Рішення № 100280544, 08.10.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2021 року Чернігів Справа № 620/8846/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не здійснення переведення ОСОБА_1 на пенсію у разі втрати годувальника відповідно на виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до положень статті 36, п. 3. ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після смерті чоловіка ОСОБА_2 , починаючи з 23.10.2020;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до положень статті 36, п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 23.10.2020 та здійснити виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач на підставі поданої позивачем заяви повинен був перевести її на пенсію по втраті годувальника відповідно до положень статті 36, п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після смерті чоловіка ОСОБА_2 , починаючи з 23.10.2020, а не з 20.05.2021, що є датою її заяви. Крім того, відповідачем так і не було компенсовано різницю в коштах, що були недоотримані позивачкою за період з 23.10.2020 по 20.05.2021, внаслідок не переведення на пенсію по втраті годувальника.

Відповідач у відзиві зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки із заявою від 25.02.2021 позивач зверталась щодо перерахунку пенсії, а не переведення на інший вид. 20.05.2021 позивач знову звернулась до Головного управління, але вже із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме, на пенсію у зв`язку втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 згідно норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Так, на підставі поданої позивачем заяви та доданих документів від 20.05.2021, саме з цієї дати позивача переведено на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та відповідно до копії Пенсійного посвідчення від 15.03.2011 серії НОМЕР_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства (а.с. 7).

Із змісту довідки про перерахунок пенсії від 26.08.2020 вбачається, що позивач отримувала пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Категорія утриманця – «син, донька, усеновлені, пасинок, падчериця» (а.с. 25).

05.05.2006 було зареєстровано шлюб між позивачем та ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб від 05.05.2006 серії НОМЕР_2 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у віці 72 років, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть від 23.10.2020 серії НОМЕР_3 (а.с. 9).

25.02.2021 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила перерахувати пенсію. У графі «Вид перерахунку» значиться – перехід на інший вид пенсії (а.с. 28).

Розглянувши вказану заяву відповідач листом від 03.03.2021 № 2500-0306-8/11189 повідомив позивача про те, що відповідно до п. 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. При перерахунку пенсії згідно із заявою позивача від 25.02.2021 розмір пенсії становить 2100,00 грн. Станом на дату звернення (до перерахунку) розмір пенсії позивача становить 2110,36 грн. Починаючи з 01.03.2021 розмір пенсії позивача становить 2210,36 грн. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у перерахунку пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка (а.с. 10).

20.05.2021 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила перерахувати пенсію. У графі «Вид перерахунку» значиться – перехід на інший вид пенсії (а.с. 27).

Розглянувши вказану заяву відповідач листом від 10.06.2021 № 7938-8318/А-02/8-2500/21 повідомив позивача про те, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до статті 45 Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. 20.05.2021 позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії, а саме: перехід на інший вид пенсії. З 20.05.2021 позивача переведено на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 13-14).

Із заявою від 07.07.2021 позивач звернулася до відповідача, в якій, зокрема, просила перерахувати їй пенсію по втраті годувальника після смерті її чоловіка – ОСОБА_2 , починаючи з 23.10.2021 (а.с. 15).

Розглянувши вказану заяву відповідач листом від 23.07.2021 № 9869-10205/А-02/8-2500/21 повідомив позивача про те, що 20.05.2021 позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії, а саме: перехід на інший вид пенсії. З 20.05.2021 позивача переведено на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 16).

Із змісту довідки про перерахунок пенсії від 18.08.2021 вбачається, що позивач отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Категорія утриманця – «дружина, чоловік». Годувальник – ОСОБА_2 , військове звання – солдат, особливий статус – інвалід армії (а.с. 26).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення переведення позивача на пенсію у разі втрати годувальника відповідно на виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до положень статті 36, п. 3. ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 23.10.2020, позивач звернулася до суду з позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону України «Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

В частині 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначають умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

В статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» закріплено, що сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Положеннями статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

В частині 4 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію (частина 2 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором.

Судом встановлено, що позивач отримувала пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а з 20.05.2021 позивачу на підставі її заяви від 20.05.2021 почала виплачуватися пенсія в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», норми якого передбачають інші підстави та порядок призначення пенсії.

З огляду на аналіз вказаних вище правових приписів та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що пенсія, яку просила призначити їй позивач за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є новою пенсією, а не одним з видом пенсій по солідарній системі. Тому, при її призначенні слід керуватися нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зауважує, що в національному законодавстві відсутні правові норми, які б чітко врегульовували питання призначення/переведення з одного виду пенсії на інший як в рамках одного закону, так і рамках різних законів. Враховуючи, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії, а не переведення. Таким чином, суд дійшов висновку, що з 20.05.2021 мало місце саме призначення позивачу іншого виду пенсії.

Питання строків призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» врегульовано статтею 50 вказаного Закону. Так, відповідно до частини 2 вказаної статті пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначаються членам сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» набула після смерті її чоловіка (годувальника), а право на отримання такого виду пенсії набула - з дня звернення за пенсією.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, підстави для визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо призначення та виплати позивачу пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до положень статті 36, пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 23.10.2020 відсутні.

Позовна вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до положень статті 36, пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 23.10.2020 та здійснити виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною позовною вимогою від основної, вказаної вище.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного вище, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-78, 139, 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Дата складення повного рішення суду - 08.10.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб