983500:05:000:8103, перебуває в постійному користуванні громадян.

Водночас, відповідачем не надано будь-якого належного та достовірного доказу, що підтверджує постійне користування іншими особами земельною ділянкою, щодо якої позивачем подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 перебуває у комунальній власності Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, відомості про інші речові права відсутні (а.с. 12).

Таким чином, відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки відповідачем не доведено факту перебування спірної земельної ділянки у користуванні інших осіб, та свідчить про порушення відповідачем права позивача на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач звертався до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, однак відповідачем прийнято рішення про відмову у передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, питання щодо чого позивачем у клопотанні вхідний номер П-3593 від 26.11.2020 не ставилось.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно абзацу другого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування пункту 1 Рішення п`ятої сесії восьмого скликання Брусилівської селищної ради Бусилівського району Житомирської області № 154 від 27.01.2021 «Про розгляд заяв» щодо відмови ОСОБА_1 у передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, розташованої на земельному масиві за межами населеного пункту с. Озера Брусилівського району Житомирської області, площею 117,9742 га, кадастровий номер 1820983500:05:000:8103; зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача вхідний номер П-3593 від 26.11.2020 про надання дозволу на розробку (виготовлення) проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Озера Брусилівського району Житомирської області, площею 117,9742 га, кадастровий номер 1820983500:05:000:8103 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання задовольнити клопотання позивача вхідний номер П-3593 від 26.11.2020 про надання дозволу на розробку (виготовлення) проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (код 16.00), яка розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Озера Брусилівського району Житомирської області, площею 117,9742 га, кадастровий номер 1820983500:05:000:8103, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду – тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень – ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Крім того, як судом вже було зазначено, передумовою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо перевірки розташування земельної ділянки на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 21.08.2018 у справі № 810/3393/17.

Згідно частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул. Митрополита Іларіона, 50, смт. Брусилів, Житомирська область, 12601, код ЄДРПОУ 04348504) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 Рішення п`ятої сесії восьмого скликання Брусилівської селищної ради Бусилівського району Житомирської області № 154 від 27.01.2021 «Про розгляд заяв» щодо відмови ОСОБА_1 у передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, розташованої на земельному масиві за межами населеного пункту с. Озера Брусилівського району Житомирської області, площею 117,9742 га, кадастровий номер 1820983500:05:000:8103.

Зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 вхідний номер П-3593 від 26.11.2020 про надання дозволу на розробку (виготовлення) проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на земельному масиві за межами населеного пункту с. Озера Брусилівського району Житомирської області, площею 117,9742 га, кадастровий номер 1820983500:05:000:8103 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.10.2021.

Суддя Н.М. Баргаміна